Ухвала суду № 33904280, 02.10.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 0101/2085/2012Головуючий суду першої інстанції:Прищепа А.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.

"02" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р.В СуддівЧистякової Т.І. Мясоєдової Т.М При секретаріГаліч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим, треті особи: Комунальне підприємство «М-Маяк», ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Служба у справах дітей Алуштинської міської ради АР Крим про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зобов'язання виконати певні дії та за зустрічним позовом ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи: Комунальне підприємство «М-Маяк», Служба у справах дітей Алуштинської міської ради АР Крим про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 м. Алушта АР Крим знаходиться на балансі Комунального підприємства «М-Маяк», а вона є основним наймачем квартири. Крім неї у квартирі зареєстровані її діти - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також відповідачі. Позивачка зазначає, що відповідачка ОСОБА_7 як дружина її брата та ОСОБА_9 зареєстровані у спірній квартирі та проживали у даному приміщенні до 2000 року, малолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, взагалі не проживала у даному житловому приміщенні. Просила суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування зазначеною квартирою, оскільки не проживають у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, а також зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України зняти відповідачів з реєстрації.

У жовтні 2012 року ОСОБА_7 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому просили зобов'язати відповідачів: усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом в її вселення; не чинити перешкоди при вселенні, користуванні житловим приміщенням та в подальшому проживанні; передати ключі від квартири. Позов мотивують тим, що ОСОБА_7 була зареєстрована у зазначеній квартирі як член сім'ї наймача ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_9, 1990 р. н. Після смерті чоловіка вона з сином продовжували мешкати у спірній квартирі. У 2007 році ОСОБА_7 познайомилася з чоловіком, від якого народила доньку ОСОБА_8, з народженням дитини вона недовгий час мешкала з батьком дитини та вимушена була повернутися до квартири АДРЕСА_1. Саме з цього моменту ОСОБА_6 стала чинити перешкоди в користуванні квартирою, у зв'язку з чим вона з донькою вимушена була знімати інше житло, а ОСОБА_9 залишився мешкати у спірній квартирі. З 2012 року відповідачі не мають можливості проживати у спірній квартирі, оскільки відповідачі змінили замки на вхідних дверях та не впускають їх у квартиру.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково, визнано ОСОБА_7, ОСОБА_9 такими, що втратили право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1, в іншій частині позову ОСОБА_6 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7, ОСОБА_9 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 22 травня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 29 січня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано малолітню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині рішення Алуштнського міського суду АР Крим від 29 січня 2013 року залишено без змін.

Не погодившись з рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити, його зустрічний позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення ухвалено незаконно і необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що він весь час проживав у спірній квартирі, надавав ОСОБА_6 за користування комунальними послугами гроші, робив в квартирі ремонт. Крім того, його мати - ОСОБА_7 була вимушена піти до іншого житла внаслідок негативних стосунків з ОСОБА_6

Законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється лише в частині задоволення позову ОСОБА_6 щодо визнання ОСОБА_9 таким, що втратив право користування спірним житлом та відмови у задоволенні зустрічного позову саме ОСОБА_9, оскільки в цій частині рішення апеляційним судом не переглядалося.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_9, ОСОБА_6, її представника, ОСОБА_10, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки не мешкають у даному приміщенні з 2000 року, тобто понад шість місяців без поважних причин. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд посилався на відсутність доказів про наявність будь-яких перешкод з боку ОСОБА_6 в здійсненні права користування квартирою ОСОБА_9

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

За ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За роз'ясненнями у п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці посування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок правомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

З аналізу зазначених правових норм слідує, що наймач (член сім'ї наймача) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, на підставах відсутності понад 6 місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом під час вирішення спору, згідно з вимогами ст.214 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.08.1983 року виконавчим комітетом Маломаякської сільської Ради народних депутатів м. Алушти на ім'я ОСОБА_15 було видано ордер № 40 Серія А, родина якої складалась з чотирьох осіб: чоловік ОСОБА_16, донька ОСОБА_17, син ОСОБА_13 на право зайняття службового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

У 1998 році померла мати позивачки - ОСОБА_15, у 2000 році помер батько позивачки ОСОБА_16, у 2005 році помер брат позивачки ОСОБА_13

Квартира АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП «М-Маяк», що підтверджується довідкою директора КП «М-Маяк» від 23.03.2012 року.

Крім позивачки у спірній квартирі зареєстровані діти ОСОБА_6: ОСОБА_10, ОСОБА_11, неповнолітній ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також дружина та син померлого ОСОБА_13 - ОСОБА_7, ОСОБА_9 та неповнолітня донька ОСОБА_7 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За даними Маломаяцької сільської ради ОСОБА_7 як дружина ОСОБА_13 - брата ОСОБА_6 була зареєстрована у зазначеній квартирі з 21.01.1989 року; син ОСОБА_7 - ОСОБА_9 зареєстрований у квартирі з 19.04.1990 року; малолітня донька ОСОБА_7 - ОСОБА_8 зареєстрована з 12.09.2008 року (а. с. 17 т. 1).

Вирішуючи спір про визнання ОСОБА_9 таким, що втратив право користування спірною квартирою, суд першої інстанції посилався на акти обстеження жилого приміщення від 20.03.2012 року та від 22.03.2012 року, показаннями свідків з боку ОСОБА_6 та дійшов висновку, що відповідач разом з матір'ю з 2000 року без поважних причин не проживали в спірній квартирі.

Обставини щодо непроживання ОСОБА_7 в спірній квартирі також підтверджуються рішенням суду першої інстанції від 29.01.2013 р., яке залишено в цій частині без змін рішенням апеляційного суду АР Крим від 22.05.2013 р., а тому відповідно до частини 3 ст. 61 ЦПК України зазначені обставини не підлягають повторному доведенню.

Рішенням апеляційного суду АР Крим від 22.05.2013 р. також встановлено, що доказів повернення ОСОБА_7 разом з сином та донькою ОСОБА_8, 2008 р. н. до спірного житла після народження молодшої дитини не надано.

Допитані судом першої інстанції свідки підтвердили факт непроживання ОСОБА_9 у спірній квартирі.

Під час розгляду справи апеляційним судом, ОСОБА_9 пояснив, що у березні 2012 р. ОСОБА_6 не пустила його в квартиру, тому з позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою він звернувся до суду.

Разом з тим, належних доказів на підтвердження зазначених обставин ОСОБА_9 суду апеляційної інстанції не надав, до правоохоронних органів з заявою на незаконні дії ОСОБА_6, або інших осіб, які створюють йому перешкоди у користуванні житлом, не звертався. З зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою звернувся лише у вересні 2012 р., майже через пів року після звернення ОСОБА_6 з основним позовом.

Зазначені обставини у сукупності свідчать про необґрунтованість вимог ОСОБА_9, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини справи і дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_6 в частині визнання ОСОБА_9 таким, що втратив право користування квартирою та відмови у задоволенні зустрічного позову останнього.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2013 року в частині визнання ОСОБА_9 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: