Постанова № 33906266, 27.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа № 5021/1181/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Омельчука С.В. за довіреністю №А20-23 від 23.01.2013 р.,

відповідача - Розуменка І.Ю. за довіреністю б/н від 28.08.2013 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2334С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 27.05.13 у справі № 5021/1181/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Навігатор Л", м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод", м. Конотоп, Сумська область

про стягнення 941568,35 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю НВП "Навігатор Л" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" 941568,35 грн., з яких: 94585,20 грн. 100% передоплати, здійсненої позивачем відповідачу, 846983,15 грн. інших збитків, які виникли внаслідок невиконання зобов'язання останнім, крім того просив судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.02.2013 р. у справі № 5021/1181/12 призначалась судова економічна експертиза. Листом № 3572 від 25.03.2013 р. Сумське відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса було надано відповідь про неможливість надання висновку судової економічної експертизи № 3572 від 25.03.2013 р. у зв'язку з неоплатою вартості виконання експертизи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.05.2013р. у справі № 5021/1181/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зайцева І.В., судді Костенко Л.А., Левченко П.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Навігатор Л" 456243,55 грн. збитків, 9124,87 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 27.05.2013р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. рішення господарського суду Сумської області від 27.05.2013 р. у справі № 5021/1181/12 вважає незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин. Свою незгоду з оскаржуваним рішення відповідач, зокрема, обґрунтовує тим, що: усі зобов'язання перед позивачем ним було виконано належним чином і в повному обсязі; позивач не надав жодних доказів, які підтверджують виникнення дефектів внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань; господарським судом Сумської області було невірно застосовано норми матеріального права та винесено необґрунтоване рішення на користь позивача.

Позивач у відзиві від 23.09.2013р. (вх.№9165) та його представник у судовому засіданні посилаються на недоведеність фактів, викладених в апеляційній скарзі, зокрема, зазначає, що відповідач був зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання з виконання робіт з поковки або відмовитися від виконання даних робіт, а всі інші доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі, що стосується причин невиконання взятого на себе зобов'язання, а саме - робіт з поковки, є нічим іншим, як діями, спрямованими на ухилення від відповідальності. Зважаючи на вказане, позивач вважає, що рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

24.09.2013р. (вх.№9201) відповідач, на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2013р., якою було надано відстрочення сплати судового збору до 23.09.2013р., подав з супровідним листом докази сплати судового збору у розмірі 4562,44 грн. (оригінал платіжного доручення №3641 від 18.09.2013р.).

У судове засідання 25.09.2013р. прибули представники сторін та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, Товариство з обмеженою відповідальністю НВП "Навігатор Л" (позивач) звернулося до Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" (відповідач) з листом від 31.05.2010 року (вих. № А20-132), в якому просило останнього провести кування двох циліндричних заготовок зі сталі 60Х3Г8Н8В. Для цього відповідачу позивачем була надана заготовка розміром: O940+5 / O600-5 х 810+3 (вага 1 шт. 2615 кг.). Необхідні розміри поковки O1100+-14 / O857+-15 х 806+15.

При куванні позивач просив відповідача застосувати оправу для розкочування O300 х 4200, яка знаходиться у відповідача на відповідальному зберіганні.

02.06.2010 р. відповідачем був направлений позивачу лист № 40/520у, в якому зазначено, що відповідач має технологічну і виробничу можливість виготовити з сировини позивача наступну продукцію: поковку O1100+-15 / O857+-15 х 806+15 з марки сталі 60ХЗГ8Н8В в кількості 2 штуки ціною за одиницю 26188,00 грн. без ПДВ.

Термін виготовлення продукції протягом 15-ти днів з моменту надходження 100% передоплати на розрахунковий рахунок підприємства і надання матеріалу.

Позивач листом № А20-219 від 22.11.2010 р. повідомив ПАТ "Конотопський арматурний завод", що ним буде поставлено 2 заготовки для кування. 100% передоплата здійснена платіжним дорученням № 2627 від 31.05.2010 р.

Крім того, у даному листі був описаний технологічний процес кування (розкочування).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання відповідного, за поковки позивач платіжним дорученням № 2627 від 31.05.2010 р. перерахував на рахунок відповідача кошти у сумі 62851,20 грн. з урахуванням ПДВ.

Листом № 48/266 від 27.12.2010 р. відповідач повідомив позивача про те, що ПАТ "Конотопський арматурний завод" двічі виконував перекування переданих позивачем двох заготовок розміром O940/O600 х 810 по технології, вказаній позивачем в листі № А20-219 від 22.11.2010 р. з температурним інтервалом кування 600°С - 300°С. За два перекування деформація заготовок по діаметрам склала не більше 0,01 і на даний час поковки мають наступні розміри: O947/O610 х 810 та O950/O615 х 810. Результати деформації поковок на гідравлічному пресі при температурі набагато нижче температури закінчення кування (850°С) вказують на неприпустимість даної технології для досягнення необхідної геометрії поковок і призвело до збільшення затрат на 26445,00 грн. без ПДВ.

Відповідач запропонував перекування заготовок виконати по наступній технології:

1. Розкачування заготовок до оптимальних розмірів з температурним інтервалом кування 1100-850°С.

2. Охолодження поковок на повітрі до Т = 600°С, обкатка поковок до необхідних розмірів.

3. Посадка поковок після кування в піч з Т = 550°С, охолодження з піччю.

У зв'язку з цим, відповідач запропонував позивачеві сплатити непередбачені витрати у розмірі 26445,00 грн.

Згідно з рахунком № 64 від 20.04.2011 р. позивач за виконання робіт відповідачем платіжними дорученнями № 343 від 20.04.2011 р., № 2899 від 20.04.2011 р. перерахував на рахунок останнього 31734,50 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, позивачем на користь відповідача за кування двох циліндричних заготовок зі сталі 60Х3Г8Н8В були перераховані кошти у розмірі 94585,20 грн., що підтверджується витягами з банківських виписок за період з 01.04.2011 р. по 31.04.2011 р. та за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р.

11.05.2011 р. ПАТ "Конотопський арматурний завод" на адресу позивача був направлений лист № 78/89, в якому повідомлялося, що в результаті експериментальної переробки злитків кілець зі сталі 60Х3Г8Н8В в поковки (напівгаряча ковка, термообробка, гаряча ковка, напівгаряча ковка) по погодженим технологіям на останньому його етапі виникли не прогнозовані відповідачем дефекти на поверхні поковки. Вони з'явилися у вигляді відносно глибоких продольних тріщин на внутрішній поверхні кілець по всій їх висоті. По оцінці розмірів дефектів поковки не можуть бути використані за їх прямим призначенням та підлягають переплавці. Пояснити їх виникнення у відповідача відсутні можливості у зв'язку з обмеженістю інформації поведінки та властивостей сталі марки 60Х3Г8Н8В при застосуванні різних температур. Тому, у зв'язку з цим просив позивача направити компетентного представника для прийняття рішення з цих питань у разі його зацікавленості.

Отже, у даному листі відповідач зазначає, що вказані дефекти з'явилися після перекову на механічно оброблених кільцях зі сталі 60Х3Г8Н8В в поковку по погодженим технологіям. Проте, позивач такі посилання відповідача заперечує та стверджує, що відповідачем раніше успішно виконувалися для позивача такі самі роботи, а саме: поковка O1100+-14 / O857+-15 х 806+15з такої ж марки сталі 60Х3Г8Н8В за договором № 01/12-кпц від 15.12.2009 р.

11.05.2011 року позивачем на адресу відповідача був направлений лист № А 20-106, в якому у зв'язку з браком, що стався при розкочуванні (куванні) кілець зі сталі 60Х3Г8Н8В та стислими термінами поставки готових виробів з вищевказаних кілець, просив організувати відвантаження бракованих кілець для подальшої переплавки.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з виготовлення поковки двох циліндричних заготовок зі сталі 60Х3Г8Н8В, більше того, ПАТ "Конотопський арматурний завод" були повністю зіпсовані надані позивачем механічно оброблені кільця зі сталі 60Х3Г8Н8В, на виготовлення яких позивачем було витрачено значні кошти, час та трудові ресурси, чим позивачу було завдано значних матеріальних збитків. І, як свідчать матеріали справи, вказані кільця були відвантаженні відповідачем позивачу на підставі товарно-транспортної накладної № 53 від 12.05.2011 р.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, акт виконаних робіт позивачем не підписувався.

Відповідно до п. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Матеріали справи не містять відповідних доказів належного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань перед позивачем з кування двох циліндричних заготовок зі сталі 60Х3Г8Н8В. І, як зазначено судом першої інстанції, у відзиві на позов, наданому суду до призначення судової експертизи, а також у листі від 11.05.2011 р. № 78/89 ПАТ "Конотопський арматурний завод" посилався на те, що проводив фактично експериментальні роботи, на проведення яких позивач надав згоду, а також попереджав позивача про неприйнятність технології останнього для поковки заготівок.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 названої статті визначає - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У частині 4 ст. 226 Господарського кодексу України визначено, що не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно, листом № 48/266 від 27.12.2010р. відповідач запропонував свою технологію і позивач листом А20-78 від 14.01.2011 погодився на дану технологію, але тільки тому, що відповідач не зміг виконати роботи з поковки за технологією позивача, однак, з даного листа не вбачається, що відповідач попередив, що поковка за його технологією, може якимось чином вплинути на результати виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, не кажучи вже про те, що поковки будуть повністю зіпсовані і підлягатимуть тільки для переплавки. Крім того, спеціалісти позивача не були присутні при виконанні відповідачем робіт з поковки, а тому не відомо, яку технологію застосовував відповідач і яких саме помилок останній припустився. Та наявні докази свідчать лише про те, що відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання з поковки і допустив брак. Відповідачем було зіпсовано дві заготівки надані позивачем, тобто відповідач зіпсувавши першу заготівку, не попередив позивача про це, не створив відповідну комісію за участю позивача та не склав відповідного акту, а навпаки, своїми непрофесійними діями зіпсував і другу заготівку, що підтверджує вину відповідача щодо завдання позивачу значних матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню.

