Рішення № 33899696, 24.07.2013, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1305/13-ц

2/683/696/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Цимбалюка О.В.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В травні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" м. Дніпропетровськ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення кредитної заборгованості в сумі 80503,71 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що 08 серпня 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк" м. Дніпропетровськ та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір № 80559- CRED, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 50 000 грн. на термін до 07.08.2009 року.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк" м. Дніпропетровськ та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за кредитною угодою № 80559- CRED від 08 серпня 2007 року, за умовами якого, у разі несплати ОСОБА_1 грошових коштів, він, як поручитель зобов'язується нести разом з боржником солідарну відповідальність перед кредитором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Проте, відповідачі належним чином не виконують зобов'язання з повернення грошових коштів, внаслідок чого станом на 13.03.2013 р. виникла заборгованість за кредитним договором: заборгованість за кредитом 22217,08 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом -54215,02 грн., а також штраф (фіксована частина) -250 грн., штраф (процентна складова) -3821,61 грн., а всього 80503,71 грн.

Представник позивача подала до суду заяву, де позов підтримала і просила провести розгляд справи у її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1, яка у встановленому порядку оповіщена про час і місце судового засідання, до суду не зявилася. У відповідності до ст.224 ч.1 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 серпня 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк" м. Дніпропетровськ, та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір № 80559- CRED, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 50 000 грн. на термін до 07.08.2009 року.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк" м. Дніпропетровськ та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за кредитною угодою № 80559- CRED від 08 серпня 2007 року, за умовами якого, у разі несплати ОСОБА_1 грошових коштів, він, як поручитель зобов'язується нести разом з боржником солідарну відповідальність перед кредитором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Станом на 13.03.2013 р. виникла заборгованість за кредитним договором: заборгованість за кредитом 22217,08 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом -54215,02 грн., а також штраф (фіксована частина) -250 грн., штраф (процентна складова) -3821,61 грн., а всього 80503,71 грн.

Ці обставини підтверджуються: заявою відповідача про отримання картки, розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором, паспортними даними відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2; кредитним договором № 80559- CRED від 08.08.2007 р.; договором поруки за кредитною угодою № 80559- CRED від 08 серпня 2007 року.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно положень ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до параграфа 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (позики).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов'язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору, а саме: поверненням кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у строки, в розмірі та валюті, передбаченими в кредитному договорі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 даного Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка мас юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Із договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п. 11) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить положенням ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - 07 серпня 2009 року (п. 1.4).

За таких обставин у ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_1 щодо повернення кредиту, починаючи з 07 серпня 2009 року, протягом наступних 6 місяців.

Таку вимогу до поручителя банк пред'явив, однак, як убачається з матеріалів справи, лише 14 листопада 2012 року, тобто після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" м. Дніпропетровськ підлягає стягненню заборгованість по кредитному договору в сумі 80503,71 грн., яка складається з : заборгованість за кредитом 22217,08 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом -54215,02 грн., а також штраф (фіксована частина) -250 грн., штраф (процентна складова) -3821,61 грн.

При розподілі судових витрат суд виходить із положень ст. 88 ЦПК України, згідно яких, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 526, ст. 543, ст. 546, ст. 553, ст. 554, ст. 611, ст. 1048 -1050, ст. 1054 Цивільного Кодексу України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк " м. Дніпропетровськ (р\р № 29092829003111, МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570) кредитну заборгованість в сумі 80503 (вісімдесят тисяч пятсот три гривні) грн. 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк " м. Дніпропетровськ понесені судові витрати в сумі 805 грн.04 коп.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя