Постанова № 33899054, 01.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 902/945/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Величо К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 30.07.13 р.

у справі № 902/945/13 (суддя Бенівський В.І. )

позивач ОСОБА_2

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "МА-КІ" ЛТД

про визнання недійсним рішення загальних зборів від 11.06.2004 р.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

апелянта - ОСОБА_1

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.07.2013 року у справі №902/945/13 позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "МА-КІ" ЛТД про визнання недійсним рішення загальних зборів від 11.06.2004 р. задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "МА-КІ" ЛТД по 2-му, 3-му, 4-му питаннях порядку денного зборів, оформленого протоколом від 11.06.2004 р., а саме: про введення нових засновників та перерозподіл часток в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "МА-КІ" ЛТД; про внесення та затвердження змін до Статуту товариства; про вибори директора ТОВ ВКП "МА-КІ" ЛТД. В задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "МА-КІ" ЛТД від 11.06.2004 р. по 1-му питанню про розгляд заяви ОСОБА_4 та ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 25.12.2003 р. відмовлено. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "МА-КІ" ЛТД на користь ОСОБА_2 1147,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач - ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №902/945/13 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Мамченко Ю.А.

Враховуючи викладене, справа №902/945/13 розглянута у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Мамченко Ю.А.

В судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися. При цьому, представником позивача через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання представника позивача апеляційним судом відхилене як необгрунтоване, оскільки ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, таким представником може бути сам позивач або його представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 21.08.2013 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

З огляду на викладене, нез'явлення конкретного представника позивача через його зайнятість не є перешкодою для розгляду скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримав доводи і вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог - скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно реєстраційної справи товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "МА-КІ" ЛТД створене за Угодою між громадянами України: ОСОБА_5 та ОСОБА_2, на основі їх загальної власності шляхом об'єднання внесків та підприємницької діяльності. Реєстрація товариства проведена на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Вінниці за № 287 від 16.11.1991р..

В подальшому засновниками товариства, угодою від 20.11.2001 р., внесено зміни до Установчого договору товариства від 14.10.1991р. шляхом викладення його в новій редакції.

Пунктом 3 Установчого договору визначено, що товариство має статутний фонд у розмірі 2500000 грн. Учасники володіють такими частками:

ОСОБА_5 - 2 375 000 грн., що становить 95% статутного фонду;

ОСОБА_2 - 125 000 грн., що становить 5% статутного фонду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. внаслідок вогнепального кульового поранення помер учасник товариства ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 02.08.2002р.

При цьому, спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли спадкоємці першої черги за законом: ОСОБА_8 (дружина); ОСОБА_4 (батько); ОСОБА_9 (дочка); ОСОБА_10 (син).

25.12.2003 р. ухвалою Ленінського районного суду міста Вінниці у справі № 2-5323/03р. за позовом ОСОБА_11 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10, ОСОБА_2 та ТОВ ВКП "МА-КІ" ЛТД про розподіл спадкового майна затверджено мирову угоду. За умовами даної мирової угоди ТОВ ВКП "МА-КІ" ЛТД зобов"язалось сплатити ОСОБА_9 вартість належної їй в порядку спадкування частки в статутному фонді товариства з розстроченням платежу. Згідно з ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 25.12.2003 р., ОСОБА_9 вартість її частки в товаристві підлягає виплаті товариством у такому порядку: до 25.12.2003 р. - 50 тис.грн., до 1-15 липня 2004 р. - 200 тис. грн., до 1-15 січня 2005 р. - 188,850 тис. грн.; до 1-15 квітня 2005 р. - 188,850 тис. грн., 188,850 тис. грн..

08.06.2004 р. ОСОБА_4 звернувся з нотаріально посвідченою заявою до зборів Учасників товариства про відсутність у нього наміру входити до складу Учасників товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "МА-КІ" ЛТД та передачу товариству належної йому в результаті успадкування частки в статутному фонді товариства з відсутністю будь-яких претензій, в тому числі майнових, до товариства та інших учасників товариства.

