Рішення № 33906091, 18.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15070/13 18.09.13

за позовом: Державного підприємства «Укркосмос», м.Київ, ЄДРПОУ 24381357

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Телевізійного агентства «InterMedia», м.Кишинів, Молдова

про стягнення 9 000 доларів США

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Качур О.А. - по дов.

від відповідача: Рябов В. - ген. дир.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 18.09.2013р. оголошувалась перерва

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство «Укркосмос», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Телевізійного агентства «InterMedia», м.Кишинів про стягнення 9 000 доларів США.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов контракту №20/2007 від 01.09.2007р. про надання послуг передачі даних через супутник в частині проведення оплати наданих послуг за червень 2008р., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Телевізійного агентства «InterMedia» утворилась перед позивачем заборгованість в сумі 9 000 доларів США.

В судовому засіданні 18.09.2013р. позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телевізійного агентства «InterMedia».

Відповідач у відзиві б/н від 22.08.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаюсь на пропущення позивачем строку позовної давності.

За приписами п.1 Роз'яснення №04-5/608 від 31.05.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

За змістом п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у тому числі, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

Крім того, за приписами ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до п.п.1-3 ст.33 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї договірної сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству. У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача. Компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин.

Згідно з розділом 9 контракту №20/2007 від 01.09.2007р. усі розбіжності та спори, які виникли за контрактом повинні вирішуватись шляхом переговорів. У випадку неможливості вирішення розбіжностей шляхом переговорів вони підлягають розгляду в господарському суді відповідно до діючого законодавства України.

За таких обставин, за висновками суду, справа №910/15070/13 може бути розглянута господарським судом міста Києва на підставі норм українського права.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.09.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2007р. між Державним підприємством «Укркосмос» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Телевізійним агентством «InterMedia» (замовник) було укладено контракт №20/2007 про надання послуг передачі даних через супутник.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.1.1 укладеного договору виконавець надає послуги з передачі даних замовника до точок, що визначені додатком №1 (точки доставки сигналу), з використанням супутникової ємності супутника HELLAS-SAT2.

Відповідно до п.2.1 контракту вартість щомісячних послуг виконавця, які надаються замовнику відповідно до п.1.1 даного договору, визначена в протоколі узгодження договірної ціни (додаток №2).

Зі змісту вказаного додатку №2 до контракту вбачається, що сторони погодили розміри щомісячних платежів за надані послуги у період з вересня 2007р. по червень 2008р., зокрема, визначили, що вартість послуг за червень 2008р. складає 9 000 доларів США.

У п.2.2 договору сторонами встановлено, що оплата послуг, які визначені в п.1.1 контракту, здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури, який виставляється виконавцем до 5 числа кожного місяця на наступний місяць і направляється замовнику листом або кур'єром, а копія надається по факсу на вимогу замовника.

Перший платіж за послуги замовник повинен здійснити протягом 10 днів з дати підписання контракту. Оплата здійснюється до 25 числа кожного місяця за наступний місяць шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця ціни послуг відповідно до п.2.1 контракту (п.2.3 договору).

За змістом п.2.4 укладеного правочину у випадку, коли замовник з будь-яких причин не отримав рахунок на оплату послуг виконавця у строк, що передбачений п.2.2 даного контракту, він повинен зв'язатись з виконавцем для його отримання.

Акти здачі-приймання виконаних робіт за надані послуги, що передбачені у п.1.1 контракту, складаються виконавцем щомісячно та надаються для підписання та оформлення замовнику листом або кур'єром, а копія надається по факсу на вимогу замовника. Після підписання та оформлення один екземпляр акта здачі-приймання виконаних робіт повертається виконавцю рекомендованим листом з повідомленням або кур'єром. У випадку не підписання замовником акта здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 днів з дати отримання акта, роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі (п.2.5 контракту).

Відповідно до п.3.2.1 договору від 01.09.2007р. замовник зобов'язаний своєчасно платити виконавцю вартість послуг відповідно до розділу 2 цього контракту.

Пунктами 11.1-11.3 укладеного між сторонами договору передбачено, що контракт набуває чинності з дати його підписання. Початком надання послуг сторони погодили 01.09.2007р. Строк дії контракту закінчується 30.06.2008р. з можливістю пролонгації на строк та на умовах додаткового погоджених сторонами.

На виконання викладених умов контракту №20/2007 від 01.09.2007р. сторонами був підписаний акт №6 від 30.06.2008р. здачі-приймання виконаних робіт, за змістом якого позивачем були надані відповідачу послуги з передачі даних за червень 2008р. вартістю 9 000 доларів США.

З матеріалів справи, вбачається, що вказаний акт був підписаний сторонами без зауважень та заперечень щодо належного виконання Державним підприємством «Укркосмос» прийнятих на себе за контрактом №20/2007 від 01.09.2007р. зобов'язань.

Тобто, шляхом підписання вказаного акту замовником було прийнято обсяг наданих виконавцем послуг, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу вартість таких послуг в сумі 9 000 доларів США.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Ухвалами господарського суду міста Києва від 06.08.2013р. та від 04.09.2013р. відповідача було зобов'язано надати належні докази оплати визначеної позивачем заборгованості.

Проте, відповідач вимог суду не виконав та будь-яких доказів погашення боргу у розмірі 9 000 доларів США відповідно до акту №6 від 30.06.2008р. здачі-приймання виконаних робіт не надав.

Крім того, в судовому засіданні 18.09.2013р. відповідач проти наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю Телевізійного агентства «InterMedia» заборгованості перед позивачем в сумі 9 000 доларів США заперечень не надав.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за контрактом №20/2007 від 01.09.2007р. про надання послуг передачі даних через супутник виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не було доведено належного виконання своїх обов'язків за договором, господарський суд дійшов висновку про порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем обов'язку оплатити надані послуги за червень 2008р. вартістю 9 000 доларів США.

Як вказувалось вище, відповідачем у відзиві б/н від 22.08.2013р. було заявлено про застосування строку позовної давності для звернення до суду з розглядуваним позовом, з приводу чого господарський суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007р. Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Враховуючи зроблені судом висновки про наявність порушених прав позивача, Державного підприємства «Укрскосмос», оцінивши доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, господарський суд вважає за необхідне застосувати позовну давність та наслідки її спливу при розгляді даної справи.

При цьому, господарський суд виходить з того, що згідно з положеннями п.п.2.2, 2.3 контракту №20/2007 від 01.09.2007р. відповідач був зобов'язаний оплатити послуги за червень 2008р. вартістю 9000 доларів США у строк до 25 числа попереднього місяця. Тобто, останнім днем оплати спірної заборгованості було 26.05.2008р., враховуючи, що 24.05.2008р. та 25.05.2008р. - вихідні дні).

Відповідно до п.4.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

За висновками суду, позивач був обізнаний про порушення відповідачем 26.05.2008р. умов контракту №20/2007 від 01.09.2007р. в частині оплати послуг за червень 2008р. з огляду на встановлений договором графік платежів, який Товариством з обмеженою відповідальністю Телевізійним агентством «InterMedia» не було дотримано.

Наразі, судом враховано, що сума, яка підлягала сплаті за червень 2008р відповідно до умов договору, відповідає сумі, що визначена як вартість наданих послуг в акті №6 від 30.06.2008р. здачі-приймання наданих робіт.

Таким чином, строк позовної давності за розглядуваним позовом розпочався 27.05.2008р. та закінчився 27.05.2011р.

Разом з тим, позивач звернувся до господарського суду м.Києва з розглядуваним позовом лише 05.08.2013р., тобто більше, ніж через п'ять років після виникнення спірної заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2008р. відповідачем було сплачено позивачу 8 000 доларів США за послуги, які надані в травні 2008р. Проте, вказаний платіж не впливає на висновки суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності, навіть з урахуванням ст.264 Цивільного кодексу України.

З приводу заявленого позивачем клопотання б/н від 18.09.2013р. про поновлення строку позовної давності господарський суд зазначає таке:

В п.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Всупереч викладеним положенням законодавства та позиції Пленуму Вищого господарського суду України позивачем не було надано доказів поважності причин пропуску строку позовної давності та не доведено наявності обставин, за яких, незважаючи на пропуск цього строку, порушене право може бути захищено. Зокрема, Державним підприємством «Укркосмос» не представлено до матеріалів справи будь-яких доказів зупинення або переривання позовної давності.

У розглядуваному клопотанні позивачем зазначено, що з дати підписання акту №6 від 30.06.2008р. Державним підприємством «Укркосмос» велись довготривалі переговори з відповідачем відносно погашення останнім своєї заборгованості.

Разом з тим, жодного документу на підтвердження викладених позивачем обставин (листа, акту звірки розрахунків, письмового прохання відстрочити сплату боргу, доказів часткового погашення заборгованості) суду представлено не було. Клопотання про витребування доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України позивачем також не заявлялось.

Крім того, за твердженням позивача, підставою для пропуску позовної давності стала зміна працівників позивача, які були відповідальні за дотримання строку позовної давності. Проте, вказані доводи не підтверджують поважності причин пропуску цього строку, оскільки не свідчать про наявність обставин, які з незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Таким чином, за висновками суду, Державним підприємством «Укракосмос» не було доведено наявності поважних причин пропуску позовної давності при зверненні до суду з розглядуваним позовом.

За таких обставин, з огляду на викладене вище, враховуючи пропуск позивачем строку позовної давності, приймаючи до уваги недоведення Державним підприємством «Укркосмос» поважності причин пропуску такого строку, господарський суд на підставі ст.267 Цивільного кодексу України відмовляє в задоволенні позову Державного підприємства «Укркосмос», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телевізійного агентства «InterMedia», м.Кишинів про стягнення 9 000 доларів США, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Наразі, за змістом листа №01-08/369 від 29.06.2010р. «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.267 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства «Укркосмос», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телевізійного агентства «InterMedia», м.Кишинів про стягнення 9 000 доларів США.

У судовому засіданні 18.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.09.2013р.

Суддя М.О. Любченко