Постанова № 33911778, 30.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2013 року № 826/8905/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод опоряджувальних матеріалів» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Завод опоряджувальних матеріалів» (далі - позивач, ПАТ «ЗОМ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі у місті Києві Державної податкової служби (далі - відповідач), у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000652280 про нарахування грошового зобов'язання у розмірі 64 654,00 грн. та від 24.01.2013 № 0000051750 про нарахування грошового зобов'язання у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЖ № 947692.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що правомірно включив до складу валових витрат суми відсотків, сплачених за користування кредитними коштами, витраченими на купівлю цінних паперів, а також правильно зазначив ознаку доходу «157» при поданні звітності форми 1-ДФ, щодо доходу, виплаченого гр. ОСОБА_2, з якою було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у письмових запереченнях проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на відсутність зв'язку з господарською діяльністю понесених позивачем витрат у вигляді сплачених відсотків за користування кредитними коштами, а тому вважає донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток правомірним. Також вказав на порушення позивачем порядку заповнення форми 1-ДФ, а саме неправильне відображення ознаки доходу за результатами нарахування та виплати гр. ОСОБА_2 доходу від операцій з купівлі-продажу цінних паперів. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач, посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 3 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, направив на адресу ВАТ «ЗОМ» лист від 18.10.2012 № 6802/10/16-203 про надання податкової інформації, у якому просив надати інформацію та її документальне підтвердження стосовно фінансово-господарських операцій з фізичною особою ОСОБА_2 у 2011 - 2012 роках.

Позивач листом № 96 від 01.11.2012 на вказаний запит податкового органу відмовив у наданні витребуваних документів, у зв'язку з невідповідністю запиту вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, а саме: у запиті не зазначено підстави для його направлення.

На підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідач здійснив документальну позапланову перевірку ВАТ «Завод опоряджувальних матеріалів» (код ЄДРПОУ 24595245) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з громадянкою ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складено акт № 607/1-22-80-24595245 від 29.12.2012 (далі - акт № 607/1-22-80-24595245), згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 та пп. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 51 723 грн.

Позивач подав заперечення від 11.01.2013 № 1 на акт перевірки № 607/1 2 80 4595245, за результатом розгляду яких відповідач листом від 22.01.2013 № 491/10/22-80 про надання відповіді повідомив, що заперечення позивача задоволенню не підлягають, а висновки акту залишаються без змін.

На підставі акту перевірки № 607/1-22-80-24595245 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.01.2013 № 0000652280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 64 654,00 грн. в т.ч. основний платіж - 51 723,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 12 931,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.01.2013 № 00000511750, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 510,00 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000652280 та № 00000511750 у порядку адміністративного оскарження, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 09.01.2013 № 3257/10/12-103 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 25.04.2013 № 1837/6/99-99-1001-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000652280 та № 00000511750 - без змін.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Суд встановив, між ВАТ «ЗОМ» (Покупець) та ОСОБА_3 (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів від 04.11.2011 № Б-2011/636, відповідно до якого Продавець за участю ТОВ «Фондова компанія «Авангард» (код ЄДРПОУ 35379169) (Повірений Продавця) придбав за договірною ціною 5 000 000,00 грн. цінні папери - бездокументарні іменні прості акції емітента Публічного акціонерного товариства «Червоне ремонтне підприємство» (код ЄДРПОУ 00906930) номінальною вартістю 0,25 грн. загальною кількістю 5 681 820 шт. загальною номінальною вартістю 1 420 455,00 грн. (далі - акції).

Акції були передані ОСОБА_3 позивачу 23.12.2011, про що сторонами підписано акт приймання-передачі цінних паперів до Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-211/636 від 04.11.2011.

Обслуговування рахунку позивача в цінних паперах здійснює ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» згідно Договору № 004500 від 18.11.2011. Згідно інформації з виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 004500 за період з 23.12.2011 по 23.12.2011 на рахунок позивача надійшли цінні папери у кількості 5 681 820,00 грн.

Суд встановив, що придбання цінних паперів за Договором № Б-211/636 від 04.11.2011 було здійснено позивачем за кредитні кошти, отримані від ПАТ «Асвіо Банк».

Так, між ВАТ «ЗОМ» (Позичальник) та ПАТ «Асвіо Банк» (Кредитодавець) укладено Договір про надання відзивної відновлювальної кредитної лінії № 35-201/11К від 07.12.2011. Відповідно до умов даного договору, позивач отримав ліміт кредитної лінії у розмірі 5 000 000,00 грн. під 14% річних, кредит надано на цілі: для придбання цінних паперів.

До Договору № 35-201/11К сторонами укладено Додатковий договір від 07.12.2011, яким змінено розмір кредитної лінії та встановлено його у сумі 2 350 000,00 грн.