11.06.2004р. відбулись загальні збори засновників ТОВ ВКП "МА-КІ" ЛТД, які оформлені протоколом від 11.06.2004 р.

Згідно протоколу загальних зборів від 11.06.2004р. учасниками зборів були: ОСОБА_2; ОСОБА_8, яка діяла від себе, як спадкоємець засновника ОСОБА_5 та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_10, як спадкоємця ОСОБА_5, що складає 100% засновників.

Запрошеними на збори були ОСОБА_12 та ОСОБА_1.

На порядок денний загальних зборів винесено наступні питання:

1. Розгляд заяви ОСОБА_4 та ухвали Ленінського районного суду від 25.12.2003р.

2. Введення нових засновників та перерозподіл часток в статутному фонді ТОВ ВКП "МА-КІ" ЛТД.

3. Внесення та затвердження змін до Статуту.

4. Вибори директора ТОВ ВКП "МА-КІ" ЛТД.

По першому питанню порядку денного загальних зборів учасників товариства 11.06.2004 р. прийнято рішення:

1.1. Задовільнити заяву ОСОБА_4

1.2. На підставі ухвали Ленінського районного суду від 25.12.2003 р. не вводити ОСОБА_9 в склад засновників товариства та провести з нею розрахунки у відведені судом терміни.

Голосували "за" - ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_8 від імені ОСОБА_10

По другому питанню порядку денного загальних зборів учасників товариства 11.06.2004 р. прийнято рішення:

Ввести до складу засновників: ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12

Розподілити частки таким чином: ОСОБА_8 - 62,5%, ОСОБА_10 - 12,5%, ОСОБА_12 - 5%, ОСОБА_1 -15%.

Голосували "за" - ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_8 від імені ОСОБА_10

По третьому питанню порядку денного загальних зборів учасників товариства 11.06.2004 р. прийнято рішення: внести та затвердити відповідні зміни до Статуту, виклавши його в новій редакції.

По четвертому питанню порядку денного загальних зборів учасників товариства 11.06.2004 р. прийнято рішення: обрати директором ТОВ ВКП "МА-КІ" ЛТД ОСОБА_1 та надати йому право розпорядчого підпису в банківських установах та інших підприємствах всіх форм власності.

Голосували "за" - ОСОБА_12, ОСОБА_2., ОСОБА_8 та ОСОБА_8 від імені ОСОБА_10

Позивач, посилаючись на порушення вищеказаним рішенням загальних зборів його прав, як учасника товариства, щодо придбання внеску (частки внеску) учасника, звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Розглядаючи питання щодо законності та правомірності прийняття загальними зборами товариства рішення від 11.06.2004р. в частині розгляду заяви ОСОБА_4 про відсутність у нього наміру входити до складу Учасників товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "МА-КІ" ЛТД та передачу товариству належної йому в результаті успадкування частки в статутному фонді товариства (п.1 рішення) слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.2.4. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" до відносин правонаступництва, що відбулось до набрання чинності ЦК України від 16.01.2003 р., застосовується ЦК УРСР від 18.07.1963 р. та ст.55 Закону України "Про господарські товариства". Відповідно до ст. 55 Закону України "Про господарські товариства" спадкоємці або правонаступники набувають прав учасника товариства після вступу до товариства. При цьому, як слідує з положень даної статті, прийняття чи відмова у прийнятті спадкоємця або правонаступника до складу товариства надається рішенням товариства в особі його вищого органу управління - загальних зборів учасників.

У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що голоси, які припадають на частку померлого або реорганізованого учасника, не беруть участі у голосуванні з питання про вступ спадкоємця або правонаступника до товариства. Відповідно, ці голоси не враховуються у визначенні правомочності загальних зборів для прийняття рішення про вступ спадкоємця або правонаступника учасника товариства до цього товариства".

