Постанова № 33910347, 01.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 909/167/13-г Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л.за участю представників: Заболотівської селищної ради розглянувши касаційну скаргу Лукінів М.П., Танюк І.Д. Заболотівської селищної радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.07.2013р.у справі№ 909/167/13-г господарського суду Івано-Франківської областіза позовомЗаболотівської селищної радидоПідприємства райспоживспілки "Заболотівський ринок"провизнання недійсним державного акту на право постійного користування землею та припинення права користування земельною ділянкою.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 (суддя Калашник В.О.) позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним Державний Акт на право постійного користування землею серії 11-1Ф № 000310 (1-1Ф № 001906) виданий 09.02.2001 року Заболотівському ринку Снятинської райспоживспілки, с.м.т. Заболотів, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 17;

Підприємству райспоживспілки "Заболотівський ринок" (вул. І.Франка, 8, с.м.т. Заболотів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78315, код 22138955) припинити користування земельною ділянкою, площею 2,1526 кв.м., яка знаходиться в с.м.т. Заболотів по вул. І.Франка, 8, Снятинського району Івано-Франківської області.

Рішення суду мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірної земельної ділянки, площею 2,2134 га Підприємству райспоживспілки "Заболотівський ринок", а також технічна документація на відвід землі вказаному підприємству в натурі, відтак суд вважав позов про визнання держакту недійсним обґрунтованим; оскільки відповідач продовжує використовувати спірну земельну ділянку без належних правових підстав, суд визнав обґрунтованою вимогу про зобов'язання припинити право відповідачу користуватися вказаною земельною ділянкою.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 (судді Желік М.Б., Кузь В.Л., Малех І.Б.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 скасовано.

Прийнято нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Колегія суддів вважала, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку; вимоги щодо припинення права користування земельною ділянкою є передчасним враховуючи те, що рішення органу місцевого самоврядування у відповідності до якого вказана земельна ділянка надана у користування є чинним, та не скасоване у встановленому законом порядку.

Заболотівська селищна рада в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосуванням норм матеріального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити без зміни.

Скаржник вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що розміри земельної ділянки, що надана за рішенням селищної ради від 17.01.2001 та визначені в спірному держакті на право постійного користування землею помітно різняться, відповідач внаслідок реорганізації припинив право користування землею та не набув це право у визначеному законом порядку, відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірної земельної ділянки, площею 2,2134 га Підприємству райспоживспілки "Заболотівський ринок", тому висновки апеляційного господарського суду не відповідають обставинам справи та порушують норми ст. 22, 23, 116, 125 Земельного кодексу України.

Снятинська райспоживспілка "Заболотівський ринок" у відзиві просить постанову апеляційного господарського суду залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення, доводячи невідповідність дійсності тверджень скаржника про відсутність рішення місцевої ради щодо закріплення земельної ділянки площею, зазначеною в оскаржуваному державному акті, наводячи в підтвердження своїх доводів розрахунки, які додатково свідчать, що площа земельної ділянки згідно державного акту відповідає тим рішенням ради згідно з якими місцева рада надавала підприємству та вилучала у нього земельні ділянки; крім того, відповідач вважає, що є правонаступником, а не новоствореним підприємством, що також свідчить, що він набув права постійного користування земельною ділянкою від попереднього користувача; підстави припинення права постійного користування землею визначені ст. 141 Земельного кодексу України, тому реорганізація підприємства не є підставою для припинення права землекористування; місцевий господарський суд неправомірно вказав у рішенні різні номери державних актів, які визнані недійсними, оскільки це не відповідає предмету позовних вимог.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до положень ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У відповідності зі ст. ст. 125, 126 ЗК України (в редакції від 25.10.2001) виникнення права власності та права постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (затверджена наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 N 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.06.99 за N 354/3647) у п. 1.4 визначає, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на земельну ділянку - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час видачі спірного державного акту на право постійного землекористування) право користування земельною ділянкою чи її частини припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства.

Ст. 37 ЦК УРСР та ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла на момент реорганізації) визначено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).

Державний акт на право постійного користування землею серії II-ІФ за N 000310 (І-ІФ №001906) від 09.02.2011 виданий Заболотівському ринку Снятинської райспоживспілки відповідно до рішення Заболотівської селищної ради від 17.01.2001 № 20/ІІІ.

Відповідно до статуту відповідача його створено шляхом реорганізації Заболотівського ринку (п. 2.1 статуту).

Таким чином, реорганізація підприємства є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою.

Порядок оформлення та видачі державних актів регулювався Інструкцією "Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі", затвердженою наказом Держкомзему № 43 від 04.05.1999 року.

Так, вказаною Інструкцією передбачено, що у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа (п. 3.10 Інструкції).

Суд не встановив підстав знаходження у відповідача документа, який підлягав поверненню органу, який його видав, для зберігання в архіві повноважного органу згідно з визначеним законодавством порядком, який йому не належить. Разом з тим в 2005-2009 роках було внесено ряд змін в землекористуванні відповідача після того, як підприємство, якому було видано державний акт було реорганізовано в 2003.

На зазначене суд уваги не звернув, належної оцінки обставинам не надав, тому висновок про користування відповідачем землею безпідставно та про наявність підстав для припинення такого користування не ґрунтується на всебічно та повно встановлених обставинах справи.

Згідно з рішенням Заболотівської селищної ради від 17.01.2001 здійснювалось часткове вилучення земельної ділянки.

Господарські суди не звернули увагу на те, що розмір земельної ділянки неодноразово змінювався, а зазначеною Інструкцією не передбачено можливості внесення змін до державних актів стосовно зміни власника.

Суд не з'ясовував обставин який розмір земельної ділянки перебував у Заболотівському ринку Снятинської райспоживспілки на момент прийняття рішення про вилучення із землекористування ринку 3,12 га, не врахував обставин зміни розміру земельної ділянки за рахунок вилучення землі та надання її в постійне користування, вплив таких змін на визначення розміру земельної ділянки, що в результаті знаходилася в користуванні ринку.

Відтак, суд касаційної інстанції визнає передчасним висновки про відсутність рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки площею 2,2134 га, як і висновок, що розмір земельної ділянки за оскаржуваним держактом та рішенням селищної ради від 17.01.2001 різняться, оскільки такі зроблено без врахування наведених обставин.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Ст. 141 Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, до яких віднесено: добровільну відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Примусове припинення прав на земельну ділянку відповідно до ст. 143 Земельного кодексу України здійснюється у судовому порядку у разі: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; конфіскації земельної ділянки тощо.

Обставин та підстав для припинення права користування судом не встановлювалися.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами не надано належно правової оцінки правовідносинам сторін щодо наявності передбачених законом підстав для припинення права відповідача на користування земельною ділянкою, а також дотримання визначеного законом порядку такого припинення, тому висновки про обґрунтованість вимог для припинення судом права відповідача користуватися земельною ділянкою невірні.

Суд касаційної інстанції також не може погодитися з мотивами оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в частині відмови в позові про визнання держакту недійсним з таких підстав.

Як роз'яснено п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що чинність рішення місцевої ради на підставі якої виданий держакт виключає можливість визнання його недійсним є невірним, оскільки зроблений без врахування предмету та підстав позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного правового висновку про необхідність визначених законом підстав для припинення права землекористування, однак, враховуючи, що позовні вимоги в цій частині розглядалися в одному позовному провадженні спільно з вимогами про визнання держакту недійсним, можливість впливу наслідків вирішення спору в частині визнання акту недійсним на цю частину вимог, постанова апеляційної інстанції також підлягає скасуванню.

Вищий господарський суд зазначає, що згідно з статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Вищий господарський суд України зазначає, що Земельним кодексом України не передбачено правонаступництво відносно прав на землю, набуття права на землю відбувається в визначеному ст.116, 123 Земельного кодексу України.

З наведених мотивів суд касаційної інстанції не погоджується з висновком апеляційної інстанції в частині не встановлення законодавством обов'язку переоформлення права користування землею у випадку реорганізації підприємства, оскільки судом не з'ясовано, що відповідач відноситься до підприємства державної чи комунальної власності.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 у справі № 909/167/13-г господарського суду Івано-Франківської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун