Вирок № 33914434, 01.08.2013, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7287/2013

Провадження №1-кп/359/216/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 серпня 2013 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Айрапетян Л.А.,

за участю прокурора Осипчука О.Є., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12013100100000810 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Магдебург Германія, українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, засудженого згідно вироку Дарницького районного суду м. Києва від 30.03.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до п'яти років одного місяця позбавлення волі, відбуваючого покарання в Бориспільській виправній колонії №119, що за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Бориспільська,1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 259 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив умисні дії, що виразилися у тому, що відбуваючи покарання за скоєним ним раніше злочин в Бориспільській виправній колонії №119, 18.04.2013 року близько 11.00 год. ОСОБА_1 разом з іншими засудженими, знаходився на плацу БВК №119, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, 1, оскільки в цей час співробітниками колонії планувалося проведення заздалегідь спланованих масових заходів із засудженими. У ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян з таксофону який закріплений на стіні чергової частини та до якого в засуджених є вільний доступ.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 підійшов до таксофону та піднявши слухавку зателефонував на номер „102" до чергової частини Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області, що знаходиться по вул. Комуністична, 4 в м. Бориспіль Київської області, де черговому частини Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області умисно, з використанням телефону, усно повідомив, що на території Дарницького залізничного вокзалу по вул. Привокзальній, 3 в м. Києві, закладений вибуховий пристрій та підготовлено вибух, завідомо та достовірно знаючи про те, що поширена ним інформація є неправдивою, після чого кинув слухавку.

По отриманню цієї інформації про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей та іншими можливими наслідками, які викликали обстановку загального страху, державними службами було евакуйовано людей, забезпечено протипожежну охорону вокзалу, оточено Дарницький залізничний вокзал спеціалістами вибухотехнічної служби НДЕКЦ ГУ МВС України в м. Києві та проведена робота по виявленню вибухових пристроїв та речовин.

Своєю суспільно-небезпечною дією, яка полягла у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, ОСОБА_1 спричинив тяжкі наслідки, а саме: порушив громадську безпеку, спокій значної кількості громадян, створив обстановку загального страху та дезорганізацію роботи Дарницького залізничного вокзалу.

Своїми умисними діями, що виразились у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками, ОСОБА_1 дійсно вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 259 КК України.

Доказами вчинення указаного злочину, є особисті покази ОСОБА_1 надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, його захисника та думки прокурора суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину, допит інших свідків, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались.

В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що він знав, що повідомлювана ним інформація по телефону є неправдивою, однак він не знав, що вона буде мати такі наслідки і її будуть перевіряти. Зазначив, що він дійсно умисно повідомив неправдиву інформацію про вибух на вокзалі, зважаючи на своє відношення до керівництва колонії, а тому й представився по телефону керівником цієї установи.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

З урахуванням наведеного та показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 259 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

Злочин вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу підсудного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_1 мінімального покарання, визначеного санкцією ч.1 ст. 259 КК України.

Так, санкцією ч.1 ст. 259КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі до шести років, а тому вчинений ОСОБА_1 злочин є тяжким злочином.

Згідно поданої характеристики адміністрації колонії ОСОБА_1 за час відбування призначеного йому покарання характеризується посередньо, має 20 непогашених стягнень та зовсім немає заохочень.

Однак, за час судового розгляду справи в суді, ОСОБА_1 вів себе з позитивної сторони, дотримувався встановленого в суді порядку, на зауваження головуючого реагував вірно та своєчасно.

З цього приводу суд враховує, що обтяжуючих відповідальність обставин органами досудового слідства та судом не встановлено.

Щодо наявності пом'яшуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин, суд відносить щире каяття та сприяння органам досудового слідства у розкритті кримінального правопорушення, про що свідчить його термін досудового розслідування.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання, оскільки мають істотне значення щодо врахування та вивчення особистості підсудного та його відношення до скоєного ним.

Однак суд враховує, що ОСОБА_1 двічі притягався до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим остаточне покарання йому визначено з урахуванням положень ст. 71 КК України.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 слід призначити за ч.1 ст. 259 КК України покарання терміном в два роки позбавлення волі.

Дана міра покарання відносно підсудного є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу підсудного.

При визначенні остаточного покарання суд враховує положення ст. 71 КК України. Так, обвинувачений ОСОБА_1 засуджений Дарницьким районним судом м. Києва до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Станом на 01.08.2013 року залишок невідбутої частини призначеного йому покарання становить 1 рік 8 місяців 29 днів. Указана частина невідбутого покарання підлягає частковому приєднанню. З 30.03.2010 року ОСОБА_1 утримується під вартою.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався, підстав для його обрання немає, оскільки останній відбуває покарання в БВК №119.

Речовий доказ СД диск з записом телефонної розмови слід залишити зберігати при справі.

Встановлені також процесуальні витрати у вигляді: витрат на проведення огляду території та приміщень вокзалу, здійсненого 18.04.2013 року, в розмірі 253 грн. 80 коп.; витрат на проведення дактилоскопічної експертизи від 22.04.2013 року №221 в розмірі 391 грн. 20 коп.; витрат на проведення судової фоноскопічної експертизи від 02.07.2013 року №19/13-21 в розмірі 392 грн. 00 коп.; а всього витрати в розмірі 1037 грн. 00 коп., що підлягають стягненню з обвинуваченого на користь експертних установ.

Керуючись ст.ст. 318, 322, 342-351, 358 363-368, КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 259 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі терміном на 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України призначити ОСОБА_1 покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30.03.2010 року терміном 1 рік 8 місяців 29 днів, та остаточно визначити йому покарання у виді 2 (два) роки та 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Остаточно призначене покарання слід відраховувати з 01.08.2013 року, тобто з моменту проголошення вироку судом.

Речовий доказ - СД диск із записом телефонної розмови, - залишити зберігати при справі.

Стягнути з ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Магдебург Германія, м. Київ, АДРЕСА_1) на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (код ЄДРПОУ 37975298, р/р №31111115700008, МФО 820019, УДКС України у Подільському районі м. Києва), - 391 (триста дев'яносто одна) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Магдебург Германія, м. Київ, АДРЕСА_1) на користь державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (код ЄДРПОУ 38004897, р/р №31112115700007 «Інші надходження», МФО 820019, ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва), - 392 (триста дев'яносто дві) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Магдебург Германія, м. Київ, АДРЕСА_1) на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЗКПОУ 25575285, МФО 821018), - 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 80 коп.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Строк подачі апеляційної скарги для особи, яка перебуває під вартою, обчислюється з моменту отримання копії вироку суду.

Суддя С.М.Вознюк