Ухвала суду № 33907451, 05.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 р.Справа № 2а-1870/8740/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Мурга С.С.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. по справі № 2а-1870/8740/12

за позовом Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

30.10.2012 року позивач - Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України - звернувся до суду з позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.01.2012 року № 0000062332 та №0000072332.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року позов Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби від 13.01.2012 року № 0000062332 та №0000072332.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції представником позивача подані заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України є юридичною особою, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.07.1995 року за №360 Охтирською МДПІ, зареєстровано, зокрема платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Охтирською міжрайонною Державною податковою інспекцією в період з 07.11.2011 року по 09.12.2011 року відповідно до наказу про проведення перевірки від 25.10.2011 року № 1574 проведена документальна планова виїзна перевірка Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 23.12.2011 року №410/2332/00956031. (а.с. 6-13)

За висновками акту перевірки Державним підприємством "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України порушено:

- п.5.1. ст.5. Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97- ВР) „Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв до 31.03.2011 року, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), ДП „Охтирський КХП" встановлено заниження податку на прибуток у сумі 42559 грн., в тому числі: за 2010 рік у сумі 42559 грн. та завищення об'єкта оподаткування всього у сумі 219692 грн., у тому числі за 2-3 квартали 2011 року на суму 219692 грн.

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), який діяв до 31.12.2010 року, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України із змінами і доповненнями, в результаті чого ДП „Охтирський КХП" занижено податок на додану вартість всього у сумі 43938 грн., в тому числі за червень 2011року у сумі 43938грн. та завищено суму бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів на суму 34049грн. у тому числі за січень 2011 року у сумі 34049 грн.

- п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003 року (чинний до 01.01.2011 року) підприємством несвоєчасно перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб за період: 01.10.2010 року - 30.09.2011 року в сумі 759929,68 грн., внаслідок чого перевіркою нарахована пеня в сумі 8012,08 грн.

- п. 9 ст. 3 Закону України № 265/95 ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», (із змінами та доповненнями) на суму 2010 грн.

Державним підприємством "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України подано заперечення на акт перевірки. (а.с. 16-17)

Охтирською МДПІ розглянуто заперечення позивача та надано відповідь листом від 10.01.2012 року за вих. №317/10/233-113, яким підтверджено правильність висновків перевіряючих. (а.с. 18-21)

На підставі акту перевірки від 23.12.2011 року №410/2332/00956031 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.01.2012 р. № 0000072332, яким збільшено суму грошового зобов'язання Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України з податку на додану вартість із виробництва в Україні товарів на 43939 грн., в т.ч. за основним платежем - 43938 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. та податкове повідомлення - рішення від 13.01.2012 р. № 0000062332, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 219692 грн. (а.с. 14-15)

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями від 13.01.2012 р. № 0000072332 та № 0000062332 , позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби від 13.01.2012 року № 0000062332 та №0000072332 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України включило до складу податкового кредиту ПДВ за червень 2011 року у сумі 43938 грн. від операцій з придбання послуг у ТОВ " Спецбудмонтаж".

Підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки податкового органу про те, що позивач в порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України включив до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 43938 грн. від операцій з придбання послуг у ТОВ " Спецбудмонтаж", використання яких у межах господарської діяльності підприємством не доведено.

Як убачається із матеріалів справи, Державним підприємством "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України та TOB „Спецтрубомонтаж" укладено договір підряду від 12.04.2011 року №1/2011г, згідно умов якого Замовник (ДП „Охтирський КХП") доручає, а Підрядник (TOB „Спецтрубомонтаж") зобов'язується на умовах і в строк, визначений договором, виконати роботи з усунення пересипання зерна (зачеканка швів банок зерносховищ з внутрішнього боку) за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, вул. Червоноармійська, 11.(а.с. 22).

Відповідно до п.2 вказаного Договору роботи за цім договором виконуються протягом 45 робочих днів з моменту його підписання, з правом дострокового виконання. Прийом виконаних робіт проводиться уповноваженими представниками Замовника, завершуються звіркою взаємних розрахунків та підписанням Актів виконаних робіт.

Відповідно до п.4 Договору вартість робіт за вказаним Договором становить 263630,00 грн., в тому числі ПДВ -43938,33 грн. Оплата проводиться Замовником після підписання сторонами остаточного Акта прийомки - здачі виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано: довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витратах) за червень 2011 року від 07.06.2011 року (типова форма №КБ-3) на загальну вартість 263630 грн. в т.ч. ПДВ - 43938,33 грн.; акт прийняття виконаних будівельних робіт №1 від 07.06.2011 року на загальну вартість 263630 грн. в т.ч. ПДВ - 43938,33 грн.; відомість ресурсів до акту прийняття виконаних будівельних робіт №1, в якій поточні ціни вказані станом на 12.04.2011 року (форма №46 ДБН Д1.1-1-2000); податкову накладну від 07.06.2011 року №21 на загальну суму 263630,00грн.в т.ч. ПДВ-43938,33 грн.; платіжне доручення від 07.06.2011 року №815 на загальну суму 263630,00грн.в т.ч. ПДВ-43938,33 грн.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим, колегія суддів відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

На час укладення договорів та проведення господарських операцій з контрагентом позивача - ТОВ "Спецтрубомонтаж", вказана юридична особа була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість.

Податкові накладні, які виписані контрагентом позивача, не мають недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Податковим органом не надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що відсутність в розпорядженні податкового органу документів суб'єкта господарювання, не знаходження його за юридичною адресою, або необізнаність податкового органу про його діяльність не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь - яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатися правомірним.

Щодо доводів відповідача, що ТОВ "Спецтрубомонтаж" не отримувало дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару(робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності формування Державним підприємством "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України у червні 2011 року складу податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 43938,00 грн. на підставі отриманих від ТОВ "Спецтрубомонтаж" податкових накладних .

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування до позивача і штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, на думку податкового органу, Державним підприємством "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України порушено п.146.11 та п.146.12. ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено собівартість придбаних (виготовлени х) та реалізованих товарів (робіт,послуг) на суму 219692 грн.

Зокрема, відповідно до додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток позивача за 1-й квартал 2011 року №9002994771 від 10.05.2011 року сукупна балансова вартість всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового 2011 року становить 9 919 112,00 грн. Сума витрат на поліпшення основних фондів, що включається до складу валових витрат на звітний 2011 рік складає 9919 112,00 грн. * 10%/100% = 991911,20 грн.

Згідно задекларованих показників валових витрат у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 1-й квартал 2011 року (рядок 04.10) поліпшення основних фондів у 1-му кварталі підприємством не здійснювались, тому сума поліпшень, у разі їх здійснення ДП „Охтирський КХП" у 2-му кварталі 2012 року відноситься до витрат звітного кварталу у сумі 991911,20 грн., а у разі перевищення встановленого ліміту (991911,20 грн.) - на збільшення первісної вартості основних засобів.

Отже, на виконання п.146.11 та п.146.12. ст.146 Кодексу, сума поліпшень по виконаним роботам з усунення пересипання зерна (зачеканка швів банок зерносховищ з внутрішньої сторони) на загальну суму 219691,67 грн. позивачем правомірно не віднесено на збільшення балансової вартості об'єкту основних фондів, оскільки ним не було використано встановлений законодавством ліміт, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, тобто 991911,20 грн. В ході планової перевірки встановлено, що вказана сума віднесена підприємством у рядок 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)».

Відповідно до пп. 139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Згідно п. 146.11 ст.146 Податкового кодексу України, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизацій, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Відповідно до п. 146.12 ст.146 Податкового кодексу України, сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.

З наведених норм випливає, що витрати платника податків на проведення ремонтів та поліпшення основних засобів включаються до складу податкових витрат в межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року.

Відповідно до п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв (п. 138.9).

Тобто положення Податкового кодексу України не передбачають включення до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів витрат на проведення ремонтів. Натомість, норми Податкового кодексу України передбачають включення витрат на ремонти до складу інших витрат, а саме: загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Так, згідно ч. "г" пп. 138.10.1 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

До складу адміністративних витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (ч. "в" пп. 138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України).

До складу витрат на збут включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона) (ч. "д" пп. 138.10.3 Податкового кодексу України).

Таким чином, витрати на проведення ремонтів та поліпшень основних засобів відображаються в обліку платника податку на прибуток наступним чином:

- у межах 10% ліміту включаються до складу витрат поточного періоду, а саме: до складу загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут або інших операційних витрат через таблицю 3 додатку AM до податкової декларації з податку на прибуток підприємств;

- у межах, що перевищують 10% ліміт, відносяться на збільшення балансової вартості основного засобу.

Відповідно до колонки 5 таблиці 3 додатку AM до податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, підприємство не включало до складу витрат звітного (податкового) періоду витрати на проведення ремонтів та поліпшень основних засобів.

Натомість, витрати по придбанню у TOB "Спецтрубомонтаж" ремонтних робіт в сумі 219692,00 грн. в повному обсязі віднесено на збільшення балансової вартості об'єкту основних засобів, що підтверджується реєстром бухгалтерських проведень (проведення № 455 за 30 червня 2011 року), а саме:

Д-т 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" - К-т 685 "Розрахунки з іншими кредиторами".

Також, відповідно до п. 9 Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. № 561, дані про кожний інвентарний об'єкт основних засобів заносяться до інвентарної картки або іншого регістру аналітичного обліку основних засобів.

Крім того, згідно п. 33 Методичних рекомендацій, в технічні паспорти, інвентарні картки або інші регістри аналітичного обліку відповідних об'єктів основних засобів заносяться дані про змінені техніко-економічні характеристики (вартість, потужність, площа тощо) в результаті їх поліпшення.

Так в інвентарній картці № 36 групового обліку основних засобів (типова форма № 03-9) силосного корпусу залізобетонного № 2 відображено збільшення його первісної вартості на суму 219692,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Охтирська МДПІ помилково зробила припущення, яке не ґрунтується на відомостях бухгалтерського і податкового обліку та не підтверджене первинними документами, про те, що позивачем у 2010 році завищено об'єкт оподаткування на суму 219692,00 грн., у тому числі за 2-3 квартали 2011 року - на суму 219692 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби від 13.01.2012 року № 0000062332 та №0000072332.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. по справі № 2а-1870/8740/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2013 р.