Рішення № 33906051, 01.10.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" жовтня 2013 р. Справа № 906/1142/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. - довіреність №100/16 від 09.01.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 6168,10 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача на свою користь 6168,10грн. заборгованості за постачання теплової енергії за договором №628 від 01.10.2009.

01.10.2013 до суду від відповідача надійшли:- клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням відповідача на лікарняному; - відзив на позовну заяву; - заява про затвердження мирової угоди та підписаний відповідачем проект мирової угоди від 01.10.2013 (а.с. 43-48).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Усно пояснила, що відзив та пропозиції щодо укладення мирової угоди від відповідача на адресу позивача не надходили, керівництву КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про намір відповідача укласти таку угоду не відомо, тому представник позивача заперечила щодо заяви відповідача про затвердження мирової угоди та наполягала на прийнятті судом рішення по справі. Подала письмове клопотання про долучення до матеріалів справи заяви про зменшення розміру позовних вимог № 3795/16 від 18.09.2013, довідки про стан заборгованості відповідача на дату судового засідання № 3804/16 від 01.10.2013, копії поштової квитанції від 18.09.2013 та опису вкладення у цінний лист, копії рішення господарського суду Житомирської області № 15/1221 від 18.11.2010 та копії постанови Рівненського апеляційного господарського суду № 15/1121 від 03.02.2011 (а.с. 50-63).

Згідно заяви про зменшення позовних вимог, у зв'язку з допущенням арифметичної помилки, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6165,10грн. (а.с. 36-37).

За ч.ч. 4,6 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає її до розгляду. Спір вирішується в межах заяви про зменшення позовних вимог.

При цьому суд враховує, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі (абз. 4 п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11р. № 18).

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про причини неявки вказала у клопотанні про відкладення розгляду справи (а.с. 43).

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку про його відхилення, оскільки, згідно ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України. При цьому, підставами для відкладення є о б с т а в и н и, за яких спір н е м о ж е бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Натомість, враховуючи наявні у справі матеріали, відсутність представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору по суті, у відповідності до ст.75 ГПК України, за наявними в ній документами. Суд також звертає увагу, що відповідач мав право направити належним чином уповноваженого представника, для участі в даному судовому засіданні. До того ж, відповідач мав право через канцелярію господарського суду подати всі необхідні документи. Також суд враховує, що відповідач втретє не направив свого представника в судове засідання та не виконав вимог ухвал суду. Зокрема, вимоги ухвали суду від 12.08.2013, які були продубльовані в ухвалах від 27.08.2013 та від 10.09.2013, ФОП ОСОБА_2 не виконано, хоча вказані ухвали своєчасно були нею отримані (а.с. 20, 22, 33, 42, 43). Крім того, ухвалами господарського суду Житомирської області суд попереджав відповідача, що у разі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами, згідно приписів ст.75 ГПК України.

До того ж, 2-х місячний строк розгляду спору, передбачений ч.1 ст. 69ГПК України, по даній справі закінчується 09.10.2013, а для належного повідомлення сторін, з урахуванням часу виготовлення ухвали та поштового обігу, 8 днів, що залишилися до закінчення, встановленого ч.1 ст.69 ГПК України, строку не достатньо.

Згідно ч.1 ст. 69 ГПК, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів (ч.3 ст.69ГПК України).

Натомість, відповідачем не подано клопотання, передбачене ч.3 ст.69 ГПК України. При цьому представник позивача, в судовому засіданні, проти відкладення розгляду справи заперечувала.

Що стосується заяви відповідача про затвердження мирової угоди, то у відповідності до ч.1 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. За п.7 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Оскільки, всупереч вищенаведеним приписам законодавства, до заяви відповідача про затвердження мирової угоди не додано підписаних обома сторонами умов мирової угоди і до того ж позивач заперечує щодо укладення останньої, тому суд відмовляє в її затвердженні.

В судовому засіданні оглядались матеріали господарської справи №15/1121 за позовом прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради в особі Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 6946,82грн. Із вказаної справи судом було здійснено копію Витягу з ЄДР (а.с. 63), згідно якого реєстрацію ОСОБА_2 (код НОМЕР_1), як ФОП здійснено 12.08.2002.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2009 між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (теплопостачальна організація, позивач) та Фізичною особою-підприємцем (споживач, відповідач) був укладений договір №628 купівлі-продажу теплової енергії (далі - Договір (а.с. 8-11)), за п.1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплу енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Посилаючись на п. 4.8. Договору, позивач вказує, що в порушення умов останнього, відповідач не оплатив отримані послуги з теплопостачання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з листопада 2010 по квітень 2011, яка станом на 01.08.2013 становить 6165,10грн. (а.с. 7).

В процесі розгляду справи представником позивача надано докази відключення 25.05.2011 квартири відповідача від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП (а.с. 28).

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 44-45) проти позовної заяви не заперечує. При цьому зауважила, що позовна заява не відповідає приписам ст. 54 ГПК України, зокрема, позивачем не долучено до заяви жодного доказу про надання ним послуг, не надано статутні та розпорядчі документи, що підтверджують повноваження юридичної особи та її керівників на здійснення діяльності по наданню житлово-комунальних послуг з центрального опалення, на оформлення довіреностей фізичним особам діяти від імені юридичної особи, договори з постачальниками, тощо. Крім того, звертає увагу, що позивачем: - не надано Договір із споживачем про надання послуг з теплопостачання; - не вказано скільки спожито теплової енергії в гарячій воді, якими методами це перевірялося, які прилади обліку використовувались при перевірці; - не вжито заходів досудового врегулювання спору.

Дослідивши надані до справи документи, врахувавши пояснення представника позивача, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 628 від 01.10.2009 купівлі-продажу теплової енергії (а.с. 8-11).

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до п. 4.8 Договору, всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником...

За п. 5.2. Договору, підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція).

Вартість наданих постачальником послуг нараховується на підставі чинного законодавства та цього договору та залежить від розміру тарифів установлених в порядку визначеному законодавством (п. 5.3. Договору).

Згідно п. 5.4. Договору, сторони дійшли домовленості, що при наявності заборгованості по даному договору, будь-які платежі, незалежно від зазначення періоду, за який здійснюється платіж, зараховуються в погашення заборгованості починаючи з початку її виникнення.

Так, позивачем, на підставі Договору №628 від 01.10.2009, за період з листопада 2010 по квітень 2011 (включно), були надані відповідачу послуги з теплопостачання та ГВП на загальну суму 6165,10грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками (а.с. 12-17).

Однак, свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг відповідач не виконав, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді його заборгованість перед позивачем за отримані послуги з теплопостачання за вищевказаний період склала 6165,10грн., що не заперечував відповідач у відзиві на позовну заяву та вбачається з довідки позивача (а.с. 51). Крім того, зазначений розмір заборгованості підтверджено підписаним сторонами актом звірки розрахунків на суму 13114,92грн., частину заборгованості з яких було стягнуто за рішенням суду по справі №15/1121 за позовом Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради в особі Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 6946,82грн.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що кореспондується з приписами ст. 526 ЦК України.

За ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 6165,10грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується викладених у відзиві на позовну заяву заперечень відповідача (а.с. 44-45), то останні спростовуються матеріалами даної справи та справи №15/1121 за позовом Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради в особі Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 6946,82грн.

До того ж, заперечення стосовно незазначення позивачем, якими методами перевірялася кількість спожитої теплової енергії в гарячій воді, які прилади обліку використовувались при перевірці, за встановлених судом обставин та відсутності спору по визначенню обсягів наданих послуг, на думку суду є недоречними. Посилання на те, що позивачем не вжито заходів досудового врегулювання спору, в силу ст. 5 ГПК України, в даному спорі не впливають на результат його вирішення.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин суду не надав. При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме на суму 6165,10грн. заборгованості.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1)

на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 7, кв. 28, ід. код 35343771 ):

- 6165,10 грн. заборгованості;

- 1720,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.10.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).