Ухвала суду № 33900084, 26.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року справа №812/4926/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Чумака С.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 812/4926/13-а за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства" Ровенькиантрацит" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 786250,03 грн,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулосу до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у сумі 786250,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, утому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на Державному підприємстві «Ровенькиантрацит» у 2012 році замість 6 інвалідів, працював 1. Позивач зазначив, що на підприємстві за 5 робочих місць, які повинні бути призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15 квітня 2013 року повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції на користь Державного бюджету у розмірі 780319,75 грн.

Дана сума заборгованості по адміністративно - господарських санкціях підтверджується документами, а саме: звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10 - ПІ за 2012 рік від 28.02.2013, листом з центру зайнятості, а також відповідним розрахунком. Розмір пені у сумі 5930,28 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій. Всього сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом України складає - 786250,03 грн.

Просив суд стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» адміністративного - господарські санкції у розмірі 780319,75 грн. та пеню 5930,28 грн. за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій, загальна сума і 786250,03 грн.

Постановою суду 1 інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати і прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила наступне.

Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (надалі - Закон №875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону №875-XII).

Посилаючись на наведені положення зазначених норм законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, позивач визначив і наполягає на необхідності стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 786250,03 грн.

Фонд соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст.10 та ст.20 Закону №875-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»» (у відповідній редакції), та Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011р. №129.

Згідно положень статті 19 Закону №875-XII, грошові кошти, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2011 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (надалі - Концесієдавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (надалі - Концесіонер) на підставі наказу Міністерства № 741 було укладено концесійний договір про передачу в управління цілісним майновим комплексом ДП «Ровенькиантрацит» на умовах взяття Концесіонером на себе зобов'язання щодо використання цілісного майнового комплексу підприємства, для комплексного забезпечення задоволення громадських потреб (Том І а.с. 50-59).

На виконання умов концесійного договору та Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про забезпечення виконання концесійних договорів щодо цілісного майнового комплексу ДП «Ровенькиантрацит» №773 від 01.12.2001 ДП «Ровенькиантрацит» передано ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» державне майно за передавальним актом №1/РА від 01.12.2011, яке надається у концесію (Том І а.с. 73-74).

Також, на виконання умов концесійного договору та Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про забезпечення виконання концесійних договорів щодо цілісного майнового комплексу ДП «Ровенькиантрацит» №773 від 01.12.2011 Концесіонеру на відповідальне зберігання, утримання передано об'єкти цивільної оборони, житлового фонду, об'єктів соціально - культурного призначення, що розташовані у рекреаційній зоні за передавальним актом №2/РА від 01.12.2011 (Том І а.с. 70-72).

Поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна і забезпечення потреб громадян України у товарах (роботах, послугах) визначені Законом України «Про концесії» від 16.007.199 № 997-XIV .

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

- концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику;

- договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб;

- концесіонер - суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до цього Закону на підставі договору отримав концесію;

- концесієдавець - орган виконавчої влади або відповідний орган місцевого самоврядування, уповноважений відповідно Кабінетом Міністрів України чи органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору.

Згідно п.п.1,2 ст. 18 Закону концесіонер має право на контрактній основі залучати до виконання спеціальних робіт на об'єкті концесії третіх осіб. При цьому концесіонер несе відповідальність за виконання такими особами умов концесійного договору та законодавства України; концесіонер зобов'язаний укладати відповідно до законодавства трудові договори (контракти), як правило, з працівниками - громадянами України.

Оформлення трудових відносин з особами, зайнятими у виробничій діяльності, відповідно до законодавства України про працю, здійснюють шляхом укладення трудових договорів (контрактів).

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно поданого ДП «Ровенькиантрацит» звіту (зареєстрований 28.02.2013 за №4911) про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма №10-ПІ річна поштова) вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 147 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 1 особа, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 6 осіб, фонд оплати праці штатних працівників 22941,4 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 156063,95 грн.

Судом 1 інстанції було встановлено, що дана кількість сформувалась за рахунок працівників, які на момент колективного звільнення з ДП «Ровенькиантрацит» по переведенню в ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» не мали можливості припинити трудові відносини з ДП «Ровенькиантрацит» у зв'язку знаходженням у відпустці, на лікарняному, затримані в рамках кримінального провадження та були переведені до ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» після припинення дії вищезазначених обставин, що підтверджується наказами №1505-к від 29.12.2011, № 2040/4 від 29.12.2011, №1846-к від 30.12.2011, №1849-к від 31.12.2011, №2-к від 30.12.2011, №451/к від 29.12.2011, №7/к від 30.12.2011, №1245/к від 30.12.2011, №1/к від 30.12.2011, №1225/к від 26.12.2011, №1850-к від 01.01.2012, №1857-к від 02.01.2012, №1860-к від 03.01.2012, №1862-к від 04.01.2012, №1865-к від 05.01.2012, №1869-к від 06.01.2012, №1874-к від 08.01.2012, №1877-к від 09.01.2012, №1882-к від 10.01.2012, №1882-к від 11.01.2012, №1884-к від 12.01.2012, №1888-к від 13.01.2012, №1892-к від 14.01.2012, №1895-к від 15.01.2012, №1898-к від 16.01.2012, №1900-к від 17.01.2012, №1906-к від 18.01.2012, №1909-к від 19.01.2012, №1911-к від 20.01.2012, №1913-к від 21.01.2012, №1915-к від 22.01.2012, №1917-к від 23.01.2012, №1920-к від 24.01.2012, №1924-к від 25.01.2012, №1928-к від 26.01.2012, №1932-к від 27.01.2012, №1934-к від 28.01.2012, №1936-к від 29.01.2012, №1939-к від 30.01.2012, №1945-к від 31.01.2012, №1947-к від 02.02.2012, №1952-к від 04.02.2012, №1958-к від 07.02.2012, №1962-к від 10.02.2012, №1964-к від 11.02.2012, №1967-к від 21.02.2012, №1986-к від 11.03.2012, №1988-к від 13.03.2012, №1991-к від 19.03.2012, №1994-к від 29.03.2012, №1997-к від 02.04.2012, №247-к від 01.02.2012, №297-к від 10.02.2012, №306-к від 14.02.2012, №325-к від 17.02.2012, №345-к від 24.02.2012, №275-к від 07.02.2012, №262-к від 03.02.2012, №285-к від 08.02.2012, №140-к від 17.01.2012, №191-к від 24.01.2012, №14-к від 30.12.2011, №130-к від 16.01.2012, №123-к від 13.01.2012, №210-к від 27.01.2012, №35-к від 04.01.2012, №105-к від 10.01.2012, №3-к від 03.01.2012, №170-к від 20.01.2012, №165-к від 19.01.2012, №180-к від 23.01.2012, №230-к від 31.01.2012, №120-к від 12.01.2012, №95-к від 06.01.2012, №195-к від 25.01.2012, №205-к від 26.01.2012, №450-к від 15.03.2012, №184-к від 16.02.2012, №170-к від 14.02.2013, №163к від 11.02.2012, № 155-к від 10.02.2012, №140к від 06.02.2012, №138-к від 04.02.2012, №132 к від 03.02.2012, №128-к від 02.02.2012, №122-к від 01.02.2012, №112-к від 30.01.2012, №110-к від 28.01.2012, №111-к від 29.01.2012, №103-к від 26.01.2012, №99 від 25.01.2012, №94 від 22.01.2012, №93-к від 21.01.2012, №85-к від 19.01.2012, №75 к від 17.01.2012, №70 від 16.01.2012, №69 від 15.01.2012, №68-к від 14.01.2012, №59 від 13.01.2012, №53-к від 12.01.2012, №49 від 11.01.2012, №45 від 10.01.2012, №44-к від 09.01.2012, №43-к від 08.01.2012, №42 від 07.01.2012, №32 від 06.01.2012, №26-к від 05.01.2012, №24 к від 04.01.2012, №17-к від 03.01.2012, №199 к від 22.02.2012, №30 к від 30.01.2012, №29 к від 29.01.2012, № 28 к від 28.01.2012, №27 к від 27.01.2012, № 26 к від 26.01.2012, №25 к від 25.01.2012, №24 к від 24.01.2012, №23 к від 23.01.2012, №21 к від 22.01.2012, №19 к від 20.01.2012, №18 к від 19.01.2012, №17 к від 18.01.2012, №16 к від 17.01.2012, №15к від 16.01.2012, №14 к від 15.01.2012, №13к від 14.01.2012, №12к від 13.01.2012, №11 к від 12.01.2012, №10 к від 11.01.2012, №9 к від 10.01.2012, №8 к від 09.01.2012, №6к від 07.01.2012, №5к від 06.01.2012, №4 к від 05.01.2012, №3к від 04.01.2012, №1к від 02.01.2012, №58 к від 25.04.2012, №54-к від 27.03.2012, №23к від 18.03.2012, №52-к від 06.03.2012, №50к від 13.03.2012, №47-к від 05.03.2012, №46к від 27.02.2012, №42к від 21.02.2012, №41к від 13.02.2012, №40к від 10.02.2012, №39к від 08.02.2012, №36к від 05.02.2012, №35к від 04.02.2012, №34к від 03.02.2012, №33к від 02.02.2012, №32 від 01.02.2012, №2/к від 03.01.2012, №3/к від 05.01.2012, №6/к від 10.01.2012, №7/к від 12.01.2012, №8/к від 17.01.2012, №9/к від 20.01.2012, № 10/к від 23.01.2012, № 11/к від 24.01.2012, №12/к від 26.01.2012, № 13/к від 27.01.2012, №14/к від 01.02.2012, №15/к від 02.02.2012, №17/к від 03.02.2012, №18/к від 06.02.2012, №20/к від 10.02.2012, №25/к від 15.03.2012, №3/к від 03.01.2012, №2/к від 03.01.2012, № 22/к від 12.03.2012, №16/к від 20.02.2012, № 23/к від 20.03.2012, №41/к, №46/к, №78/к, №41/к, №2092-к від 23.01.2012, №2082-к від 16.01.2012, №2054/к від 04.01.2012, №2086-к від 18.01.2012, №165-к від 19.01.2012, №123-к від 13.01.2012, №2064-к від 06.01.2012, №59к від 12.05.2012, №55-к від 02.04.2012, №45-к від 28.02.2012, №44к від 28.02.2012, 37к від 06.02.2012, №410/к від 25.11.2011, №1678/к від 23.11.2011, № 1507/к від 20.10.2011, № (Том І а.с.76-244, Том ІІ а.с 1-259, Том ІІІ а.с. 1-47).

Таким чином, на 01.01.2012 чисельність працівників склала - 2789 осіб, на 01.02.2012 - 284 особи, на 01.03.2012 - 116 осіб, на 01.04.2012 - 66 осіб, на 01.05.2012 - 46 осіб, на 01.06.2012 - 36 осіб і станом на 01.12.2012 - складала 27 осіб.

Враховуючи зазначені обставини, які зумовлені причинами, незалежними від волі відповідача, судова колегія не вбачає з боку ДП " Ровенькиантрацит" порушення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Таким чином враховуючи викладене суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 812/4926/13-а - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Суддя - доповідач Ляшенко Д.В.

Судді Ястребова Л.В.

Чумак С.Ю.