Ухвала суду № 33914410, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року м. Київ К/800/8685/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2012

у справі № 2270/2407/12

за позовом Держаного підприємства «Славутське лісове господарство»

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області

третя особа - Шепетівська об'єднана державна фінансова інспекція

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Славутське лісове господарство» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області, правонаступником якої є Славутська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області Державної податкової служби, від 12.03.2013 № 0000292301, № 0000312301.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій за результатами проведеної планової виїзної перевірки ДП «Славутське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, складено акт № 221/23/00993314 від 24.02.2012, в якому зафіксовані порушення: пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 19 716 грн.; пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п.5.6, пп. 5.7.1 п.5.7, пп. 5.2.5 п. 5.2, п. 5.9, пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 135 194 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 12.03.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000292301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 513 грн., в т.ч.: 19 716 грн. основного платежу та 4 797 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000312301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 138 713 грн., в т.ч.: 135 194 грн. основного платежу та 3 519 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2009 між ДП «Славутське лісове господарство» (замовник) та ДП «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції» (виконавець) було укладено договір № 22-284с, згідно якого виконавець у межах договірної ціни на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконує для замовника роботи з перевірки та підготовки матеріалів для оформлення «Сертифікату про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для забезпечення експортних операцій».

В подальшому між сторонами був підписаний договір № ХМ-163 від 01.11.2010 на виконання робіт з інформаційного обслуговування та програмного забезпечення технологічних процесів єдиної державної системи електронного обліку деревини. За вказаним договором виконавець зобов'язався за завданням замовника виконувати роботи з інформаційного обслуговування та програмного забезпечення технологічних процесів єдиної державної системи електронного обліку деревини, а замовник зобов'язався оплатити виконавцеві зазначені послуги згідно умов цього договору.

07.02.2011 між ДП «Славутське лісове господарство» (замовник) та ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу і логістики «Укрлісконсалтинг» (виконавець) укладено договір № 22-284с, згідно умов якого виконавець, в межах договірної ціни, власними або залученими силами і засобами надає замовнику послуги з електронного оформлення, перевірки та інформаційному супроводу зовнішньоекономічної діяльності замовника пов'язаної з експортом лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Роботи, визначені зазначеними договорами, виконувались з метою забезпечення впровадження державної системи електронного обігу деревини на державному рівні та для забезпечення ведення відповідного єдиного електронного реєстру сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій та надання по електронній мережі інформаційних матеріалів та електронних копій документів, що підтверджують легальність походження деревини, до Державної митної служби України.

01.03.2011 між ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» (комісіонер) та ДП «Славутське лісове господарство» (комітент) укладено договір комісії № ХМ/5, відповідно до якого комісіонер зобов'язується за комісійну плату здійснити продаж декоративних рослин, хвойних та листяних дерев, саджанців та іншого посадкового та декоративно-посадкового матеріалу, що є у розпорядженні комітента.

Факт виконання договірних зобов'язань судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними та актами виконаних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та реально здійснених господарських операцій сформовано податковий кредит з податку на додану вартість; договори в судовому порядку недійсними визнані не були, а наявність окремих недоліків в оформленні первинних документів не може бути підставою для висновку, що такі документи не підтверджують факти здійснення господарських операцій; склад валових витрат підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Вказані положення кореспондуються з положеннями Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з абз. 1, 2 пп. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За встановлення в судовому порядку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами в спірному періоді на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, є правомірним формування позивачем податкового кредиту за такими операціями.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону).

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. п. 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу; витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що позивачем до складу валових витрат позивача віднесено витрати, підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, в зв'язку з проведенням господарських операцій із ДП «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції», в подальшому з ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу і логістики «Укрлісконсалтинг».

Щодо посилань податкового органу на порушення позивачем пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: зайва виплата заробітної плати 56 працівникам в загальній сумі 80 140 грн., судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Відповідно до пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 цього Закону з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно з п. 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій формі та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, позивачем у відповідності до зазначених норм Закону включено до складу валових витрат по першій події - нарахування заробітної плати працівникам, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку на підставі цивільно-правових договорів, які включають витрати по основній і додатковій заробітній платі, нарахованій до виплати.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний