Рішення № 33910510, 01.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2013 р. Справа № 914/3237/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Куцик І.М.

розглянув матеріали справи за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго", м. Моршин, Львівська область

про стягнення 436 502,56 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: Пац В.О. - заст. нач. відділу

від відповідача: Макота М.І. - директор

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" про стягнення заборгованості на суму 436 502,56 грн., з яких: 366 997,99 грн. - основний борг, 19 068,48 грн. - 3 % річних, 1 355,40 грн. - втрати від інфляції, 49 080,70 грн. - пені.

Ухвалою суду від 23.08.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.09.2013 р.

Підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі суду від 17.09.2013 р. Розгляд справи призначений на 01.10.2013 р.

01.10.2013 р. представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 23.08.2013 р. виконав повністю, позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у заяві.

01.10.2013 р. представник відповідача в судове засідання з`явився, вимоги ухвали суду від 23.08.2013 р. виконав повністю, надав суду відзив на позовну заяву (за вхідн. № 39717/13 від 07.09.2013 р.). Як вбачається з поданого відзиву, відповідач визнає основну заборгованість за поставлений газ у розмірі 366 997,99 грн., щодо стягнення пені - просить суд зменшити розмір пені на 50 % у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. Також відповідачем подано на адресу суду заяву за вих. № 1-06/348 від 30.09.2013 р. (за вхідн. № 40026/13 від 30.09.2013 р.) про застосування строку позовної давності при нарахуванні пені за прострочення виконання зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

30.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", як постачальником та Комунальним підприємством "Моршинтеплоенерго", як покупцем, укладено договір № ТЕ 72 Б купівлі-продажу природного газу з додатками. Відповідно до п. 1.1 договору № ТЕ 72 Б від 30.09.2011 р. постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати природний газ в обсягах, передбачених договором. На виконання умов договору та додаткових угод постачальник поставив природний газ на суму 8 248 324,27 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які долучені до позовної заяви, а саме: акт приймання - передачі природного газу № 10/11 від 31 жовтня 2011року на об'єм - 17 570 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу №10/11 від 31 жовтня 2011року на об'єм - 216 370 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 11/11 від 30 листопада 2011року на об'єм - 368 313 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 12/11 від 31 грудня 2011 року на об'єм - 436 819 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 01/12 від 31 січня 2012 року на об'єм - 333 285 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 02/12 від 29 лютого 2012 року на об'єм - 423 049 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 03/12 від 31 березня 2012 року на об'єм - 232 566 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 04/12 від 30 квітня 2012 року на об'єм - 109 199 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 05/12 від 31 травня 2012 року на об'єм - 65208 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 06/12 від 30 червня 2012 року на об'єм - 71578 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 07/12 від 31 липня 2012 року на об'єм - 60 077 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 08/12 від 31 серпня 2012 року на об'єм - 57 014 м. куб.

Відповідно до п. 4.1 договору № ТЕ 72 Б від 30.09.2011 р. розрахунки за поставлений газ проводяться шляхом поетапної оплати протягом місяця поставки, а остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 366 997,99 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 49 080,70 грн., втрати від інфляції - 1 355,40 грн. та 3% річних - 19 068,48 грн.

14.11.2012 р. в порядку ст.ст. 512 - 519 ЦК України між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (Первісним кредитором) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Новим кредитором) укладено договір № 14/7041/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника Первісного кредитора КП "Моршинтеплоенерго" за договором № ТЕ 72 Б на постачання природного газу від 30.09.2011 року на суму 454 706,24 грн. (п.1.1 договору про відступлення права вимоги). Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 Договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором (п. 1.2 договору про відступлення права вимоги).

Пунктом 2.2 договору № 14/7041/12 від 14.11.2012 р. встановлено, що право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1 договору. Передача документів оформляється актом приймання - передачі з зазначенням переліку переданих документів. До позовної заяви долучений акт приймання-передачі документів від 16.11.2012 р., підписаний та підписи засвідчені печатками первісного кредитора та нового кредитора, що підтверджує належне виконання сторонами п. 2.2 договору № 14/7041/12 від 14.11.2012 р.

Відповідно до п. 2.3 договору № 14/7041/12 від 14.11.2012 р. первісний кредитор зобов'язаний упродовж п'яти днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу. Відповідне повідомлення від 16.11.2012 р. за вих. № 06-11339/1-81 про відступлення права вимоги, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" вручило КП "Моршинтеплоенерго" 16.11.2012 р., про що свідчить підпис повноважної особи та відтиск печатки боржника на повідомленні.

Приписами ст. 195 ГК України встановлено, що управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком.

Аналогічна норма викладена у статті 512 ЦК України, а саме - кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, звернення позивача (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") на підставі договору № 14/7041/12 від 14.11.2012 р. про відступлення права вимоги з позовними вимогами до відповідача (КП "Моршинтеплоенерго") оплатити заборгованість, яка виникла за поставлений природний газ є обґрунтованим та підтверджене матеріалами справи.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобо'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Норма аналогічного змісту передбачена і у ст.173 ГК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав свої зобов'язання за укладеним договором, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які долучені до позовної заяви. Внаслідок неповного виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором № ТЕ 72 Б від 30.09.2011 р. виникла заборгованість, яка на момент подачі позовної заяви становила 366 997,99 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідач суму основного боргу у розмірі 366 997,99 грн. визнав повністю, доказів погашення заборгованості суду не надав, відтак, позовна вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення з відповідача 366 997,99 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Тому правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції на суму 1 355,40 грн. та 3% річних - 19 068,48 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1.2 договору № 14/7041/12 від 14.11.2012 р. про відступлення права вимоги встановлено, що крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 7.3.1 договору № ТЕ 72 Б від 30.09.2011 р. у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відтак, позивачем нараховано пеню в розмірі 49 080,70 грн. Відповідачем подано на адресу суду заяву за вих. № 1-06/348 від 30.09.2013 р. (за вхідн. № 40026/13 від 30.09.2013 р.) про застосування строку позовної давності при нарахуванні пені за прострочення виконання зобов'язання. Проте, вказане клопотання відповідача підлягає відхиленню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Пунктом 9.3 договору № ТЕ 72 Б купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у п'ять років. Неустойка нараховується за весь період існування заборгованості. Тому правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 49 080,70 грн.

З відзиву відповідача вбачається, що тарифи на теплову енергію КП "Моршинтеплоенерго" відшкодовуються на 50 %, підприємству затверджуються збиткові тарифи, внаслідок чого КП "Моршинтеплоенерго" опинилося у важкому фінансово-економічному становищі. Як зазначає відповідач, відповідно до балансу КП "Моршинтеплоенерго" станом на 30.06.2013 р. поточна дебіторська заборгованість становила 1 743,5 тис. грн., кредиторська заборгованість - 4 200,00 тис. грн. Споживачами послуг КП "Моршинтеплоенерго" є населення та бюджетні установи і організації. У випадку примусового стягнення заборгованості з населення КП "Моршинтеплоенерго" не має права стягувати штрафні санкції - пеню, втрати від інфляції, 3 % річних. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне частково задоволити клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені на 50% і зменшити пеню на 30% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 34 356,49 грн.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, вислухавши думку представників сторін, cуд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 366 997,99 грн., 34 356,49 грн. - пені, 19 068,48 грн. - 3 % річних, 1 355,40 грн. - втрати від інфляції є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати необхідно віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України в розмірі 8 730,05 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Привокзальна, буд. 45 А; код ЄДРПОУ № 33892124) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ № 20077720) 366 997,99 грн. - основного боргу, 19 068,48 грн. - 3 % річних, 1 355,40 грн. - втрат від інфляції, 34 356,49 грн. - пені, 8 730,05 грн. - судового збору.

3. В решті вимог - відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гутьєва В.В.