Постанова № 339093, 20.12.2006, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

18.12.2006 р. справа №31/238а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Величко Н.Л.

суддів

Алєєвої І.В., М'ясищева А.М.,

при секретареві судового засідання

Щетініна І.О.

за участю представників сторін:

від позивача:

Петренко О.В. - за дов. № 245 від 11.09.06р., Громчаков О.В. - за дов. № 246 від 11.09.06р.,

від відповідача:

Ткаченко В.Є. - за дов. № 6017/10/10-013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецьк

на постанову господарського суду

Донецької області

від

25.10.2006 року

по справі

№31/238а

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" м.Донецьк

до

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецьк

про

визнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду

23.08.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" м. Донецьк звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.08.06р. № 0000682240/0 про визначення податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 188 731,13грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 377 462,26грн., № 0003172340/0 про визначення податку на прибуток підприємств у сумі 19 147грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 4 402гр6н., № 0003162340/0 про визначення податку на додану вартість у сумі 17 565грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 8 784грн.

Ухвалою від 23.08.2006р. було відкрито провадження у адміністративній справі.

Постановою господарського суду Донецької області від 25.10.2006р. (виготовлена у повному обсязі 30.10.2006р.) по справі № 31/238а (суддя Ушенко Л.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Донфармхолдінг” м. Донецьк задоволені.

Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 07.08.06р. № 0000682240/0, яким визначений податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 188 731,13грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 377 462,26грн., № 0003172340/0, яким визначений податок на прибуток підприємств у сумі 19 147грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 4 402гр6н., № 0003162340/0, яким визначений податок на додану вартість у сумі 17 565грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 8 784грн.

Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ „Донфармхолдінг” м. Донецьк сплачений платіжним дорученням № 12444 від 19.08.06р. судовий збір у розмірі 3,40грн.

Загальний строк розгляду справи склав 2 місяці 2 дні.

2.Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови

Відповідач з постановою суду від 25.10.2006р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ "Донфармхолдінг" м. Донецьк відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Посилається на те, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені матеріали справи та не прийняті до уваги пояснення свідків. Так, свідок Чеченова Т.Б. свідчить, що на момент перевірки у позивача були відсутні документи у підтвердження валових витрат по оренді приміщень, а також не доведений факт того, що витрати позивача на транспортні послуги, пов'язані з його господарською діяльністю, оскільки позивач не надав товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт отримання і перевезення медичних препаратів чи інших товарів, які належали позивачу.

Посилається на те, що відповідно до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначає, що податковим органом було встановлено порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Витрати відносно ВАТ "Львів'янка" на загальну суму - 9959,4 грн., в т.ч. ПДВ - 1660 грн., ТОВ "Ароматика" на загальну суму - 36303,42 грн., в т.ч. ПДВ - 6050,57 грн., ТОВ "Автоімпульс" на загальну суму - 19222,92 грн., в т.ч. ПДВ - 3203,82 грн. , ЗАТ "Валекс" на загальну суму - 32165,53 грн., в т.ч. ПДВ - 5361 грн., ТОВ "Трансгарант" на загальну суму - 7734 грн., в т.ч. ПДВ -1289 грн. не підтверджено податковими накладними. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість»). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. ТОВ "Донфармхолдінг" було занижено ПДВ на суму у розмірі 17565 грн.

Стосовно податку з доходів не резидента, то відповідач вважає, що судом була допущена помилка у застосуванні нормативного акту при вирушенні цього питання, так Закон України "Про міжнародні договори України" від 22.12.93р. № 3767-ХП, на виконання ст.. 13, 14 якого була прийнята зазначена постанова Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.01р., втратив чинність згідно із п. З Прикінцевих положень Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004р. № 1906-ІУ, але ж сама Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. №470 діє на теперішній час, і оскільки вона не була скасована, то зазначені в ній положення, підлягають обов'язковому виконанню. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. №470 затверджено Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування. Дія Порядку поширюється на резидентів інших ніж Україна країн, з якими укладено міжнародні договори, що набрали чинності в установленому порядку (далі - нерезиденти) та осіб, які виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України.

Згідно п.4 Порядку підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Зазначає, що ТОВ "Донфармхолдінг" укладено кредитний договір № 07-03/2000 від 14.07.2000р. з фірмою "Miranero trading Investments LTD" (Кіпр) , яка є резидентом Республіки Кіпр. До перевірки надана довідка Міністерства фінансів Управління податків на прибуток (п/с 56656 3309 ЛІМАССОЛ) «Свідоцтво про податкову реєстрацію»від 08.07.2005р., яка не відповідає вимогам додатку №1 до Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування.

ТОВ «Донфармхолдинг», укладено договір фінансового лізингу № О 10928/04 від 28.09.2004р. з компанією "Goodshsld Management LTD" (Кіпр). При проведенні перевірки надано довідку Республіки Кіпр, яка видана Міністерством фінансів (відділ податку на прибуток, ЛІМАССОЛ) від 24.06.2005р, відносно того, що компанія "Goodshsld Management LTD" (Кіпр) є резидентом Республіки Кіпр у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Республікою Кіпр. Дана довідка оформлена з врахуванням вимог Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. №470.

Оскільки ТОВ "Донфармхолдінг раніше було отримано відповідну довідку відносно того, що компанія "Goodshsld Management LTD" є резидентом Республіки Кіпр у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Республікою Кіпр, то відповідач вважає, що стосовно фірми "Miranero trading Investments LTD" (Кіпр) також необхідна довідка, яка видається компетентним органом Республіки Кіпр за встановленою формою.

Посилається на те, що згідно ст. 13 Закону України від 22.05.97 № 283/97- ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", відсотки за кредит є доходом нерезидента із джерелом походження з України, які оподатковуються за ставкою 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, тому на думку відповідача ТОВ "Донфармхолдінг" повинно було сплатити до бюджету податок на прибуток іноземних осіб.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначив, що відповідач вважає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджені матеріали справи та не прийняти до уваги пояснення свідків, а саме - свідка Чеченової Т.Б., яка свідчить про відсутність на момент перевірки документів в підтвердження валових витрат та податкового кредиту по оренді приміщень та транспортних послуг, але він не враховує ті докази, які були надані та досліджені у судових засіданнях, а також приписи законодавства, а саме за змістом положень п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не можуть бути віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту сумі, що не підтверджені первинними документами та податковими накладними відповідно. При цьому, податкове законодавство пов'язує право платників податків на збільшення валових витрат та податкового кредиту саме з наявністю відповідних документів, а не з особливостями порядку проведення перевірок.

Посилається на те, що до матеріалів справи ним були надані та досліджені у судових засіданнях всі необхідні документи (договір, акти прийому - здачі виконаних робіт, рахунки, платіжні доручення та податкові накладні (оренда приміщення)

Щодо ствердження відповідача про відсутність первинних документів та податкових накладних на момент перевірки, то позивач вважає, що вони спростовуються доказами, що були досліджені у судом першої інстанції, а саме показаннями свідка: головного бухгалтера ТОВ "Донфармхолдінг" Величкіної Н.Ю. про те, що усі документи були надані до перевірки, у ході перевірки жодних питань стосовно відсутності документів не виникало, про те, що відсутні документи, стало відомо тільки у момент підписання акту, жодних пояснень вона не надавала та їх ніхто не вимагав; порушенням з боку перевіряючих положень п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (наказ ДПА України від 10.08.2005 р. № 237, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925М1205) щодо порядку відображення у акті перевірки фактів, що свідчать про порушення податкового законодавства. Так, як встановлено судом, письмові пояснення у посадових осіб позивача не витребувались, в якості додатків до акту перевірки не долучались, акт відмови від дачі пояснень не надано;

Також судом першої інстанції було досліджено судом та дана відповідна оцінка також ствердженням відповідача щодо порушення позивачем п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та взаємозв'язок операцій з перевезення лікарських засобів та виробів медичного призначення з господарською діяльністю позивача підтверджений відповідними доказами, а тому, немає підстав для нарахування податку та фінансових санкцій.

Також судом, була надано відповідна оцінка необхідності складання товаро - транспортних накладних в підтвердження зв'язку наданих транспортних послуг з господарської діяльністю позивача.

Крім того, зазначає, що господарським судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача щодо недійсності податкового повідомлення - рішення № 0000682240\0 від 07.08.2006 р. стосовно нарахування податку з доходів нерезидентів. При цьому судом обґрунтовано та у відповідності нормам чинного законодавства надано оцінку як фактичним обставинам справи, так нормам чинного законодавства.

Доводи Відповідача про обов'язковість форми довідки, що вказана у додатку до постанови КМУ № 470 від 06.05.2001 р. спростовуються як втратою чинності норм Закону, на виконання якого було прийнято підзаконний нормативний акт, так і нормами самого Порядку, який і передбачає наявність відповідної інформації і не ставить умовою застосування положень міжнародних договір відповідність формі довідки. При цьому, вся інформація, що необхідна та встановлена п. 4 Порядку..., відображена у довідці, що було надано до перевірки та у якості доказу досліджено у судових засіданнях.

Вважає доводи відповідача, викладені у апеляційної скарзі не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи та просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

4. Як встановлено судом першої інстанції, та визнається сторонами по справі:

На підставі направлень від 07.06.06р. № 1021/014737 та № 1178/014800, виданих ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька працівниками ДПІ у Київському районі м. Донецька була проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ "Донфармхолдінг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., за результатами якої складений акт перевірки від 27.07.2006р. № 902/23-6/23602109 (том1,л.с.10-42).

Актом перевірки встановлені порушення позивачем вимог:

-п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки позивачем без підтверджуючих документів до складу валових витрат віднесені витрати по оренді приміщень ОКП "Фармація", ВАТ "Львів'янка", ТОВ "Автоімпекс" та ЗАТ "Валекс" ОКП "Фармація" ВАТ "Львів'янка", ТОВ "Автоімпекс" ЗАТ "Валекс";

- п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством віднесені до складу валових витрат витрати по придбанню автопослуг по перевезенню медичних препаратів від ТОВ "Трансгаран" та ПП Мазур А.В. у 1 кварталі 2006 року на суму 10862 грн., в т.ч. ТОВ "Трансгарант" на суму 6444,75 грн.; ПП Мазур А.В. на суму 4417,05 грн.;

- п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач не сплатив до бюджету податок на прибуток іноземних осіб у розмірі 188731грн.13коп.;

- п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включив до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 17 565грн. не підтверджені податковими накладними.

Позивач з висновками акту перевірки не погодився та надав заперечення, в яких посилався на те, що під час перевірки у нього були наявні всі необхідні документи в підтвердження валових витрат і вони надавались до перевірки, а зменшення валових витрат по транспортним послугам з підстав, що вони не відносяться до витрат, пов’язаних із господарською діяльністю, відповідачем здійснено без врахування положень п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, видів діяльності підприємства, і в зв’язку з безпідставним посиланням на відсутність товаротранспортних накладних, форма та порядок складання яких не є обов’язковою.

Позивач в запереченнях також наполягав на тому, що до перевірки надавались, і податкові накладні, які відповідач зазначив в акті як відсутні.

Стосовно висновку ДПІ про невідповідність довідки про податкову резиденцію нерезидента по контракту (кредитному договору № 07-03/2000 від 14.07.2000р.), то позивач зазначив, що довідка відповідає вимогам чинного законодавства, містить всю необхідну обов’язкову інформацію і є підставою для застосування положень відповідної міжнародної угоди між Урядом СРСР та Кіпром (чинної для України) про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна.

ДПІ у Київському районі м. Донецька надала позивачу відповідь на заперечення (лист від 02.08.06р. № 11624/10/23-513 л.с. 50 т. 1), якою повідомила, що заперечення (в частині, що є предметом спору у даній справі) вона не приймає.

Позивач направив аналогічне заперечення на акт перевірки і до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька (вих. № 224 від 11.08.06р.), до якого долучила копії первинних документів на 34 аркушах, які не були також враховані, оскільки 07.08.06р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000682240/0, яким визначене позивачу податкове зобов’язання з податку з доходів іноземних юридичних осіб (податок на доходи нерезидента) у сумі 188 731,13грн. та застосована штрафна санкція у сумі 377 462,26грн. з посиланням на порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 17.1.9 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; податкове повідомлення-рішення № 0003172340/0, яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 19 147грн. та штрафна санкція у сумі 4 402грн. з посиланням на порушення п. 5.3.9 ст. 5 та п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; та податкове повідомлення-рішення № 0003162340/0, яким визначене податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 17 565грн. та штрафна санкція у сумі 8 784грн. з посиланням на п. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, де перебуває на обліку позивач як платник податків, не надала належного документального та правового обґрунтування причин видачі направлення на перевірку працівникам ДПІ у Київському районі м. Донецька, де позивач на обліку не перебував, податкових декларацій не подавав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач уклав договори оренди приміщень № 17 від 01.08.05р. з ТОВ „Автоімпульс” у м. Одеса, вул.. Боженко під аптечний склад, № 58 від 29.09.05р. з ОКП „Фармація” м.Днепропетровськ під аптечний склад, № 8-Л-05 від 01.09.05р. м.Львів під складські приміщення та розміщення офісів, договір суборенди № 01/10/05-А від 11.08.05р. з ЗАТ „Валекс” м. Київ під аптечний склад.

Оплата за оренду приміщень складів та офісів по даним договорам оренди здійснювалась позивачем на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг), рахунків-фактур та розрахунків орендної плати (том 2,л.с.24-57).

Позивач уклав з ТОВ "Трансгарант" та приватним підприємцем Мазур А.В договори транспортного експедирування (від 12.12.05р. б/н та від 03.01.06р. б/н) (том2,л.с.10-14,17-21). Предметом договорів є послуги транспортного експедирування, пов’язані з перевезенням, експедируванням вантажів та наданням допомоги в здійсненні вантажно-розвантажувальних робіт.

В підтвердження виконання договорів і понесених позивачем витрат ним надано (том1,л.с.65-134,том2,л.с.15-16,22-23): рахунки № 10 від 20.02.06р. ТОВ „Трансгарант” на суму 6 444,75грн. (без ПДВ), № 12 від 20.03.06р. ПП Мазур А.В. на суму 13 480,03грн. (в т.ч. і спірна сума 4 417,05грн.) та платіжні доручення № 8692 від 28.02.06р. та № 9127 від 24.03.06р., шляхові листи від 13.02.06р., 14.02.06р., 15.02.06р., 16.02.06р., 17.02.06р., 18.02.06р., виданих ТОВ „Трангарант”, на яких наявні відмітки та печатки, штампи медичних установ (аптек) та підприємств про отримання товарів від водіїв-експедиторів, акти завантаження товару із експедиції, на яких наявні відмітки про отримання товарів аптеками там іншими підприємствами, установами, а також акти виконаних робіт по наданню транспортних послуг, складених ТОВ „Трансгарант” та ТОВ „Донфармхолдінг”, та акти приймання-здачі робіт по договору, укладеному з ПП Мазур А.В.

Також судом першої інстанції було встановлено, що позивач уклав з фірмою „Miranero trading Investments LTD” (Кіпр)кредитний договір № 07-03/2000 від 14.07.2000р. (том2,л.с.58-61), згідно якого фірма „Miranero trading Investments LTD” (кредитор) надає позивачу (позичальнику) кредит у сумі 4000 000 дол. США терміном на 6 місяців і за використання якого встановлюється відсоткова ставка (проценти), розмір якої визначається з розрахунку 54 відсотки річних. Кредит надавався для закупівлі медикаментів та лікарських засобів і фінансування статутної діяльності підприємства.

Додатковою угодою від 06.02.2001р. (том2,л.с.62) сторони договору внесли зміни, згідно яких кредит надається на 12 місяців з дня отримання позичальником коштів на поточний рахунок.

Додатковою угодою від 26.05.03р. (том2,л.с.64)сторони договору кінцево визначились щодо строку надання кредиту –72 міс. до 31.08.06р. включно, сума кредиту –2 млн.грн. і визначені ставки процентів за користування кредитом: з початку отримання кредиту до 31.05.01р. –54%, з 01.06.01р. по 31.08.02р. –24%, з 01.09.02р. по 31.05.03р. –13%, а з 01.06.03р. –12%.

Загальна сума отриманого кредиту станом на 01.04.05р. складала 1 650 000 дол. США і у періоді, що перевірявся, повернення кредиту не здійснювалось. На користь нерезидента було перераховано відсотки за кредит у сумі 215 600 дол. США –20.10.05р., у сумі 33 550 дол. США –21.12.05р., а всього 249 150 дол. США (том2,л.с.65-68).

Факти встановлені судом першої інстанції відповідачем не оскаржуються.

5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

5.1. Щодо доводів відповідача про те, що ним правомірно був донарахований податок на прибуток у сумі 19 147грн. та застосована штрафна санкція у сумі 4 402грн. за порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав договори оренди приміщень № 17 від 01.08.05р. з ТОВ „Автоімпульс” у м. Одеса, вул.. Боженко під аптечний склад, № 58 від 29.09.05р. з ОКП „Фармація” м.Днепропетровськ під аптечний склад, № 8-Л-05 від 01.09.05р. м.Львів під складські приміщення та розміщення офісів, договір суборенди № 01/10/05-А від 11.08.05р. з ЗАТ „Валекс” м. Київ під аптечний склад.

Оплата за оренду приміщень складів та офісів по даним договорам оренди здійснювалась позивачем на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг), рахунків-фактур та розрахунків орендної плати, засвідчені копії яких наявні у справі.

В підтвердження понесених валових витрат у підприємства наявні також платіжні доручення в оплату цих послуг.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Надані до матеріалів справи документи в підтвердження понесених витрат по оренді приміщень під аптечні склади та офіси оформлені належним чином, у відповідності до вимог первинного бухгалтерського документу, визначених в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Крім того, судом першої інстанції був допитаний свідок Величкіна Н.Ю., яка працювала головним бухгалтером у позивача, яка підтвердила наявність цих документів у позивача в момент перевірки і надання їх працівникам податкового органу. Представник відповідача не спростував її свідчень. Вона пояснила, що всі зазначені документи по спірним правовідносинам також дані бухгалтерського обліку надавались перевіряючим.

Щодо доводів відповідача про те, що судом першої інстанції не були прийняті до уваги саме свідчення свідка Чеченової Т.Б. про те, що на момент перевірки у позивача були відсутні документи в підтвердження валових витрат по оренді приміщень, а також не доведений факт того, що витрати позивача на транспортні послуги, пов'язані з його господарською діяльністю, то судова колегія їх не приймає, оскільки відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У даному випадку оцінивши текст акту перевірки щодо встановленого порушення, показання свідків, та документи у підтвердження понесених витрат по оренді приміщень суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати були підтверджені належними доказами на момент перевірки.

За таких підстав, судова колегія вважає, що відповідачем не доведено відповідно до вимог ст. 71-72 КАС України належними засобами доказування факт відсутності документів в підтвердження валових витрат на суму 65 725грн. по послугам з оренди приміщень, тому донарахування податку на прибуток у цій частині у сумі 16 431грн. та штрафної санкції у сумі 3 859грн. є неправомірним.

Що стосується зменшення валових витрат у І кварталі 2006р. у сумі 10 862грн. по витратам на придбання автотранспортних послуг з перевезення медичних препаратів і донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 2 716грн. та штрафної санкції у сумі 543грн.

Відповідно до п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт і послуг)і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п. 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно статуту (том1,л.с.147-156) одним із основних видів діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля (реалізація) лікарських засобів та виробів медичного призначення (п. 2.2.2, 2.2.3 Статуту).

На виконання своєї статутної діяльності позивач уклав з ТОВ „Трансгарант” та приватним підприємцем Мазур А.В договори транспортного експедирування (від 12.12.05р. б/н та від 03.01.06р. б/н) (том2,л.с.10-14,17-21). Предметом договорів є послуги транспортного експедирування, пов’язані з перевезенням, експедируванням вантажів та наданням допомоги в здійсненні вантажно-розвантажувальних робіт.

В підтвердження виконання договору і понесених позивачем витрат ним надано: рахунки № 10 від 20.02.06р. ТОВ „Трансгарант” на суму 6 444,75грн. (без ПДВ), № 12 від 20.03.06р. ПП Мазур А.В. на суму 13 480,03грн. (в т.ч. і спірна сума 4 417,05грн.) та платіжні доручення № 8692 від 28.02.06р. та № 9127 від 24.03.06р., шляхові листи від 13.02.06р., 14.02.06р., 15.02.06р., 16.02.06р., 17.02.06р., 18.02.06р., виданих ТОВ „Трангарант”, на яких наявні відмітки та печатки, штампи медичних установ (аптек) та підприємств про отримання товарів від водіїв-експедиторів, акти завантаження товару із експедиції, на яких наявні відмітки про отримання товарів аптеками там іншими підприємствами, установами, а також акти виконаних робіт по наданню транспортних послуг, складених ТОВ „Трансгарант” та ТОВ „Донфармхолдінг”, та акти приймання-здачі робіт по договору, укладеному з ПП Мазур А.В.

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання податкового органу на необхідність складання товаро-транспортинх накладних в підтвердження зв’язку наданих транспортних послуг з господарською діяльністю позивача. Форма № 1–ТН (товаро-транспортна накладна) затверджена наказом Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.95р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного транспорту". Ним передбачено застосування товаро-транспортних накладних встановленої форми всіма суб’єктами господарювання.

Разом з тим, складання зазначеного документу не може бути визнане як обов’язкове, оскільки спільний наказ № 488/346 Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.95р. не зареєстрований в Мін’юсті України, а тому судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги.

За таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, про безпідставність визначення податкового зобов'язання позивачу з податку на прибуток у сумі 4 402грн. та застосування штрафної санкцій у сумі 4 402грн податковим повідомленням-рішення від 07.08.06р. № 0003172340/0.

5.2. Щодо доводів відповідача про те, що позивач в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” включив до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 17 565грн., які не підтверджені податковими накладними.

До матеріалів справи позивачем доданий реєстр податкових накладних (том2, л.с.93-98), в якому значаться податкові накладні № 284 від 01.12.05р. на суму ПДВ 1 660грн., видана ВАТ „Львів'янка”, № 2157 від 20.12.05р. ПДВ 6050,57грн., виданої ТОВ „Ароматика” м. Київ, № 482 від 31.01.06р. на суму ПДВ 3203,82грн., видану ТОВ „Автоімпульс” м. Одеса, № 171 від 03.01.06р. від ВАТ „Валекс” м. Київ на суму 5 361грн. ПДВ та № 10 від 20.02.06р. від ТОВ „Трансгарант” на суму 1289грн. ПДВ.

Дані податкові накладні зареєстровані в реєстрі податкових накладних, необхідність ведення якого передбачена п.п.7.2.8 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в чинній редакції) і є підставою для відображення зведених результатів такого обліку в деклараціях з ПДВ.

У разі відсутності в момент перевірки податкової накладної, включеної до реєстру, податковий орган повинен був встановити причини їх відсутності шляхом отримання письмових пояснень і визначитись щодо застосування до позивача наслідків, передбачених ч.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Письмові пояснення посадовими особами позивача з приводу зазначеного в акті перевірки порушення п. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковому органу не надавались, акт відмови від дачі пояснень не складався.

За таких підстав та враховуючи, що спірні податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних і дані податкові накладні надані до матеріалів справи і відповідають даним реєстру, судова колегія вважає, що у податкового органу не було достатніх підстав для виключення зі складу податкового кредиту 17 565грн. ПДВ за грудень 2005р., січень –лютий 2006р.

Суд першої інстанції правомірно визнав недійсним податкове повідомлення-рішення від 07.08.06р. № 0003162340/0, яким визначено податок на додану вартість у сумі 17 565грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 8 784грн.

5.3. Щодо доводів відповідача про те, що стосовно фірми „Miranero trading Investments LTD” (Кіпр) необхідно було надати довідку, яка видається компетентним органом Республіки Кіпр за встановленою формою.

Згідно до ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відсотки за кредит є доходом нерезидента із джерелом походження з України, які оподатковуються за ставкою 15% від їх суми та за їх рахунок, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не нарахував податок з процентів, оскільки згідно довідки управління податків на прибуток Міністерства фінансів Кіпру про податкову резиденцію фірми "Miranero trading Investments LTD" (Кіпр), виданої 08.07.2005р. зазначена фірма є компанією –резидентом Кіпру та прибуток якої оподатковується відповідно до Закону республіки Кіпр .

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (в т.ч. на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти доходи, перелічені в абз. "а" –"й" даного пункту, зокрема проценти, що сплачуються на користь нерезидента (абз. „а”).

Підпунктом 13.2 ст. 13 даного Закону передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом її походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (крім доходів, зазначених в п. 13.3 –13.6 ст. 13 Закону) зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених в п. 13.1 (абз. „а” –„й”) ст. 13 за ставкою 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Угодою між урядом Союзу Радянських Соціалістичних республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, яка набрала чинності 26.08.83р. і є чинною для України, передбачено (ст. 1 п. 1), що дана Угода застосовується до осіб, які в цілях оподаткування розглядаються як такі, що мають постійне місцеперебування в одному або обох договірних Державах.

Під терміном „особа з постійним місцезнаходженням в одній із договірних Держав” слід розуміти особу, яка відповідно до законодавства цієї Держави підлягає оподаткуванню в ньому на підставі проживання, місцезнаходження, наявності фактичного керівного органу або іншого аналогічного критерію (п. 2 ст. 1 Угоди).

Дана Угода поширюється на податки, що стягуються відповідно до законів кожної договірної Держави як загальнодержавного, так і місцевого значення, зокрема стосовно республіки Кіпр: прибутковий податок, податок на приріст вартості майна, спеціальний внесок до фонду допомоги біженцям та податки на нерухомість.

Доходи нерезидента, щодо якого виник спір, є проценти, нараховані на користь нерезидента як доходи, з джерелом їх походження з України.

Ст.8 Угоди визначено, що проценти, отримані з джерелом їх походження в одній із Договірних Держав особою з постійним місцезнаходженням в другій Договірній Державі, не підлягає оподаткуванню в першій Державі.

Відповідно до ст.. 9 КАС України якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Управління податків на прибуток Міністерства фінансів Кіпру видало свідоцтво про податкову резиденцію компанії-нерезидента, в якій засвідчується, що компанія „Miranero trading Investments LTD” (Кіпр) є компанією-резидентом Кіпру, і оподатковується відповідно до Закону Республіки Кіпр про податок на прибуток.

Оскільки в процесі перевірки позивача у податкового органу виникли сумніви щодо правомірності звільнення нерезидента від сплати податку на території України, позивач витребував ще одну довідку, яка була видана 02.08.06р. (том2,л.с.140-144) Управлінням з податків на прибуток Департаменту внутрішніх доходів Міністерства фінансів Республіки Кіпр, згідно якої компанія „Miranero trading Investments LTD” (Кіпр) зареєстроване як резидент Кіпру у відповідності з Конвенцією між урядом Республіки Кіпр та Урядом Союзу РСР про запобігання подвійного оподаткування податку на прибуток та майна, підписаної в Москві 29.10.82р., яка продовжує застосовуватись між Республікою Кіпр та Україною.

Вищенаведений резидент підлягає оподаткуванню на Кіпрі стосовно доходів від всіх джерел від 14.12.94р. –дати реєстрації, проведеної реєстратором Компанії та урядовцем.

Постанова Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.01р. була прийнята з метою вдосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування та відповідно до ст.. 13, 14 Закону України „Про міжнародні договори України”, згідно до яких вжиття заходів щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України покладалось на Президента України і Уряд України, а міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим, інші держані органи, до компетенції яких входили питання, що регулюються міжнародними договорами України, повинні забезпечувати виконання зобов’язань за міжнародними договорами Українською стороною.

Разом з тим, Закон України „Про міжнародні договори України” від 22.12.93р. № 3767-ХІІ, на виконання ст.. 13, 14 якого була прийнята зазначена постанова Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.01р., втратив чинність згідно із п. 3 Прикінцевих положень Закону України „Про міжнародні договори України” від 29.06.2004р. № 1906-ІV, в якому не міститься аналогічних положень, які були передбачені в ст.. 13 Закону, що втратив чинність.

Згідно ст.19 Закону України „Про міжнародні договори України” від 29.06.2004р. № 1906- ІV, Угоди між Урядом Союзу РСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна від 29.10.82р. (чинної з 26.08.83р.), довідок, наданих управлінням з податку на прибуток Мінфіну Республіки Кіпр, наявних у справі, які легалізовані в установленому порядку судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про безпідставне нарахування позивачу податку на доходи нерезидента у сумі 188 731,13грн. та застосування штрафної санкції у сумі 377 462,26грн. та визнав недійсним податкове повідомлення-рішення від 07.08.06р. № 00006822440/0.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -

У Х В А Л И Л А :

Постанову господарського суду Донецької області по справі № 31/238а від 25.10.2006р. (повний текст складений 30.10.2006р.) залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 25.12.2006р.

Головуючий: Н.Л. Величко

Судді: І.В. Алєєва

А.М. М'ясищев

Надруковано: 4 примір.

1 –позивачу

1 –відповідачу

1 –до справи

1 –ДАГС