Постанова № 33911728, 30.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року 810/5139/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарафан"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарафан" з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 13.09.2013 № 0001342204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 49956,00 грн., з яких: 33304,00 грн. - за основним платежем, 16652,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 13.09.2013 № 0001332204, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 91200,00 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни за надані послуги (виконані роботи). Податковий орган стверджував, що господарські операції між позивачем і контрагентом мали фіктивний характер: послуги контрагентом фактично не надавались (роботи не виконувались), а договір та інші пов'язані з ним фінансово-господарські документи складено сторонами з метою мінімізації податкових зобов'язань. На думку податкового органу, укладений договір порушує інтереси держави та суспільства, тому є нікчемним, а формування позивачем податкового кредиту на підставі цієї господарської операції є неправомірним і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними. Позивач стверджував, що укладений договір мав реальний характер: послуги надані контрагентом у повному обсязі та оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально; господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є законними і обґрунтованими, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарафан" є юридичною особою, що зареєстрована 25.07.1995 Виконавчим комітетом Бучанської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У серпні 2013 року посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством обмеженою відповідальністю "ТД "Оса" за період з 01.12.2011 по 29.02.2012 (акт перевірки від 27.08.2013 № 961/22-4/296300239).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 33304,16 грн.;

пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року в розмірі 91200,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з приводу придбання автотранспортних послуг (перевезення вантажу, роботи з навантаження та розвантаження) на підставі договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Оса". На думку посадових осіб податкового органу, послуги вказаним контрагентом у дійсності не надавались, адже він не має для цього адміністративно-господарських можливостей: в нього відсутні основні фонди, транспортні засоби та працівники; витрати по оренді основних фондів, транспортних засобів та оплаті праці чи послуг фізичних осіб відсутні; контрагент відсутній за адресою місцезнаходження та визнаний господарським судом банкрутом як відсутній боржник; засновник цієї юридичної особи за вироком суду визнаний винним у фіктивному підприємництві, у тому числі у зв'язку із заснуванням ТОВ "ТД Оса". За аналітичними даними податкового органу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Оса" задіяне у транзиті фінансових потоків з метою незаконного отримання податкових вигід та ухилення від сплати податків.

За результатами перевірки Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області прийняла два податкових повідомлення-рішення:

від 13.09.2013 № 0001342204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 49956,00 грн., з яких: 33304,00 грн. - за основним платежем, 16652,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 13.09.2013 № 0001332204, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 91200,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарг оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти надання послуг (виконання робіт), оплати їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг (робіт). Крім того, суд зобов'язав сторони надати витяги та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Оса", а також одержав з Єдиного державного реєстру судових рішень копії постанови Господарського суду Запорізької області про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Оса" та вироку Шевченківського районного суду міста Києва про визнання винним Галицього О.П. у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив наступне.

У жовтні 2011 року між позивачем (замовник), який діяв у власному інтересі та в інтересах Приватного акціонерного товариства "Меліоратор" на підставі договору про спільну діяльність від 15.02.2011 № 15/02/11, і Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Оса" (перевізник) укладено договір від 01.10.2011 № 49, згідно з яким перевізник зобов'язувався надати автотранспорті послуги з перевезення вантажів по території України, навантаження та розвантаження вантажу, а замовник зобов'язувався оплатити вартість цих послуг.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у договорі не коректно визначено зміст послуг (робіт), адже в дійсності виконавець надавав не послуги з перевезення вантажу, а з підняття його автокраном. Крім того, за вказаним договором працівники виконавця виконували роботи, що обслуговують технологічний процес кріплення, підйому та розвантаження вантажу.

У договорі передбачено, що вартість послуг (робіт) становить суму 547200,00 грн., у тому числі ПДВ - 91200,00 грн., визначається на підставі калькуляції вартості послуг та фіксується в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Позивач стверджував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Оса" надало автотранспортні послуги у більшому обсязі, ніж це передбачено договором, - на загальну суму 747025,00 грн., у тому числі ПДВ - 124504,17 грн.

На підтвердження факту одержання послуг (виконання робіт) позивач надав суду копії калькуляцій вартості послуг (робіт) та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 747025,00 грн., у тому числі ПДВ - 124504,17 грн.

Крім того, позивач представив суду фотографії, на яких зображено певний будівельний майданчик, на якому присутня будівельна техніка, у тому числі автокран.

Оплата послуг (робіт) на підставі вказаного договору здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Оса" кошти в загальній сумі 747025,00 грн., у т.ч. ПДВ - 124504,17 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни виконаних робіт за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Оса" п'ять податкових накладних на загальну суму 747025,00 грн., у тому числі ПДВ - 124504,17 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідний податковий (звітній) період (за грудень 2011 року - 33304,16 грн.; за червень 2012 року - 91200,00 грн.)

З приводу особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Оса" судом встановлено наступне.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Оса" є юридичною особою, що зареєстрована 12.06.2008 Дарницькою районною в місті Києві державної адміністрацією, на день судового розгляду - перебуває у стані припинення. Засновником та керівником вказаної юридичної особи є ОСОБА_2.

З акта перевірки від 27.08.2013 № 961/22-4/296300239 убачається, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Оса" відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, розрахункові банківські документи, товарно-транспортні накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Під час судового розгляду судом встановлено, що постановою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2012 по справі № 5009/1142/12 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Оса" визнано банкрутом на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника. При цьому, суд констатував факт відсутності боржника за адресою місцезнаходження, відсутність підприємницької діяльності та неспроможність виконати зобов'язання перед кредиторами.

Крім того, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 18.05.2013 по справі № 761/12023/13-к громадянина ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). При цьому, як убачається з вироку, судом встановлено, що ОСОБА_3, переслідуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в м. Києві … запропонував гр. ОСОБА_2 перереєструвати ТОВ "ТД Оса" (код за ЄДРПОУ 35995417) на своє ім'я та стати директором вказаного підприємства, за щомісячну грошову винагороду, без наміру здійснювати реальну фінансово-господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Так, ОСОБА_3, реалізовуючи свій злочинний намір, перебуваючи в м. Києві в липні 2011 року, забезпечив явку гр. ОСОБА_2 до офісного приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, якою було засвідчено підпис гр. ОСОБА_2, як засновника ТОВ "ТД Оса" в попередньо складеному статуті підприємства.

В подальшому, ОСОБА_3, реалізовуючи свій злочинний умисел, використовуючи статут підприємства та протокол № 07/07 Загальних Зборів Учасників ТОВ "ТД Оса" від 07.07.2011 року, підписані від імені гр. ОСОБА_2, забезпечив придбання ТОВ "ТД Оса" (код за ЄДРПОУ 35995417) шляхом перереєстрації в Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації та в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, як платника податків на гр. ОСОБА_2 та за невстановлених слідством обставин забезпечив відкриття розрахункового рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Єврогазбанк" (МФО 380430) з метою використання його в подальшій злочинній діяльності, направленій на прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків.

Таким чином, повторні дії ОСОБА_3, а саме придбання ТОВ "ТД Оса" (код за ЄДРПОУ 35995417) шляхом перереєстрації на гр. ОСОБА_2 були направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а з метою використання вказаного підприємства в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльність інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Оса" у складі ціни придбаних послуг (робіт) за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання позивачу послуг (виконання робіт), за результатами здійснення яких податковим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що фактично послуги (роботи) Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Оса" позивачу не надавались, адже дійсне існування вказаної юридичної особи не встановлено заходами під час провадження у справі про банкрутство, встановлено відсутність підприємницької діяльності та неспроможність виконувати зобов'язання перед кредиторами, а особи, які її заснували - мали злочинну мету - фіктивне підприємництво. Представлені позивачем суду первинні фінансово-господарські документи до уваги судом не приймаються, адже складені формально задля створення ілюзії здійснення господарських операцій, фотографії будівельного майданчика з будівельною технікою жодним чином не доказують факту надання послуг (виконання робіт) Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Оса".

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є правильними, а податкові повідомлення від 13.09.2013 № 0001342204 та від 13.09.2013 № 0001332204, - правомірними.

За наведених обставин, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 жовтня 2013 р.