Рішення № 33906141, 26.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2013 р. Справа № 5015/1105/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Молл Маркет», м.Трускавець;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Львівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Львів;

про: стягнення 239 035 грн. 72 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Вихованський Р.І. - представник на підставі довіреності;

відповідача: Мартинюк С.В., Кунинець Н.Й. - представники на підставі довіреності.

Обставини розгляду справи:

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2013 року рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року у даній справі скасовано, справу направлено до господарського суду Львівської області для розгляду по суті, в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду від 09.07.2013 року справу № 5015/1105/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Молл Маркет» до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Львівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення 239 035 грн. 72 коп. прийнято до нового розгляду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.08.2013 року.

У судове засідання 14.08.2013 року представник позивача не з'явився, причини неявки не повідомив, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Представник відповідача позов заперечив, подав відзив на позов, проти відкладення розгляду справи не заперечував. Враховуючи неявку представника позивача судом відкладено розгляд справи на 04.09.2013 року.

У судовому засіданні 04.09.2013 року представник позивача позов підтримав, подав письмові пояснення по справі. Представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Сторони подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Судом продовжено строку розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.09.2013 року.

У судовому засіданні 18.09.2013 року представник позивача позов підтримав. Представники відповідача позов заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов, подали доповнення до відзиву. Проти відкладення розгляду справи сторони не заперечували. Суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 20.09.2013 року.

У судовому засіданні 20.09.2013 року представник позивача позов підтримав, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів. Представники відповідача позов заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов та доповненні до відзиву. Проти відкладення розгляду справи сторони не заперечували. Суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 24.09.2013 року.

У судовому засіданні 24.09.2013 року представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на недоведення позивачем факту надання йому послуг згідно умов договору. Суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 26.09.2013 року.

В судовому засіданні 26.09.2013 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

В судовому засіданні 26.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Відповідач є власником нежитлового приміщення 5 а, загальною площею 101 м. кв., яке розташоване за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля, 54 а, прим. 85, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 31.08.2011р., яке наявне в матеріалах справи.

14.05.2005 року між Об'єднанням підприємств асоціація «Трускавець - курортсервіс» (правонаступником якого є ТзОВ «ТКС Молл Маркет», позивач у справі) та Львівською обласною дирекцією Акціонерного поштово-пенсійного банку Аваль« (правонаступником якого є Львівська обласна дирекція ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», відповідач у справі) було укладено договір № 14/04-107 про спільну експлуатацію Торгового комплексу. Згідно з п.1.1 договору позивач («власник за договором») зобов'язувався забезпечити відповідачу («співвласнику» за договором) умови та надавати всі необхідні в межах цього договору послуги для забезпечення діяльності у торговому комплексі, а «співвласник» зобов'язувався своєчасно відшкодовувати вартість наданих послуг «власником», а саме пов'язані з: використанням електроенергії для зовнішнього освітлення, внутрішнього освітлення, вентиляційних установок, холодильних установок, піднімального обладнання та іншого обладнання, а також витрати електроенергії, пов'язані з експлуатацією всіх електричних мереж; використання теплової енергії (центральне теплопостачання, гаряче водопостачання); прибирання комплексу, прилеглої території, миття фасадів; утримання прилеглої території; використання електроенергії на власні потреби; використання води для загальних потреб та для власного споживання; експлуатацію обладнання (вентустановки, ескалатори, ліфти, холодильні машини, системи пожежогасіння, сигналізації, кабельні мережі та інше); витрати, пов'язані з технічним забезпеченням електроенергії, поданням з водопроводу води гарячої та холодної та приймання стічних вод до каналізації та надання теплової енергії; охорони комплексу; відшкодування орендної плати за землю; відшкодуванням витрат на забезпечення функціонування автостоянок; відшкодування інших обов'язкових платежів, пов'язаних з спільною експлуатацією майна.

Пунктом 1.2. вказаного договору сторони зобов'язались виконувати інші умови, визначені цим договором та додатками до договору, які є його невід'ємними частинами. Власник забезпечує надання послуг, необхідних для забезпечення співвласнику своєї діяльності в межах цього договору з моменту підписання цього договору, який укладається між власником та співвласником (п. 1.3. договору).

Позивач, за умовами договору, згідно п. 3.1., має право на відшкодування вартості наданих послуг, що є предметом даного договору, якому кореспондується обов'язок відповідача своєчасно здійснювати оплату за надані позивачем послуги за розрахунковий період, що складає один місяць, згідно виставленого позивачем комплексного рахунку незалежно від режимів роботи відповідача (п. 4.1. договору).

Згідно п. 5.1. договору, відповідач має право на отримання від позивача розрахунків щодо порядку визначення розміру плати за отримані послуги, умов та режимів надання послуг, передбачених цим договором.

Оплата за всі послуги, надані позивачем в межах цього договору, проводиться відповідачем на підставі комплексного рахунку, який включає вартість наданих послуг. Комплексний рахунок виписується позивачем за розрахунковий період та вручається відповідачу під розписку або надсилається рекомендованим листом. Квитанція про відправку рекомендованого листа вважається підтвердженням вручення рахунку (п. 6.1. договору). Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить п'ять банківських днів з моменту вручення рахунка (п. 6.2. договору).

На виконання розділу 6 договору позивачем щомісячно виписувались рахунки фактури та комплексні рахунки, копії яких долучені до справи. Зокрема, до матеріалів справи долучено позивачем копії списків поштових відправлень та квитанції про надіслання відповідачу рекомендованих листів, журнал вручення рахунків та банківські виписки, що підтверджують часткову сплату цих рахунків відповідачем. Номери рахунків, долучених до справи позивачем, та дата їх виписки відповідають номерам сплачених відповідачем рахунків та даті їх виписки, які відображені в банківських виписках, що підтверджує наявність у відповідача усіх виставлених позивачем рахунків за спірний період.

Відповідач свої договірні зобов'язання перед позивачем по оплаті виставлених рахунків виконав частково, належні та допустимі докази в підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні. Тому, станом на 01.03.2012р. загальна заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.04.2005р. по 01.03.2012р. становить 239 035 грн. 72 коп.

Врегулювати спір в претензійному порядку сторонам не вдалося, що стало підставою звернення з позовом про стягнення коштів в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.06.2012р. у справі №5015/1105/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2012р., позов задоволено. Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2012р. у справі №5015/1105/12 вказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області з вказівкою необхідності на новому розгляді вирішити питання щодо застосування строків позовної давності та перевірити і надати оцінку контррозрахунку відповідача.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.02.2013р. у справі №5015/1105/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р., в задоволені позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2013р. у справі №5015/1105/12 вказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області з вказівкою необхідності на новому розгляді вирішити питання щодо застосування строків позовної давності та перевірити і надати оцінку контррозрахунку відповідача, перевірити обґрунтованість включення до помісячних розрахунків вартості послуг позивача (які потім зазначались в рахунках фактурах), які не оплачені відповідачем.

На новому розгляді відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 12.08.2013р. №16-01-00-1-0/13-48 та у доповненнях до відзиву на позовну заяву від 17.09.2013р. №16-01-00-1-0/15-57, які наявні в матеріалах справи. Правомірність часткової оплати виставлених позивачем рахунків за спірний період відповідач обґрунтовує тим, що, у відповідності до умов договору, ним оплачено послуги, що спожиті в процесі здійснення ним своєї діяльності, а саме: теплопостачання, електроенергія загального споживання, електроенергія власного споживання, вода та стоки, а також вода власного споживання, вивіз сміття, відшкодування земельного податку. Вважає, що позивачем безпідставно проводилось нарахування та включення до рахунків послуг, які не споживаються відповідачем, та не мають жодного відношення до проведення ним своєї діяльності. Факт надання відповідачу таких послуг, як страхування, рекламні послуги, витрати по обслуговуванню ТЦ, експлуатація основних засобів, позивачем не доведено, не надано жодного підтверджуючого документу на цей предмет.

До матеріалів справи долучені копії рахунків фактур, помісячні розрахунки послуг позивача, в яких зазначені (у тому числі) розрахунки щодо експлуатації основних засобів (експлуатації вентиляційної установки, експлуатація ескалатора, експлуатація ліфтів тощо), тобто за послуги, які передбачені договором, та, згідно контррозрахунку відповідача, ним не оплачені.

Відповідачем в матеріали справи надано контррозрахунок по даній справі за період з березня 2009 року по березень 2012 року (тобто вирахуваний в межах загальних строків позовної давності), згідно якого відповідачем не оплачені (у тому числі) витрати по обслуговуванню ТЦ в розмірі 91 956 грн. 73 коп. та витрати по експлуатації основних засобів в розмірі 29 512 грн. 10 коп.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, взявши до уваги обов'язкові вказівки Вищого господарського суду України, викладенні у постанові від 20.06.2013р., суд приходить до висновку, що заявлений у даному спорі позов підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

З матеріалів та дійсних обставин справи судом встановлено, що між сторонами спору виникли взаємні договірні зобов'язання на підставі договору від 14.05.2005р. № 14/04-107 про спільну експлуатацію Торгового комплексу, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання забезпечити відповідачу умови та надавати всі необхідні в межах цього договору послуги для забезпечення діяльності у торговому комплексі, а відповідач зобов'язувався своєчасно відшкодовувати вартість наданих позивачем послуг.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем по договору від 14.05.2005р. № 14/04-107 про спільну експлуатацію Торгового комплексу, у зв'язку з чим за період з 01.04.2005р. по 01.03.2012р. на думку позивача виникла заборгованість в розмірі 239 035 грн. 72 коп., стягнення якої є предметом даного спору.

Оцінюючи розшифровки вартості послуг, наданих позивачем відповідачу за спірний період, що виписані згідно п. 5.2. договору, виходячи з положень п. 1.1. договору, яким визначено перелік послуг, що зобов'язався надавати позивач відповідачу, а останній такі оплачувати, суд відзначає, що такі послуги як страхування та рекламні послуги не входять в предмет вказаного договору. У зв'язку з цим, позивачем безпідставно включено вартість таких послуг в помісячні рахунки фактури та згадані вище розшифровки вартості послуг. Тобто, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вартості тих послуг за спірний період, відтак в цій частині позов не підлягає до задоволення судом.

Судом з контррозрахунку відповідача по даній справі за період з березня 2009 року по березень 2012 року встановлено, що останнім не оплачено витрати по обслуговуванню ТЦ на суму 91 956 грн. 73 коп. (за березень 2012р. - 2 785 грн. 85 коп.), послуги страхування на суму 635 грн. 56 коп. (за березень 2012р. не нараховувались), рекламні послуги на суму 1 793 грн. 76 коп. (за березень 2012р. - 48 грн. 48 коп.), а також послуги по експлуатації основних засобів в розмірі 29 512 грн. 10 коп. (за березень 2012р. - 797 грн. 90 коп.). Разом за період з 01.03.2009р. по 31.03.2012р. - 123 898 грн. 15 коп., а за період по термін, заявлений позивачем до стягнення, тобто з 01.03.2009р. по 01.03.2012р. - 120 265 грн. 92 коп., з яких: витрати по обслуговуванню ТЦ становлять 89 170 грн. 88 коп. послуги страхування становлять 635 грн. 56 коп., рекламні послуги становлять 995 грн. 86 коп., а також послуги по експлуатації основних засобів становлять 28 714 грн. 20 коп.

З матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість за період з 01.07.2005р. по 01.03.2012 р. у відповідача виникла по оплаті послуг страхування, рекламних послуг, витрат по обслуговуванню ТЦ, експлуатація основних засобів. При цьому, надання послуг по обслуговуванню ТЦ та експлуатації основних засобів, по оплаті вартості яких у відповідача виникла заборгованість, передбачено положенням п. 1.1. договору.

Згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення передбачені ст. 193 Господарського кодексу України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що виставлені позивачем рахунки за період з 01.04.2005 р. по 01.07.2005 р. на загальну сум 7 877 грн. 91 коп. взагалі не оплачені, в тому числі, за послуги, спожиті відповідачем у своїй господарській діяльності.

Суд відзначає, що контррозрахунок відповідача свідчить про те, що у нього були в наявності рахунки фактури за період з березня 2009 року по березень 2012 року, що свідчить про поінформованість відповідача, згідно п. п. 1.1., 4.1. та 5.1. договору, про обсяг (розмір) своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Наведене також підтверджується і листами відповідача від 09.08.2005 року № 13/16-1920, від 29.09.2010 року № 02-01/4-3527, від 30.09.2010 року № 02-01/4-3566 та від 11.09.2012 року № с/4-65-0-1-10-3286, в яких останній заперечує свій обов'язок перед позивачем по оплаті спірних послуг.

У зв'язку з цим, вартість послуг, передбачених п. 1.1. договору, підлягала до оплати відповідачем у порядку, передбаченому п. 6.2. договору.

Згідно положень ч. ч. 2-4 ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згадану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду.

У відзиві від 02.01.2013 року, поданому відповідачем під час попереднього розгляду справи у суді першої інстанції, та у заяві від 16.01.2013 року про застосування позовної давності відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності у даній справі. Вказані заяви відповідач не відкликав та просив суд вирішити спір із їх врахуванням.

Одночасно, відповідач на новому розгляді даної справи в доповненнях до відзиву на позовну заяву від 17.09.2013 р. №16-01-00-1-0/15-57 зазначив, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, то перебіг позовної давності, згідно ст. 261 ЦК України, не розпочався, а, відтак, і не міг бути пропущеним позивачем. Однак, суд не має підстав оцінювати такі доводи як відмову відповідача від заяв про застосування наслідків спливу позовної давності, поданих раніше, оскільки із змісту усних пояснень та всіх поданих відповідачем у справу доказів, відзивів і письмових пояснень вбачається реалізований відповідачем намір скористатись наданим йому правом на подання заяви про застосування позовної давності.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи факт відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача суми заборгованості за період з 01.04.2005р. по 01.03.2009р., а також виконуючи, у відповідності до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, обов'язкові вказівки Вищого господарського суду України, викладенні у постанові від 20.06.2013р. у справі № 5015/1105/12, щодо необхідності вирішення питання застосування строків позовної давності, перевірки і надання оцінки контррозрахунку відповідача, суд відзначає, що даний спір підлягає вирішенню із застосуванням строку давності, визначених ст. 257 ЦК України, з врахуванням контррозрахунку відповідача. Наведене не суперечить приписам п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішені господарських спорів».

Згідно ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з наведеним, до стягнення з відповідача підлягає сума заборгованості за період з 01.03.2009 р. по 01.03.2012 р. в розмірі 117 885 грн. 08 коп., з яких 89 170 грн. 88 коп. вартість послуг по послуг по обслуговуванню ТЦ та 28 714 грн. 20 коп. вартість послуг по експлуатації основних засобів. Відповідач не спростував, належними і допустимими доказами не підтвердив відсутність у нього обов'язку, передбаченого п. п. 1.1., 4.1., 5.1. договору, по оплаті вартості згаданих вище послуг.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача, пропорційно розміру задоволеного позову, а саме в розмірі 2357 грн. 84 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» в особі Львівської обласної дирекції (79000, м. Львів, вул. Матейка,8, код ЄДРПОУ 20846070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Молл Маркет» (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 54 а, код ЄДРПОУ 30613360) 117 885 грн. 08 коп. основного боргу та 2357 грн. 84 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення грошових коштів в розмірі 121 150 грн. 64 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 30.09.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв