Постанова № 33913957, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8829/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 03 червня 2013 року №0007772202, №0007762206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 20.05.2013 року №479/22-2/25662676.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема,

- п. 1.32, пп. 5.5.1 п. 5.5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 678868,00 грн., у тому числі за 2011 рік на 611183,00 грн., за 2012 рік на 67685,00 грн.;

- п. 160.2 ст. 160, п. 152 ст. 152 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходу нерезидента всього на 2392155,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року на 1194000,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на 1198155,00 грн.

03 червня 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0007772202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) на загальну суму 726660,00 грн., у тому числі за основним платежем 678868,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47792,00 грн.;

- №0007762206, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток (код платежу 11020500) на загальну суму 2691693,75 грн., у тому числі за основним платежем 2392155,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 299538,75 грн.

Переглядаючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року колегією суддів встановлено наступне.

Так, щодо податкового повідомлення - рішення від 03 червня 2013 року №0007772202 колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається з акту перевірки, на думку відповідача позивач в порушення п. 1.32, пп. 5.5.1 п. 5.5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно відніс до складу валових витрат витрати по відсоткам за кредит за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року у сумі 2469710,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2010 року на 2469710,00 грн. (т. 1 а.с. 22 (аркуш акту 9).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 03 жовтня 2000 року між Державним підприємством «Готель «Козацький» (Підприємство), компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» (Інвестор - І), та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» (Інвестор - ІІ) укладено договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи). Для досягнення соціального ефекту, розвитку готельного бізнесу в Україні та з метою отримання прибутку Учасники даного договору зобов'язуються шляхом об'єднання майна (включаючи інвестиції) і зусиль здійснювати Спільну Діяльність, яка включатиме: Спільну інвестиційну діяльність з будівництва, реконструкції та переобладнання Об'єктів Спільної діяльності в м. Києві; Спільну господарську діяльність з подальшої експлуатації Об'єктів Спільної Діяльності (надання готельних та інших послуг, лізингу), включаючи реалізацію спільно придбаного або набутого іншим чином майна (п. 1.1). З метою реалізації завдань Спільної Діяльності та досягнення цілей даного договору учасники здійснюють внески (пункт 5.1). (т. 2 а.с. 83 - 98).

Для внесення інвестиційного внеску у договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) 20 червня 2008 року між позивачем та ПАТ «Партнер Банк» було укладено кредитний договір №407/980-ЮО. Призначення кредиту - з метою інвестиційного внеску у спільну діяльність. Позивачем було отримано 20000000,00 грн., які були перераховані на рахунок Спільної інвестиційної діяльності за договором (т. 2 а.с. 53 - 58).

Згідно акту перевірки, станом на 31.03.2010 року позивач відображає у рядку 04.9 декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» у розмірі 4574457,00 грн., в якому включені витрати по відсоткам за кредит щодо інвестування спільної діяльності у розмірі 2469710,00 грн.

На думку відповідача, оскільки будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, позивач неправомірно декларував від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток (збитки), тобто без отримання доходу (прибутку), в тому числі без отримання прибутку від договору спільної інвестиційної діяльності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками акту перевірки з наступних підстав.

Відповідно до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно статті 1132 зазначеного Кодексу за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що отримання позивачем кредиту для інвестування у спільну діяльність, пов'язано з господарською діяльністю, метою якої згідно умов договору є отримання прибутку, тому позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по відсоткам за кредит щодо інвестування спільної діяльності у розмірі 2469710,00 грн.

Разом з тим, згідно акту перевірки, у періоді, який перевірявся, позивачем перераховано оплату реєстраційних зборів в Арбітражному інституті Торгової палати міста Стокгольм (Швеція) валютні кошти у загальному розмірі 103900 євро. Арбітражний інститут Торгової палати міста Стокгольм надав інвойси на оплату реєстраційних зборів на загальну суму 103900,00 євро та кінцеве рішення Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм (Швеція) від 30.09.2011 року (т. 1 а.с. 27 (аркуш акту 14).

На думку відповідача позивачем неправомірно віднесено до адміністративних витрат суму витрат понесених на реєстраційний збір у розмірі 1055897,00 грн., оскільки не підтверджено первинними документами витрати, що відображені в рядку 06.2 Декларацій «Адміністративні витрати», що призвело до необґрунтованого завищення валових витрат за ІІ - ІV квартали 2011 року на 1055897,00 грн.

