Рішення № 33906229, 30.09.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2013 р.Справа № 924/886/13

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи:

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький

про стягнення 7 583 742,47 грн. заборгованості, з них: 6 511 410,37 грн. - основний борг, 789 041,04 - пеня, 68 513,70 - штраф 7%, 56 969,15 грн. - інфляційні, 157 808,21 грн. - 3% річних

Представники сторін:

позивача: Гусак Б.М. - представник за довіреністю №14-5 від 18.01.13р.

відповідача: Стороженко Ю.В. - представник за довіреністю №1685/02 від 27.06.13р.

Рішення приймається 30.09.13р., оскільки в судовому засіданні 12.09.13р., 16.09.13р. та 24.09.13 оголошено перерву.

Суть спору: позивач первинно звернувся з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача 12766082,84 грн. заборгованості, з них 11 693 750,75 грн. - основний борг, 789 041,04 грн. - пеня, 68513,70грн. - штраф 7%, 56 969,15 грн. - інфляційні, 157 808,21 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 16.09.13р. провадження у справі припинено в частині стягнення основного боргу сумі 5 182 340,38 грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в зв'язку із частковою сплатою заявленої до стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.09.11р. між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2320/11, за умовами якого позивач передав у власність відповідачу протягом вересня-грудня 2012р. природний газ в обсязі 25247,384 тис. м. куб. на загальну суму 33053 875,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.12р. (за вересень 2012р.), від 30.11.12р. (за жовтень 2012р.), від 30.11.2012р. (за листопад 2012р.), від 31.12.12р. (грудень 2012р.).

Позивач зазначає, що пунктом 6.1. вищезазначеного Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Проте, відповідачем зобов'язання за договором виконані не в повному обсязі, оскільки відповідачем лише частково сплачено кошти за газ, поставлений у вересні - грудні 2012р. в сумі 21 360 124,37 грн.

Таким чином, основна заборгованість відповідача за договором становить 11 693 750,75 грн.

З огляду на зазначене, позивач у відповідності до п.7.2. Договору, в редакції додаткової угоди №3 від 10.12.12р. нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, про сплату якої направив вимогу №26/2-45-13 від 23.04.13р.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню, яка станом на 16.05.13р. становить 789 041,04грн., а за порушення строків оплати понад 30 днів здійснено нарахування штрафу 7%, в сумі 68 513,70 грн.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 ЦК України, нараховано відповідачу інфляційні втрати, які станом на 16.05.13р. становлять 56 969,15 грн. та 3% річних в сумі 157 808,21 грн.

Повноважний представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та підтвердженими наявними у справі доказами.

Повноважний представник відповідача у відзиві на позов зазначає, що після порушення провадження у справі на підставі спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків від 20.05.2013р. позивачу з державного бюджету перераховано 5 182 340,38 грн. за отриманий відповідачем протягом 2012р. природний газ згідно договору №14/2320/11 від 30.09.2011р., що підтверджує платіжним дорученням №318 від 29.07.13р. Таким чином, розмір основного боргу відповідача перед позивачем за вказаним договором становить 6 511 410,37 грн.

Також, відповідач вказує, що заборгованість відповідача за природний газ утворюється внаслідок невідшкодування йому державою різниці в тарифах, тому просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, вважаючи їх надмірними у порівнянні із сумою боргу. Відповідач вважає, що несплатою відповідачем заборгованості за поставлений природний газ не заподіяно позивачу жодних збитків, тому розмір штрафних санкцій є надмірним.

Представник позивача проти зменшення розміру штрафних санкцій заперечує, вказує, що штрафні санкції нараховані правомірно, що підтверджується наявним у справі розрахунком та на підставі договору.

Відповідач 26.09.13р. подав до суду додатковий відзив на позовну заяву із детальним перерахунком штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, в якому вказує, що правомірним вважає нарахування пені в сумі лише на суму 779 269,08 грн. за період з вересень - грудень 2012р. та 3% річних - в сумі 155 853,83 грн., оскільки, на його думку, дні, в які відповідачем здійснювалися проплати не можна зараховувати до днів прострочки.

Щодо інфляційних втрат, то відповідач вважає обгрунтованим нарахування інфляційних втрат лише в сумі 11705 444, 50 грн. за період вересень - грудень 2012 р., вказуючи, що нарахування інфляційних втрат можливе лише на суми заборгованості, які існували в період протягом повного базового місяця.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено:

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" - зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та внесене до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою Головного управління регіональної статистики станом на 01.03.2013р. (код 20077720).

Міське комунальне підприємство „Хмельницьктеплокомуненерго" - зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та внесене до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою Головного управління регіональної статистики станом на 15.04.2013р. (код 03356571).

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі Продавець) та Міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго" (надалі Покупець) був укладений договір №14/2320/11 на купівлю-продаж природного газу.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (далі - газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Продавець передає Покупцеві з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі 113 300 тис. куб.м. (сто тринадцять мільйонів триста тисяч куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м). Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п. 2.1., 2.1.1. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з пунктом 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. М. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п. 5.5. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Зі змісту п. 6.1. Договору вбачається, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2. Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1. Договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Додатковою угодою №1 від 11.10.2011р. сторони внесли зміни в п.5.2. Договору „Ціна газу", та погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

В подальшому Додатковою угодою №2 від 01.08.2012р. сторони погодили кількість газу, що постачається позивачем.

Додатковою угодою №3 від 10.12.2012р. сторони виклали п.7.2. статті 7 „Відповідальність сторін" у наступній редакції: „У разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього Договору Продавець має право здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу".

На виконання умов договору протягом вересня-грудня 2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз" передало, а МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" прийняло природний газ в загальному обсязі 25247,384 тис. м3 на загальну суму 33 053 875,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2012р. (за вересень 2012 р.), від 30.11.2012р. (за жовтень 2012р.), від 30.11.2012р. (за листопад 2012р.), від 31.12.2012р. (за грудень 2012р.), які підписані представниками сторін без зауважень.

Однак, в порушення умов договору, відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений газ, що підтверджується оборотною відомістю (операції по підприємству ПАТ "Хмельницькгаз") за період з 01.01.2011р. по 31.03.2013р., а саме відповідачем сплачено за природний газ лише 21360124,37 грн. Вказаний факт та зміст оборотної відомості не заперечується самим відповідачем.

Так, заборгованість відповідача станом на день подачі позову складала 11 693 750,75 грн. Під час розгляду справи відповідачем було частково сплачено основний борг в сумі 5 182 340,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням №318 від 29.07.2013р. в зв'язку з чим провадження у справі припинене ухвалою суду від 16.09.13р. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України

Таким чином, на момент прийняття рішення основний борг відповідача перед позивачем становить 6511 410,37 грн.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений природний газ, позивач на підставі п.7.2. договору нарахував пеню в розмірі 789 041,04 грн. та 7% штрафу в сумі 68 513,70 грн., а також відповідно до ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 56 969,15 грн. інфляційних втрат, 157 808,21 грн. 3 % річних.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Так, судом враховується, що 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі Продавець) та МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" (надалі Покупець) був укладений договір №14/2320/11 на купівлю-продаж природного газу.

Із змісту вищезазначеного договору слідує, що на підставі цього договору між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивачем протягом вересня - грудня 2012р. передано відповідачу природний газ обсягом 25247,384 тис. м3 на загальну суму 33 053 875,12 грн.

Отримання природного газу на суму 33 053 875,12 грн. відповідач не заперечує.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки:

- за газ, отриманий в вересні 2012 року - до 14 жовтня 2012 року;

- за газ, отриманий в жовтні 2012 року - до 14 листопада 2012 року;

- за газ, отриманий в листопаді 2012 року - до 14 листопада 2012 року;

- за газ, отриманий в грудні 2012 року - до 14 грудні 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював оплату за газ частинами, розрахунок за газ в кожному місяці проводився з порушенням строків, визначених договором.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Суд враховує і те, що приписами частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення умов договору №14/2320/11 від 30.09.2011р. на купівлю-продаж природного газу в частині своєчасної оплати вартості природного газу, тому на момент прийняття рішення, основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором №14/2320/11 на купівлю-продаж природного газу становить 6 511 410,37 грн. При цьому судом враховано часткову оплату відповідачем боргу під час розгляду справи в сумі 5 182 340,38 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 6511410,37 грн. є правомірними та підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Згідно розрахунку пені наявного в матеріалах справи, розрахунок останньої здійснений по кожному акту окремо з врахуванням часткової оплати суми боргу, зокрема: за зобов'язаннями вересня 2012р. за період з 15.10.2012р. по 14.12.2012р. сума пені складає 22 026,41 грн.; за зобов'язаннями жовтня 2012р. за період з 15.11.2012р. по 28.12.2012р. - 98402,43 грн.; за зобов'язаннями листопада 2012р. за період з 15.12.2012р. по 08.01.2013р. - 62 366,75 грн.; за зобов'язаннями грудня 2012р. за період з 15.01.2013р. по 16.05.2013р. - 606245,45 грн. Загалом розмір пені складає 789 041,04 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують па користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

В силу п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно п.7.2 договору у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, тому пеня в сумі 789041,04 грн. нарахована відповідно до ст.ст. 230, 232 ГК України, п.7.2. договору.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 7% штрафу за прострочення платежу понад 30 днів в розмірі 68 513,70 грн. з врахуванням заборгованості в сумі 978 767,09 грн. Вказана заборгованість виникла за зобов'язаннями вересня 2012р., зокрема в період з 14.10.2012р. (кінцевий строк оплати) по 07.12.2012р. (здійснення часткової оплати).

Згідно з п. 7. 2 договору відповідач у разі прострочення зобов'язань по оплаті природного газу понад 30 днів зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 інформаційного листа ВГСУ "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012р. №06/5026/1052/2011). Аналогічна правова позиція зазначена у постанові ВСУ від 09.04.2012 року №20/246-08.

Нарахований позивачем відповідно до п.7.2 договору штраф у розмірі 7% вартості неоплаченого товару в сумі 68 513,70 грн. (978767,09 х 7 %) нараховано правомірно.

Проте, відповідач у клопотанні від 25.07.2013р. та в судових засіданнях просить суд врахувати, що ним вчиняються всі можливі дії для оплати отриманого від позивача газу, однак вчасний розрахунок неможливий з огляду на збитковість діяльності відповідача, яка є наслідком специфіки законодавчого регулювання сфери житлово-комунальних послуг в Україні, наявність значної дебіторської заборгованості населення за спожиті послуги з теплопостачання, та зменшити розмір пені та штрафу, що нараховані позивачем.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст.233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розглядаючи питання про стягнення сум пені та штрафу, судами повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (аналогічна позиція у постанові ВГСУ від 31.10.2012 року №5004/718/12).

Суд дослідивши наявність підстав, передбачених ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, приймаючи до уваги обставини викладені та підтверджені відповідачем у клопотанні від 25.07.2013р. та відзиві на позов від 12.09.2013 р., враховуючи, майновий стан відповідача та те, що порушення відповідачем строків оплати були незначними, а також часткове погашення основного боргу під час розгляду справи, вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені та 7% штрафу на 50% та стягнути пеню в сумі 394520,52 грн. (50 х 789041,04/ 100), 7% штрафу в розмірі 34256,85 грн. (50 х 68513,70 /100).

У зв'язку з цим у позові про стягнення 394 520,52 грн. (789041,04 - 394520,52) пені та 34 256,85 грн. (68513,70 - 34256,85) штрафу слід відмовити.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 14.10.12р. по 16.05.13р. в розмірі 157 808,21 грн. Нарахування 3 % річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Разом з тим, здійснивши правовий аналіз розрахунку відповідача, що міститься у відзиві на позовну заяву від 26.09.13р., суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не віднесено до днів прострочки заборгованості дні, в які здійснювалися її часткова сплата.

Відповідно до ст. ст.251, 253 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, сума заборгованості зменшується, починаючи з наступного дня після часткового її погашення, а не з дня сплати, тому методика нарахування відповідачем 3% річних сприймається критично.

Таким чином, проаналізувавши поданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 157 808,21 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за період: жовтень 2011р. - травень 2013р. в розмірі 56 969,15 грн.

При обрахунку заявлених до стягнення позивачем інфляційних втрат, судом враховується, що відповідно до змісту ст.625 ЦК України, зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Згідно поданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснено ним за наступні періоди:за зобов'язаннями жовтня 2012р.: з 16.10.2012р. по 15.11.2012р. із суми простроченого платежу 6 069305,88 грн.; з 16.11.2012р. по 15.12.2012р. та з 16.12.12р. по 15.01.2013р. із суми простроченого платежу 5 431 818,00 грн. сума інфляціних втрат розрахованих позивачем становить 10863,64 грн.; за зобов'язаннями листопада 2012р.: за період з 16.11.12р. по 15.12.12р. та з 16.12.12р. по 15.01.13р. із суми простроченого платежу 10 010 126,17 грн. сума інфляційних втрат становить 20 020,25 грн.; за зобов'язаннями грудня 2012р. за період: з 16.12.12р. по 15.01.13р. із суми простроченого платежу 13042 630,60 грн. сума інфляційних втрат становить 26 085,26 грн.

Із вищезазначеного вбачається, що ПАТ „Нафтогаз України" нараховує інфляційні втрати починаючи з 16 числа кожного місяця, незважаючи при цьому на те, що відповідно до п.6.1 Договору, остаточний термін платежу за фактично спожитий природний газ встановлений до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки, з чого слідує, що прострочка платежу за зобов'язаннями кожного місяця виникає з 15 числа наступного місяця за місяцем поставки.

Крім того при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не враховано тривалість існування сум заборгованості, яка повинна проіснувати не менш як один місяць з моменту її виникнення, однак ПАТ „Нафтогаз України" нараховує інфляційні втрати за періоди значно менші одного місяця. Разом з тим по наявних у справі оборотній відомості та розрахунку самого позивача вбачається, що відповідачем частково сплучавалася заборгованість протягом базового місяця (одного місяця з моменту виникнення заборгованості), тому суми заборгованості існували менше одного місяця, отже визначення розміру інфляційних втрат станом на 15 число кожного місяця є неправильним, оскільки такий порядок здійснення цих нарахувань позивачем дещо не узгоджується із приписами листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Таким чином, нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Також, згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Така ж позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Розрахунок інфляційних втрат здійснений відповідачем, згідно якого інфляційні втрати становлять 11 693,75 грн. також судом сприймається критично, оскільки:

1) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у вересні 2012р. газ до 14.10.12р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат за зобов'язаннями вересня 2012р. є: з 15.10.12р. по 14.11.12р. Оскільки заборгованість була погашена відповідачем лише 07.12.12р., то вказана заборгованість індексується з урахуванням індексу інфляції, що існував саме у жовтні 2012р. (100), тому інфляційні втрати становлять: 127 286,93 грн. х 100 / 100% = 127286,93 грн. Отже інфляційні нарахування за вказаний період відсутні;

Твердження відповідача про те, що вказана заборгованість індексується з урахуванням індексу за листопад 2012р. є невірними, оскільки більший період прострочки існував саме у жовтні 2012р. (більше 15 днів)

2) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у жовтні 2012р. газ до 14.11.12р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 15.11.12р. по 14.12.12р. Проте, відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 5431818,00 станом на 14.12.12р. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

3) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у листопаді 2012р. газ до 14.12.12р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 15.12.12р. по 14.01.13р. Проте, відповідач 08.01.13р. повністю сплатив заборгованість в сумі 10 010126,17 грн. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

4) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у грудні 2012р. газ до 14.12.12р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 15.01.13р. по 14.02.13р. Проте, відповідач 08.01.13р. частково сплатив заборгованість в сумі 2 953 045,38 грн.

Таким чином, станом на 14.02.13р. не погашеною залишилася сума 13 042 630,60 грн., яка підлягає індексації з урахуванням індексу за січень 2013р. (100,2), оскільки більший період прострочки цієї заборгованості (більше 15 днів) проіснував саме у січні 2013р. Отже, інфляційні нарахування за цей період становлять: 13042630,63 х 100,2 /100% = 26 085,26 грн.

Отже, твердження відповідача про те, що вказана сума підлягає індексуванню індексом інфляції, що діяв у лютому 2013р. є помилковим.

З поданого відповідачем розрахунку вбачається, що ним здійснено інфляційні нарахування також на заборгованість, яка тривала з березня 2013р. по червень 2013р., проте, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати лише по 15.01.13р., тому подальші нарахування здійснені відповідачем (з лютого по червень 2013р.) безпідставно і виходять за межі позовних вимог позивача.

Відтак, за результатами здійснення перерахунку інфляційних нарахувань, судом встановлено, що за період з 15.10.12р. по 14.11.12р. (жовтень 2012р.) інфляційні нарахування із суми простроченої заборгованості 127286,93 грн. інфляційні втрати дорівнюють 0, в зв'язку з відсутністю інфляційних процесів в жовтні 2012р. (індекс інфляції за жовтень 2012р. - 100), за період з 15.11.12р. по 14.12.12р. із суми заборгованості 5 431 818,00 грн. інфляційні нарахування дорівнюють 0, оскільки заборгованість тривала менше місяця; за період з 15.12.12р. по 14.01.13р. інфляційні втрати також відсутні, оскільки відповідачем повністю сплачено суму заборгованості до кінця базового місяця, тобто заборгованість на кінець місяця була відсутня; за період з 15.01.13р. по 14.02.13р. прострочена заборгованість відповідача становила 13042630,63 грн., тому інфляційні втрати із вказаної суми за січень 2013р. склали 26 085,26 грн..

Таким чином, правомірним суд вважає нарахування інфляційних втрат лише в сумі 26 085,26 грн., тому у позові в частині стягнення з відповідача 30 883,89 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ст. ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача 6 511 410,37 грн. основного боргу, 394 520,52 грн. - пені, 34 256,85 грн. 7% штрафу, 157 808,21 грн. - 3% річних, 26 085,26 грн. - інфляційних втрат.

В решті частині позову про стягнення 394 520,52 грн. пені, 34 256,85 грн. штрафу та 30 883,89 грн. інфляційних втрат, суд відмовляє.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покласти на нього пропорційно задоволеним позовним вимогам, виходячи із правомірно заявленої суми. (Враховуючи, що в ухвалі від 16.09.13р., якою припинено провадження у справі в частині основного боргу в сумі 5 182 340,38 грн. не вирішувалося питання розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне вирішити в рішенні питання розподілу судових витрат, з урахуванням всієї суми основного боргу 11 693 750,75 грн.)

Також, судом враховано п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, витрати по оплаті судового збору в сумі 68 653,51 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 12, 32, 33, 44, 49, 82-85,115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький про стягнення 7583742,47 грн. заборгованості, з них 6 511 410,37 грн. - основний борг, 789 041,04 - пеня, 68513,70 - штраф 7%, 56 969,15 грн. - інфляційні втрати, 157 808,21 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, код ЄДРПОУ 03356571) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 6 511 410,37 грн. (шість мільйонів п'ятсот одинадцять тисяч чотириста десять гривень 37 коп.) основного боргу, 394 520,52 грн. (триста дев'яносто чотири тисячі п'ятсот двадцять гривень 52 коп.) пені, 34 256,85 грн. (тридцять чотири тисячі двісті п'ятдесят шість гривень 85 коп.) - 7% штрафу, 157 808,21 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч вісімсот вісім гривень 21 коп.) 3% річних, 26 085,26 грн. (двадцять шість тисяч вісімдесят п'ять гривень 26 коп.) інфляційних втрат, 68 653,51 грн. (шістдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят три гривні 51 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 30.09.2013р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи; 2 - позивачу (01001 м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 3 - відповідачу (29009 м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5)