Постанова № 33903716, 30.09.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

30 вересня 2013 р. Справа № 814/4081/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕКСПОСЕРВІС", до за участю представників: від позивача:Бублик Є.М. від відповідача:Бойко О.В.Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, провизнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії, На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2013р. справа № 814/4081/13-а

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрекспосервіс»до відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській областіза участю представників: від позивача: Бублик Є.М. від відповідача : Бойко О.В. про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними висновків податкового органу, викладених у Акті перевірки товариства від 24.04.13 щодо не підтвердження валових витрат та валових доходів на суму 580057 гривень, податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 116011 гривень, а також зобов'язання відповідача вилучити з автоматизованої системи результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ТОВ «Укрекспосервіс» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 26.06.06. Основним видом діяльності товариства є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин та ін.

В період з 12.04.13 по 18.04.13 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Укрекспосервіс», результати якої оформлені Актом від 24.04.13 за №947/22-200/34437879 (арк.спр.9).

Під час перевірки податківці поставили під сумнів реальність та товарність взаємовідносин ТОВ «Укрекспосервіс» з постачальником ТОВ «Дока-Групп» у зв'язку з тим, що пов'язують діяльність цього підприємства участю у протиправних схемах ухилення від оподаткування.

З цього податковий ревізор зробив висновок про необґрунтоване включення товариством у податковому обліку 580057 гривень до витрат, що враховуються при визначення об'єкту оподаткування, а 116011 гривень до податкового кредиту, які були сплачені на користь ТОВ «Дока-Групп». Як наслідок цього, ревізором також зроблений висновок про необґрунтоване включення до доходів, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування 580057 гривень, отриманих від підприємств ТОВ «Анфей», ТОВ «Татьяна и К», ПП ОСОБА_3, ТОВ «Інфо Терра», ТОВ «Глобус-РС», ПрАТ «МЗЗБВ», ПСП «Дікон», ПНДП «Аренос», ТОВ «НПК», та відповідні 116011 гривень в якості податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

У висновках Акту перевірки від 12.04.13 міститься вимога про необхідність коригування відповідних сум у податковому обліку (арк.спр.31).

Після цього, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва жодних податкових повідомлень-рішень за цим Актом перевірки не прийняв, але провів корегування у власній Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, знявши податкові зобов'язання ТОВ «Укрекспосервіс» за покупцями ТОВ «Анфей», ТОВ «Татьяна и К», ПП ОСОБА_3, ТОВ «Інфо Терра», ТОВ «Глобус-РС», ПрАТ «МЗЗБВ», ПСП «Дікон», ПНДП «Аренос», ТОВ «НПК» та податковий кредит за постачальником ТОВ «Дока-Групп» за жовтень 2012 року.

Відповідно до ст.86 Податкового кодексу України акт - це форма оформлення результатів перевірки.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт - службовий документ, який є носієм доказової інформації про виявленні порушення законодавства суб'єктами господарювання.

Акт перевірки - це лише компетентна обґрунтована думка (позиція), ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.

Запис ревізором у Акті відомостей про збільшення або зменшення податкових зобов'язань платника податків само по собі не породжує ніяких правових наслідків, та автоматично не зобов'язує керівника податкового органу приймати податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.86 ПК України рішення при визначення грошових зобов'язань приймається виключно керівником органу державної податкової служби. При цьому, керівник податкового органу відповідно до ст.54.3 ПК України зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Разом з тим, лише керівник податкового органу може дати оцінку, чи свідчать дані перевірок платника податків про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань. Оцінка результатів перевірки є безперечним правом керівника податкового органу, його дискреційними повноваженнями. Керівник податкового органу має право з власної компетенції не погодитись з висновками ревізора і не вбачать у платника податків заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Суд вважає, що акт перевірки сам по собі не породжує, не змінює та не припиняє права та обов'язків сторін. Він є лише документом, який може бути використаний як доказ або підстава при прийнятті інших управлінських рішень: винесення податкового повідомлення-рішення, притягнення до адміністративної відповідальності, звернення до суду, порушення або відмова в порушенні кримінальної справи.

Будь-який доказ не має наперед встановленої сили та може бути спростований іншими доказами.

Сам по собі акт перевірки не є юридичним фактом. Також він не є преюдицією недійсності правочинів.

На переконання суду, сторонами перебільшується юридична значимість Акту податкової перевірки.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Нікчемність правочину встановлюється не Актом перевірки, а імперативним приписом закону. Правочин дійсний або нікчемний незалежно від того, що про нього думає податковий ревізор, або записано у Акті податкової перевірки. Сам по собі запис у Акті перевірки про нікчемність правочину не породжує ніяких правових наслідків, але лише відображає суб'єктивну оцінку цього правочину ревізором. Сам по собі акт перевірки не є юридичним фактом.

Зазначена суб'єктивна оцінка правочину може бути правильною або неправильною, але у будь-якому випадку ревізор як суб'єкт правозастосування має право на цю оцінку, його думка (позиція) знаходяться за межами судового втручання.

Судовому контролю належить не сама по собі думка ревізора, навіть помилкова, а лише юридично значимі дії носія такої думки, які з неї випливають: рішення про визначення грошового зобов'язання, витребування майна тощо.

Особливість нікчемних правочинів полягає в тому, що їх недійсність прямо передбачена законом та взагалі не потребує будь-яких формалізованих актів (наприклад, у вигляді судового рішення або акту перевірки податкового органу), які б це додатково встановлювали. Будь-який суб'єкт правозастосування стикаючись з таким правочином, ігнорує його та його наслідки (ст.216 ЦК України) та дії з урахуванням того, що цього правочину (нікчемного) не було взагалі.

Судовому контролю належать вже ці дії (або бездіяльність) суб'єкта правозастосування, а його відношення до правочину як до нікчемного, буде у такому випадку, мотивом та аргументом такої дії, які можуть бути критично оцінені.

На підтвердження того факту, що спірний Акт ніяким чином не вплинув на права та обов'язки позивача вказує не лише те, що керівником податкового органу не було прийнято рішення про визначення грошових зобов'язань, а й те, що протягом півроку з моменту його складання це ніяк не відобразилось на податкової звітності самого позивача, який проігнорував висновки акту, не скорегував показники за жовтень 2012 року, а податковий орган не застосував до нього за це ніяких санкцій та не виправив звітність.

Крім того, суд вважає, що позбавлений можливості взагалі дати під час розгляду цієї справи оцінку правочинам ТОВ «Укрекспосервіс» з ТОВ «Дока-Групп» та ТОВ «Анфей», ТОВ «Татьяна и К», ПП ОСОБА_3, ТОВ «Інфо Терра», ТОВ «Глобус-РС», ПрАТ «МЗЗБВ», ПСП «Дікон», ПНДП «Аренос», ТОВ «НПК» в розрізі їх дійсності або недійсності. Оскільки у противному випадку це б фактично створювало преюдиціарне судове рішення про дійсність (або недійсність) правочинів, хоча це справа про протиправність дій суб'єкта владних повноважень, а не справа про визнання недійсним правочину.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки службові особи податкового органу мають право складати під час податкових перевірок Акти перевірок, а власна думка ревізор-інспектора Таранової Н.М., викладена у Акті, не спричиняє юридичних наслідків, в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій по визначенню у Акті перевірки певних висновків належить відмовити.

Одночасно з цим, суд наголошує, що у разі, якщо позивач вважає, що викладене податковим-ревізором в Акті перевірки є образливим для підприємства або яким-небудь чином зачіпає його ділову репутацію, то він має право звернутися з цього приводу з позовом в порядку господарського судочинства.

Також, на переконання суду, не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання ДПІ вилучити з автоматизованої системи співставлення відомостей про не підтвердження податкового кредиту та зобов'язань на суму 116011 гривень, та витрат і доходів, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на суму 580057 гривень.

Автоматизована система співставлення є нічим іншим як системою оперативного обліку податкової інформації. Внесення до зазначеної системи будь-яких відомостей або відсутність в цій системі яких-небудь відомостей не має ніяких правових наслідків.

Податковий кодекс України пов'язує право платника податків на податковий кредит та витрати лише з наявністю реальної господарської операції та підтверджуючих цю операцію первинних документів, зокрема, податкової накладної.

Будь-якої необхідності підтвердження податкового кредиту та податкових зобов'язань у оперативному обліку податкового органу ПК України не містить.

За таких обставин у суду немає підстав втручатися у питання діяльності відповідача, які носять технічний характер, та не носять за собою ніяких правових наслідків.

В задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 04.10.13

Суддя В.В. Біоносенко