Під час апеляційного розгляду справи, позивачем на підтвердження отриманих адміністративних витрат були надані:

- вимога Арбітражного інституту торгової палати м. Стокгольма від 04 січня 2011 року на сплату реєстраційного збору у розмірі 1500 євро від 04 січня 2011 року, інвойс від 04 січня 2011 року №АІ001/2010, платіжне доручення в іноземній валюті від 12.01.2011 року на 1500 Євро, виписка по рахунку;

- рішення Арбітражного інституту торгової палати м. Стокгольма від 17 лютого 2011 року, відповідно до якого позивач повинен сплатити аванс на покриття витрат у розмірі 25500 Євро, інвойс від 21 лютого 2011 року №АІ062, платіжне доручення в іноземній валюті від 25.02.2011 року, виписка по рахунку;

- рішення Арбітражного інституту торгової палати м. Стокгольма від 11 березня 2011 року, відповідно до якого позивач повинен сплатити аванс на покриття витрат у розмірі 27000 Євро, інвойс від 11 березня 2011 року №АІ065, платіжне доручення в іноземній валюті від 23.03.2011 року, виписка по рахунку;

- рішення Арбітражного інституту торгової палати м. Стокгольма від 29 червня 2011 року, відповідно до якого позивач повинен сплатити додатковий аванс на покриття витрат у розмірі 49900 Євро, інвойс від 13 липня 2011 року №АІ069/2011, платіжне доручення в іноземній валюті від 18.07.2011 року, виписка по рахунку;

Як вбачається з рішень Арбітражного інституту торгової палати м. Стокгольма сторонами у справі є компанія Карлтон трейдінг ЛТД, ТОВ «Карлтон трейдінг Україна» та Державне підприємство «Готель «Козацький».

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені витрати також пов'язані з господарською діяльністю позивача, метою якої є отримання прибутку, тому останнім правомірно віднесено до складу адміністративних витрат суму витрат за реєстраційний збір.

Крім цього, як вбачається з акту перевірки, відповідачем під час проведення перевірки відображених в рядку 05.2 Декларації «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів», показників за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, встановлено завищення задекларованих позивачем показників за І квартал 2011 року на 914891,00 грн., оскільки товариством не підтверджено первинними документами витрати (т. 1 а.с. 24 - 25 (аркуш акта перевірки 11 - 12).

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком контролюючого органу з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, позивачем до органу державної податкової служби було подано декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року, в якій в рядку 04.9 визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у розмірі 4574457,00 грн. (т. 1 а.с. 102).

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року, крім розділу ІІ цього Кодексу, який набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

Отже, на час подання позивачем декларації з податку на прибуток у 2010 році та І кварталі 2011 року діяли норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У зв'язку із наведеним, позивачем було обчислено 20 відсотків від від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (4574457,00 грн.), яке склало 914891,00 грн., що було відображено у рядках 04.9 декларацій з податку на прибуток підприємства по податкових періодах за півріччя 2010 року та за 3 квартали 2010 року (т. 1 а.с. 106 - 116).

Проте, у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік позивачем не було відображено у рядку 04.9 від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у розмірі 914891,00 грн. (т. 1 а.с. 121).

26 квітня 2011 року позивачем було подано декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, в якому в пункті 04.9 визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у розмірі 4574457,00 грн. (т. 1 а.с. 128).

Разом з тим, 30 червня 2011 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І квартал 2011 року, яким з рядка 04.9 виключені зайво враховані витрати у розмірі 914891,00 грн. та до рядка 05.2 (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) включені витрати, що не були враховані у розмірі 914891,00 грн.

Таким чином, зазначеним вище уточнюючим розрахунком позивач відкоригував від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (рядок 04.9) за І квартал 2011 року на 914891,00 грн. як зайво враховані витрати та уточнив від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (рядок 04.9) за 2010 рік на 914891,00 грн. як невраховані витрати.

Отже, фактично позивач з урахуванням пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, у 2010 році розрахував об'єкт оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року.

При цьому, колегія суддів враховує, що під час проведення перевірки органом державної податкової служби не було встановлено порушення порядку заповнення податкових декларацій за півріччя та 3 квартали 2010 року, з яких позивачем було перенесено від'ємне значення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач правомірно відобразив в рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року показник від'ємного значення за 2010 рік.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 03 червня 2013 року №0007772202 винесено органом державної податкової служби неправомірно, тому враховуючи вимоги частини 2 статті 11 КАС України необхідно його визнати протиправним та скасувати.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 03 червня 2013 року №0007772206 колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається з акту перевірки, на думку органу державної податкової служби позивачем порушено п. 160.2 ст. 160, п. 152 ст. 152 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходу нерезидента всього на 2392155,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року на 1194000,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на 1198155,00 грн.