10.01.2012 ПАТ «Асвіо Банк» провело перевірку цільового використання кредиту по договору кредиту № 35-201/11К від 07.12.2011, про що складено відповідний акт, у якому зафіксовано, що кредит у розмірі 2 350 000,00 грн. був використаний ВАТ «ЗОМ» за цільовим призначенням, а саме: придбано цінні папери за договором № Б-2011/636 від 04.11.2011.

Згідно картки рахунку 6841 «Розрахунки з іншими кредиторами», а також копій банківських виписок, наявних в матеріалах справи, позивач включив до складу валових витрат нараховані відсотки по кредиту у загальній сумі 246 301,34 грн.

Відповідач дійшов висновку, що ВАТ «ЗОМ» протиправно включило суму 246 301,34 грн. сплачених відсотків за кредитом, отриманим для оплати вартості акцій ПАТ «Червоне ремонтне підприємство», придбаних у гр. ОСОБА_3, оскільки, на думку відповідача, відсутній зв'язок даної операції з господарською діяльністю позивача.

В свою чергу, позивач наполягав на тому, що відсотки за кредитом були правомірно включені до складу валових витрат та посилався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 04.07.2011, згідно якої відсотки за користування кредитними коштами, витраченими на придбання цінних паперів включаються до складу валових витрат такого платника податків.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів).

Згідно з п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Для цілей цього підпункту під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом. (ч. 7 п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України).

Положеннями п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, встановлено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 ст. 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Валовими витратами не можуть вважатися витрати платника податку, які не відповідають загальноприйнятим правилам та діловій меті будь-якого господарювання, що прямо випливає із законодавчого припису щодо такої ознаки валових витрат, як їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

З правового аналізу вищезазначених норм законодавства України вбачається, що операції цінними паперами оподатковуються за правилами оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, при цьому витрати зі сплати суми відсотків за користування кредитними коштами, витраченими на купівлю цінних паперів оподатковуються за загальним правилами.

Отже, ВАТ «ЗОМ» правомірно включило до складу валових витрат суму сплачених ПАТ «Асвіо Банк» відсотків за користування кредитними коштами за Договором від 07.12.2011 № 35-201/11К у загальній сумі 246 301,34 грн.

Відповідач не надав жодних доказів, що вказували б на відсутність у діях позивача, зі здійснення придбання цінних паперів, мети отримання прибутку, а тому суд відхиляє доводи податкового органу про відсутність зв'язку з господарською діяльністю у здійсненій позивачем операції з придбання цінних паперів.

Таким чином, донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 51 723,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 12 931,00 грн., визначені у податковому повідомленні-рішенні від 24.01.2013 № 0000652280 є безпідставним, з огляду на що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Щодо застосування до ВАТ «ЗОМ» штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні від 24.01.2013 № 0000051750, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до ВАТ «ЗОМ» вказаної санкції, стало виявлене під час перевірки порушення вимог Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020 (далі - Порядок № 1020), що полягає у невірному відображенні позивачем ознаки доходу по фізичній особі гр. ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_3).

ВАТ «ЗОМ» на виконання Договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.11.2011 № Б-2011/636 перерахував гр. ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2 350 000,00 грн. У податковій звітності за IV квартал 2011 року, а саме: розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), в якому відображено по гр. ОСОБА_3 суму нарахованого доходу 5 000 000,00 грн. та суму виплаченого доходу 2 350 000,00 грн. за ознакою доходу « 157».

Відповідач вказав на те, що оскільки дохід гр. ОСОБА_3 було нараховано на підставі операції з купівлі-продажу цінних паперів, то такий дохід мав бути відображений за ознакою доходу « 112».

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV Кодексу.

Згідно з абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

У пункті 3.2 Порядку № 1020 зазначено, що у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності.

Відповідно до Довідника ознак доходу, викладеного у додатку до Порядку № 1020, ознака доходу « 112» - Інвестиційний прибуток (дохід) від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2 і 165.1.40 пункту 165.1 статті 165 розділу IV цього Кодексу (підпункт 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 розділу IV, підпункт 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 розділу IV Кодексу),

ознака доходу « 157» - дохід, виплачений самозайнятій особі.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти у розмірі 2 350 000,00 грн., які перераховані гр. ОСОБА_3 є доходом, отриманим від проведення платником податку операцій з цінними паперами, а тому мали бути відображені за ознакою доходу « 112».

Таким чином, позивач в порушення вимог Порядку № 1020 невірно зазначив ознаку виплаченого доходу гр. ОСОБА_3

Згідно з п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно застосував до ВАТ «ЗОМ» штрафні санкції у розмірі 510,00 грн., визначені у податковому повідомленні-рішенні від 24.01.2013 № 0000051750, а позовні вимоги в частині скасування даного рішення податкового органу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000652280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 64 654,00 грн., з огляду на що воно підлягає скасуванню. В решті позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Завод опоряджувальних матеріалів» задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 24.01.2013 № 0000652280.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 646,54 грн. (шістсот сорок шість гривень 54 коп.) на користь Публічного акціонерного товариства «Завод опоряджувальних матеріалів» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський