Ухвала суду № 33906055, 01.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/4759/13 01.10.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі», м.Київ

до відповідача 1: Національної спілки письменників України, м.Київ

до відповідача 2: Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ», м.Київ

до відповідача 3: Приватного підприємства «Позитив-Південь», м.Ялта

за участю: відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції, м.Ялта

про визнання незаконними дій відділу державної виконавчої служби та визнання недійсним та скасування акту опису й арешту

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Пригунова А.Б.

Суддя Мандичев Д.В.

Представники:

від позивача: Зінченко О.В. - по дов., Плахін Є.В. - по дов.

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача 1, Національної спілки письменників України, м.Київ, відповідача 2, Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ», м.Київ, відповідача 3, Приватного підприємства «Позитив-Південь», м.Ялта про:

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі» на підставі договору найму від 21.05.2005р., який укладений між Національною спілкою письменників України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі», що посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1073, права володіння та користування до 11.08.2020р. нерухомим майном, а саме будівлями та спорудами будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул..Манагарова, буд.7, у тому числі:

літ.Б - клуб-їдальня, буд., бетон, загальною площею 721,6 кв.м;

літ.В - адміністративне, бут., загальною площею 160,5 кв.м;

літ.Г - пральня, бут., загальною площею 311,5 кв.м;

літ.Д - гуртожиток, ракушка, загальною площею 82,0 кв.м;

літ.Е - гараж, ракушка, загальною площею 197,6 кв.м;

літ.Ж - склад, буд., загальною площею 135,2 кв.м;

літ.З - котельня, ракушка, загальною площею 84,2 кв.м;

літ.И - гуртожиток, ракушка, загальною площею 25,4 кв.м;

літ.М - гараж, дерев., загальною площею 74,8 кв.м;

літ.Н - бензосховище, бут., загальною площею 16 кв.м;

літ.П - спальний корпус, ж/бетон, загальною площею 4773,9 кв.м;

- визнання недійсним договору оренди №1-Я від 06.02.2013р., який укладений між Підприємством Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» та Приватним підприємством «Позитив-Південь» про оренду об'єктів нерухомості, а саме будівель та споруд будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7.

Ухвалою від 20.03.2013р. господарського суду м.Києва було задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, а саме накладено арешт на майно, що належить Національній спілці письменників України: будівлі та споруди будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова, що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7, а також передано майно на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Росичі».

Постановою від 05.06.2013р. Київського апеляційного господарського суду ухвалу від 20.03.2013р. про забезпечення позову залишено без змін.

23.04.2013р. відповідач 1 звернувся до господарського суду міста Києва зі скаргою б/н від 19.04.2013р. про визнання незаконними дії відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції щодо складання акту опису й арешту майна від 09.04.2013р. та щодо передання вказаних в акті опису й арешту майна від 09.04.2013р. об'єктів нерухомості, що належать на праві оренди Приватному підприємству «Позитив-Південь», на відповідальне зберігання не уповноваженій особі - Кручину Юрію Борисовичу.

В обґрунтування своїх вимог відповідач 1 посилається на те, що державним виконавцем було направлено Національній спілці письменників України постанову про відкриття виконавчого провадження з порушенням строку, що встановлений Законом України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим відповідач 1 не був повідомлений про час та місце проведення виконавчих дій. При цьому, державним виконавцем безпідставно було відмовлено в заяві Національної спілки письменників України про відкладення виконавчих дій. Крім того, за твердженням відповідача 1, виконавче провадження неправомірно було відкрито на підставі заяви, яка була подана неуповноваженою особою.

Згідно з заявою б/н від 19.06.2013р. відповідачем 1 було викладено свої вимоги в іншій редакції, а саме Національна спілка письменників України просила суд:

- визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції щодо складання акту опису й арешту майна від 09.04.2013р. та щодо передання вказаних в акті опису й арешту майна від 09.04.2013р. об'єктів нерухомості, що належать на праві оренди Приватному підприємству «Позитив-Південь», на відповідальне зберігання не уповноваженій особі - Кручину Юрію Борисовичу;

- визнати недійсним та скасувати акт опису й арешту майна від 09.04.2013р.

21.08.2013р. відповідач 1 звернувся до суду з клопотанням б/н від 21.08.2013р., в якому Національна спілка письменників України просила суд вийти за межі вимог поданих скарг, у тому числі, скарги на дії державних виконавців стосовно вчинених виконавчих дій 09.04.2013р. За змістом поданого клопотання в межах розгляду даної скарги відповідачем було заявлено вимоги про:

- визнання недійсним та скасування акту опису й арешту майна від 09.04.2013р., що складений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Зайцевою Наталею Іванівною;

- зобов'язання відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції повернути виконавчий документ (ухвалу господарського суду м.Києва від 20.03.2013р.) без виконання на підставі п.6 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Приймаючи до уваги вищенаведене, господарський суд розглядає остаточні вимоги Національної спілки письменників України з урахуванням заяв б/н від 19.06.2013р. та клопотання б/н від 21.08.2013р.

Позивач в поясненнях б/н від 20.06.2013р., б/н від 05.09.2013р. проти задоволення скарги заперечив з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити скаргу без задоволення.

Відповідач 2 в поясненнях б/н від 19.06.2013р. доводи, викладені у розглядуваній скарзі Національної спілки письменників України, підтримав, просив скаргу задовольнити.

Відповідач 3 в поясненнях б/н від 19.06.2013р. просив розглядувану скаргу задовольнити, посилаючись на незаконність дій державного виконавця.

В судове засідання відповідачі 1, 2, 3 не з'явились. Згідно з клопотанням б/н від 27.09.2013р. представник відповідачів 1, 2, 3 просив відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням його на лікарняному.

Від відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції надійшли письмові заперечення вих.№9888/31 від 12.06.2013р., відповідно до яких доводи скарги є необґрунтованими, оскільки виконавче провадження здійснювалось в порядку і у межах повноважень, передбачених законом. При цьому, відділ державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції просив розглянути справу без участі його представника.

В судове засідання представник органу державної виконавчої служби не з'явився, хоча відділ державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи налженим чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026299830.

Наразі, з огляду на неявку представника відповідачів 1, 2, 3 та державного виконавця господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

До того ж, відповідно до ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За таких обставин, клопотання представника відповідачів 1, 2, 3 про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає розгляду скарги.

Крім того, судом враховано, що Національна спілка письменників України, Підприємство Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» та Приватне підприємство «Позитив-Південь» не були позбавлені права та можливості забезпечити участь у судовому засіданні інших представників з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ними трудовими відносинами.

При цьому, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення скарги, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга б/н від 19.04.2013р. Національної спілки письменників України (з урахуванням заяви б/н від 19.06.2013р. та клопотання б/н від 21.08.2013р.) не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду передбачено ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскільки відповідачем не було пропущено строк, який встановлений ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скаргу Національної спілки письменників України було прийнято до розгляду ухвалою від 24.04.2013р. господарського суду м.Києва.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

При цьому, згідно зі ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вживає заходів до забезпечення позову шляхом винесення відповідної ухвали.

У п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчим документом є, зокрема, ухвали судів у господарських справах у випадках, передбачених законом.

Отже, ухвала господарського суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, включаючи накладання арешту на майно або кошти, підлягає виконанню органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до вимог статей 2, 3, 5 і 17 Закону України «Про виконавче провадження», а наказ при цьому не видається.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2013р. стягувач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі», звернувся до відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції з заявою б/н від 25.03.2013р. про примусове виконання ухвали від 20.03.2013р. господарського суду м.Києва про забезпечення позову у справі №910/4759/13.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

01.04.2013р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №37317194 з примусового виконання ухвали від 20.03.2013р. господарського суду м.Києва по справі №910/4759/13, про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, заяву стягувача було подано до державної виконавчої служби представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» Кручиним Ю.Б. на підставі довіреності б/н від 25.03.2013р., копія якої міститься в матеріалах виконавчого провадження.

Зі змісту вказаної довіреності вбачається, що Кручин Ю.Б. уповноважений представляти Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі» в органах державної виконавчої служби та володіє усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом представнику з питань, що пов'язані із захистом, реалізацією, створенням, зміною чи припиненням прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі». Крім того, в тексті довіреності вказано, що представник за цією довіреністю також вправі, у тому числі, подавати виконавчі документи до стягнення.

Разом з цим, включення до тексту довіреності такого положення не свідчить про відсутність у Кручина Ю.Б. права пред'являти на виконання виконавчі документи, за якими стягнення не буде здійснюватись. У даному випадку суд виходить з того, що перелік повноважень, який міститься в абзаці 2 довіреності від 25.03.2013р., не є вичерпним та не обмежує загального переліку повноважень, які визначені в абзаці 1 довіреності.

Таким чином, за висновками суду, державним виконавцем правомірно було відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали суду від 20.03.2013р. на підставі заяви стягувача, що була подана уповноваженим представником, а твердження скаржника щодо відсутності таких повноважень є помилковими та безпідставними.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому Міністерством юстиції України порядку можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені цим Законом, для начальників відділів примусового виконання рішень та заступників начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби (далі - начальники відділів).

Згідно з п.2.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом №512/5 від 02.04.2012р. Міністерства юстиції України та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802, залучення працівників органів внутрішніх справ у межах наданих їм повноважень здійснюється державним виконавцем при виконанні рішень у разі виникнення загрози життю та здоров'ю державного виконавця, а також для охорони і забезпечення правопорядку на місці здійснення виконавчих дій.

Постановами від 08.04.2013р. державного виконавця було створено виконавчу групу з примусового виконання ухвали від 20.03.2013р. господарського суду м.Києва, а також залучено до участі у виконавчих діях співробітників Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим.

09.04.2013р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Зайцевою Н.І. в результаті проведення примусових виконавчих дій з виконання ухвали від 20.03.2013р. про забезпечення позову складено акт опису й арешту майна, що розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, 7.

Відповідач 1, звертаючись до суду з розглядуваною скаргою, зокрема, посилається на порушення державним виконавцем обов'язку довести до відома боржника зміст постанови про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого Національна спілка письменників України була позбавлена можливості приймати участь у виконавчих діях. Крім того, за твердженням скаржника, державним виконавцем було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання Національної спілки письменників України про відкладення проведення виконавчих дій.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.5 ст.25 вказаного Закону України копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

В силу ч.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом України, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

За приписами ч.1 ст.12 вказаного Закону України сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

За твердженнями скаржника, копія постанови від 01.04.2013р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали від 20.03.2013р. господарського суду м.Києва по справі №910/4759/13 була отримана Національною спілкою письменників України 09.04.2013р., що також підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0160110797319. При цьому, з поштового штемпелю, який проставлений на повідомленні, вбачається, що постанову було направлено державним виконавцем лише 05.04.2013р.

Господарський суд приймає до уваги вказане повідомлення про вручення поштового відправлення №0160110797319 як належний доказ виконання державним виконавцем свого обов'язку направити винесену постанову від 01.04.2013р. на адресу сторони виконавчого провадження, хоча і з порушенням встановленого законом строку направлення вказаного процесуального документу.

Одночасно, судом також враховано, що законодавством не вимагається обов'язкової участі боржника при виконанні державним виконавцем ухвали про забезпечення позову. Незалежно від присутності чи відсутності боржника при проведенні виконавчих дій, у тому числі, якщо з будь-яких причин йому не було відомо про їх проведення, вимоги суду, що викладені в ухвалі про забезпечення позову, мають бути виконані.

Відповідачем 1 не було доведено суду, що в результаті проведення виконавчих дій без участі представника Національної спілки письменників України його було позбавлено певних прав, що передбачені законом. Боржником лише в цілому висловлено незгоду з діями державного виконавця без посилання на конкретне порушене право, яке підлягає захисту.

У тексті заяви про відкладення проведення виконавчих дій Національна спілка письменників України, крім того, посилається на оскарження в апеляційному порядку ухвали від 20.03.2013р. господарського суду м.Києва.

Проте, відповідно до ч.3 ст.67 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Наразі, господарський зазначає, що ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту, яка є виконавчим документом, підлягає виключно примусовому виконанню.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк для самостійного виконання рішення суду не надається.

При цьому, посилання відповідача 1 на відсутність в ухвалі про забезпечення позову вказівки суду про те, що такий судовий акт підлягає негайному виконанню, є безпідставними, оскільки невідкладне виконання такої ухвали передбачено законом, а саме ч.3 ст.67 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах виконавчого провадження документи, господарський суд дійшов висновку, що у державного виконавця не було достатніх підстав для відкладення проведення виконавчих дій та задоволення відповідної заяви боржника. За висновками суду, посадовою особою державної виконавчої служби в результаті здійснення опису та арешту майна без участі боржника не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки участь боржника не впливає на можливість примусового виконання обов'язкової ухвали суду про забезпечення позову.

З приводу доводів відповідача 1 про недотримання державним виконавцем встановленої законом процедури складення акту опису й арешту господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п.5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»)

Згідно з ч.1 ст.57 вказаного Закону України арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч.2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника.

Порядок проведення опису та арешту майна боржника встановлено п.4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом №512/5 від 02.04.2012р. Міністерства юстиції України.

Таким чином, виходячи з викладених вище норм законодавства, державний виконавець повинен, перш за все, вчиняти дії, що спрямовані на виконання виконавчого документу, у тому числі, здійснювати накладення арешту на майно боржника.

При цьому, доводи скаржника фактично зводяться до порушення державним виконавцем формальних вимог до складення тексту акту опису й арешту. Заявником не повідомлено суду обставин, які могли б свідчити про незаконність змісту такого акту, зокрема, порушення майнових прав інших осіб, накладення арешту не на те майно, що було визначене судом, перевищення посадовою особою своїх повноважень тощо.

Зі змісту розглядуваної скарги вбачається намір боржника уникнути виконання рішення суду, яке набуло законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.

Наразі, господарським судом також враховано, що постановою від 20.05.2013р. Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим по справі №801/4893/13-а було відмовлено у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Позитив-Південь» до відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Зайцевої Н.І. про визнання протиправним та скасування акту опису та арешту від 09.04.2013р., визнання протиправними дій.

Постановою від 02.09.2013р. Севастопольського апеляційного адміністративного суду постанову від 20.05.2013р. Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.

При цьому, адміністративними судами першої та апеляційної інстанцій було зазначено, що недотримання формальної процедури ознайомлення боржника з актом опису та арешту не призводить до недійсності самого акту, який прийнятий на законних підставах.

За змістом ч.5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Пунктом 4.2.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом №512/5 від 02.04.2012р. Міністерства юстиції України, передбачено, що якщо опис і арешт майна здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, державний виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.

Як зазначалось, ухвалою суду від 20.03.2013р. було постановлено передати арештоване майно на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Росичі».

За таких обставин, твердження відповідача 1 про безпідставну передачу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, 7, на відповідальне зберігання позивачу є безпідставними та такими, що спростовується матеріалами справи, оскільки передачу арештованого майна на зберігання іншій особі було визначено рішенням суду.

Таким чином, підстав для задоволення розглядуваної скарги в частині визнання незаконними дій відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції щодо складання акту опису й арешту майна від 09.04.2013р. та щодо передання вказаних в акті опису й арешту майна від 09.04.2013р. об'єктів нерухомості, що належать на праві оренди Приватному підприємству «Позитив-Південь», на відповідальне зберігання не уповноваженій особі - Кручину Юрію Борисовичу, з визначених заявником підстав не вбачається.

Вимога про визнання недійсним та скасування акту опису й арешту майна від 09.04.2013р. також не підлягає задоволенню як похідна з огляду на висновки суду про недоведення незаконності дій державного виконавця при складенні акту опису й арешту майна.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про зобов'язання відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції повернути виконавчий документ (ухвалу господарського суду м.Києва від 20.03.2013р.) без виконання на підставі п.6 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.6 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При цьому, скаржник посилається на умови договору №1-Я від 06.02.2013р., на підставі якого спірне нерухоме майно, що належить Національній спілці письменників України, було передано в оренду Приватному підприємству «Позитив-Південь», що свідчить про відсутність майна у боржника.

Разом з цим, такі доводи не приймаються судом до уваги з огляду на їх помилковість, оскільки за змістом вказаної норми виконавчий документ підлягає поверненню виключно у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У даному випадку господарським судом розглядається скарга щодо незаконності дій державного виконавця при виконанні ухвали суду про арешт майна, а не виконавчого документу про передачу майна або звернення на нього стягнення.

Крім того, передача майна в оренду не свідчить про його відсутність в натурі та не виключає можливість накладення на нього арешту.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що доводи відповідача 1 є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим скарга б/н від 19.06.2013р. Національної спілки письменників України (з урахуванням заяви б/н від 19.06.2013р. та клопотання б/н від 21.08.2013р.) не підлягає задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, керуючись ст.ст.53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу б/н від 19.06.2013р. Національної спілки письменників України (з урахуванням заяви б/н від 19.06.2013р. та клопотання б/н від 21.08.2013р.) - залишити без задоволення.

Головуючий суддя М.О. Любченко

Суддя А.Б. Пригунова

Суддя Д.В. Мандичев