Враховуючи те, що відповідач був зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання з виконання робіт з поковки або відмовитися від виконання даних робіт, а всі заперечення наведені відповідачем, що стосуються причин невиконання взятого на себе зобов'язання, а саме робіт з поковки, є нічим іншим, як дії спрямовані на ухилення від відповідальності та затягування розгляду справи, тому посилання відповідача на норми матеріального права - ст.ст. 193,218,226 Господарського кодексу України є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема, договори та інші правочини.

Межі здійснення цивільних прав встановлені ст.13 Цивільного кодексу. Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Згідно з ч.2 статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Ч.З ст. 13 Цивільного кодексу України встановлює пряму заборону, що „не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах."

У відповідності до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним.

Відповідно до ч. З ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування нанесеної йому майнової та моральної шкоди.

Частиною 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено відшкодування збитків як один з способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, з одного боку, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), з іншого боку - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно зі ст.225 Господарського кодексу України включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з виготовлення поковок, колегія суддів, погоджуючись з місцевим господарським судом вважає, що здійснена позивачем передоплата підлягає стягненню у заявленому ним розмірі - 94585,20 грн.

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальністю учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник - Публічне акціонерне товариство "Конотопський арматурний завод". Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками).

За загальними правилами судового процесу (стаття 33 ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 3 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Отже, на виконання вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач надав безперечні докази заподіяння збитків відповідачем.

Так, позивач в якості збитків вказує на витрати у розмірі 341523,00 грн., які він мусить понести для відновлення свого порушеного права - стягнення вартості зіпсованих патрубків, що підтверджується договором поставки № 88-04 від 10.03.2010 р. та банківською випискою за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. Але, як вірно встановлено місцевим господарським судом, з наданого позивачем розрахунку, вартість повернутого матеріалу, як сировини для подальшого використання складає 10460,00 грн., тому в цій частині шкода, завдана позивачеві пошкодженням патрубків (за різницею вартості металобрухту) має бути задоволена у розмірі 246542,20 грн.

На підтвердження щодо:

- стягнення вартості робіт по порізці купленої труби в сумі 14898,96 грн., позивачем надані акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000037 від 30.04.2010 р. та банківські виписки за відповідні періоди;

- придбання у ТОВ "Батекс" полотна SHL 80х12300х1,1/1,5 для порізки труби позивачем надані накладна від 30.09.2010 р. на суму 4471,20 грн. та відповідна банківська виписка про здійснення позивачем цього платежу;

- термообробки поковки сталі, що здійснена ТОВ "Завод Спец сталь ГКР" на суму 14848,80 грн. позивачем надані акт здачі-прийняття робіт № 12/10 від 08.11.2010 р. та банківська виписка;

- придбання позивачем електродів для виконання робіт по порізці бракованих поковок на суму 4408,80 грн. позивачем надані видаткові накладні та банківські виписки,

- відливки нового виливка кільця, позивачем було укладено договір з державним підприємством "Дослідний завод спец електрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України" № ЕШТ-02-11 від 18.07.2011 року і сплачено останньому 76488,39 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Зазначені документи прямо свідчать про понесені позивачем збитки з вини відповідача, відповідач не подав доказів відсутності своєї вини та жодним доказом не спростував наявність правових та фактичних підстав стягнення з нього вищезазначених збитків. Більше того, заявивши у суді першої інстанції клопотання про призначення економічної експертизи (яке судом було задоволено), відповідач зобов'язувався сплатити її вартість, проте оплату проведеної експертизи не здійснив, а про проведення іншої експертизи (як то - технічної) відповідач не заявляв.

Тому, заявлена сума витрат, додатково понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань (в тому числі і сума попередньої оплати) і доведених ним первинними бухгалтерськими документами, становить 456243,55 грн. і підлягає стягненню на підставі вищезазначених норм Цивільного кодексу України.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову позивачу у стягненні з Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" решти суми заявленої до стягнення суми збитків, як не доведеної належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, які не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені всі обставини у справі та ухвалене ним рішення 27.05.13 у справі № 5021/1181/12 є законним та всебічно обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 27.05.2013р. у справі № 5021/1181/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 30.09.2013 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Істоміна О.А.