В обґрунтування вказаного порушення відповідач посилається на те, що свідоцтва від 08.02.2011 року (Апостіль від 22.02.2012 року №53598/11), від 22.02.2012 року (Апостіль від 02.03.2012 року №75753/12) Міністерства фінансів Республіки Кіпр Департаменту оподаткування, якими засвідчується, що компанія «Oilpro Limited», створена і зареєстрована на Кіпрі, не є підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України у розумінні Угоди між Урядом СРСР, яка діє у відносинах України та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яка набрала чинності 26.08.1983 року.

Відповідач вважає, що вказані свідоцтва повинні містити посилання на міжнародний договір України. Тому, позивач при виплаті нерезиденту доходу джерелом походження з України повинен був утримати та сплатити податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15% (т. 1 а.с. 49 - 51(аркуш акта перевірки 36 - 38).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком акту перевірки з наступних підстав.

Згідно статуту ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна», що затверджений протоколом зборів засновників від 09.11.2005 року №9/2005 та зареєстрований 21.11.2005 року, компанія «Oilpro Limited», Кіпр є одним з учасників товариства, частка в статутному капіталі якої складає 50% (т. 2 а.с. 15 - 26).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, позивачем відповідно до протоколів зборів учасників від 25.01.2011 року №2/2011 та від 12.04.2012 року №2/2012, здійснило виплату доходу (дивідендів) нерезиденту - компанії «Oilpro Limited», Кіпр, на загальну суму 2000000,00 дол. США, а саме 04.04.2011 року в сумі 1000000,00 дол. США, 27.04.2012 року в сумі 1000000,00 дол. США, з яких податок на прибуток іноземних юридичних осіб не утримувався.

Відповідно до положень пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом.

Підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу визначено термін дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно пункту 160.2 статті 160 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

29.10.1982 року між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Республіки Кіпр укладено угоду про уникнення подвійного оподаткування, яка набрала чинності 26.08.1983 року (далі Угода).

Вказана Угода застосовується до осіб, які для цілей оподаткування розглядаються як такі, що мають постійне місцеперебування в одному або в обох Договірних Державах. Для цілей справжньої Угоди термін «особа з постійним місцеперебуванням в одній Договірній Державі» означає особу, яка відповідно до законодавства цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на основі проживання, місцезнаходження, наявності фактичного керівного органу або іншого аналогічного критерію (пункт 1 та 2 статті 1 Угоди).

Відповідно до статті 7 Угоди дивіденди, що виплачуються особою з постійним місцеперебуванням в одній Договірній Державі особі з постійним місцеперебуванням в іншій Договірній Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Державі. Положення пункту 1 не зачіпають суми податку, що стягується з доходів, з яких виплачуються такі дивіденди. Для цілей справжньої Угоди термін «дивіденди» означає доходи від акцій, засновницьких паїв і інших аналогічних прав, які піддаються Договірною Державою, в якій компанія, що виплачує дивіденди, має постійне місцеперебування, такому ж податковому режиму, як доходи від акцій.

Згідно свідоцтв від 08 лютого 2011 року (апостіль від 22 лютого 2011 року №53598/11), від 22 лютого 2012 року (апостіль від 02 березня 2012 року №75753/12) Департаменту оподаткування міністерства Фінансів Республіки Кіпр компанія «Ойлпро Лімітед» (Oilpro Limited), створена і зареєстрована на Кіпрі, є резидентом Кіпру, а весь її дохід, одержаний у різних країнах світу, підлягає оподаткуванню податком на прибуток у відповідності з Законом Республіки Кіпр про податок на прибуток (т. 1 а.с. 234 - 235).

Отже, у період (січня 2011 року та квітня 2012 року) виплати позивачем дивідендів на користь нерезидента - компанії «Oilpro Limited», Кіпр, останнє було нерезидентом Республіки Кіпр з постійним місцеперебуванням у вказаній країні.

За таких обставин, враховуючи, що статтею 7 Угоди прямо передбачено, що дивіденди, що виплачуються особою з постійним місцеперебуванням в одній Договірній Державі (в даному випадку позивач, який зареєстрований в України) особі з постійним місцеперебуванням в іншій Договірній Державі (в даному випадку компанія «Oilpro Limited», яка зареєстрована в Республіці Кіпр та оподатковується за Законами зазначеної держави), не підлягають оподаткуванню в першій Державі (тобто в Україні), колегія суддів вважає, що позивач правомірно не утримав податок на прибуток іноземних юридичних осіб.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 03 червня 2013 року №0007762206 винесено органом державної податкової служби неправомірно, тому враховуючи вимоги частини 2 статті 11 КАС України необхідно його визнати протиправним та скасувати.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 03 червня 2013 року №0007772202, №0007762206.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 27.09.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: А.Ю. Кучма

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.