Враховуючи те, що розподіл спадкової маси ОСОБА_5 між його спадкоємцями було здійснено відповідно до ухвали Ленінського районного суду міста Вінниці від 25.12.2003р. у справі № 2-5323/03р., місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що до правовідносин правонаступництва слід застосовувати положення ЦК УРСР від 18.07.1963 р., який діяв до набрання чинності ЦК України від 16.01.2003 р.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею ч.ч. 1, 2 ст.549 ЦК УРСР передбачено, що прийняття спадкоємцем спадщини визнається: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 560 ЦК УРСР, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. З наведеної норми слідує, що одержання свідоцтва про право на спадщину не є обов"язком спадкоємця.

В силу ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що рішення загальних зборів ТОВ ВКП "МА-КІ" ЛТД від 11.06.2004р. в частині розгляду заяви ОСОБА_4 про відсутність у нього наміру входити до складу учасників ТОВ ВКП "МА-КІ" ЛТД та передачу товариству належної йому в результаті успадкування частки в статутному фонді товариства (п.1 рішення) є правомірним, а доводи позивача в цій частині необгрунтованими.

Крім того, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що прийнятим рішенням його права, як учасника товариства не порушуються жодним чином.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що прийняття 11.06.2004 р. загальними зборами ТОВ ВКП "Ма-Кі" ЛТД рішення по другому, третьому, четвертому питанням відбулося без належного кворуму з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства).

При цьому, слід зазначити, що у разі смерті фізичної особи - учасника товариства з обмеженою відповідальністю розміри статутного капіталу товариства та часток його учасників не змінюються. Тому у визначені правомочності загальних зборів учасників у суду відсутні підстави не враховувати частку померлого учасника, з огляду на те, що неврахування частки померлого учасника при визначенні правомочності загальних зборів могло б призвести до неможливості скликання та проведення загальних зборів через відсутність кворуму, що фактично перешкоджало б забезпеченню діяльності товариства та реалізації корпоративних прав тих учасників, які з'явились для участі у загальних зборах. (п.2.6. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин").

Як вже зазначалося вище, учасниками зборів були ОСОБА_2, ОСОБА_8, яка діє від себе, як спадкоємець засновника ОСОБА_5 та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_10, як спадкоємця ОСОБА_5, що складає 100% засновників (а.с.5-7).

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку, що прийняття загальними зборами рішення по другому, третьому, четвертому питанням відбулося без належного кворуму.

Викладене узгоджується з позицією Вищого господарського суду україни від 27.11.2012 року у справі №11/58/2011/5003 за позовом ОСОБА_10 до ТОВ "МА-КІ" ЛТД про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства від 11.04.2004р. (а.с.94-99).

Також колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, що рішення загальних зборів стосовно розподілу часток між учасниками ТОВ ВКП "МА-КІ" ЛТД та внесення відповідних змін до статуту товариства не відповідають чинному законодавству і порушують права позивача з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Як вже зазначалося вище, 08.06.2004 року ОСОБА_4 звернувся з нотаріально посвідченою заявою до зборів учасників товариства про відсутність у нього наміру входити до складу учасників ТОВ ВКП "МА-КІ" ЛТД та передачу товариству належної йому в результаті успадкування частки в статутному фонді товариства з відсутністю будь-яких претензій, в тому числі майнових, до товариства та інших учасників товариства.

Слід зазначити, що відповідно до 5.6. Статуту товариства (редакція 2001 року, що діяла на день прийняття рішень загальних зборів, які є предметом даного спору) учасник товариства може з дозволу інших учасників поступитися своїм внеском (часткою внеску) одному або декільком учасникам товариства, або третім особам.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу загальних зборів від 11.04.2004 року, позивач - ОСОБА_2 був присутній на зборах та не заперечував проти введення до складу засновників: ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та розподілу між ними частки наступним чином: ОСОБА_8 - 62,5%, ОСОБА_10 - 12,5%, ОСОБА_12 - 5%, ОСОБА_1 -15%. Вказане рішення прийнято одноголосно, без будь-яких зауважень чи заперечень з боку ОСОБА_2, яким серед іншого, зазначено про підтримку такого розподілу часток між новими учасними товариства.

Крім того, будь-яких заяв чи пропозицій ОСОБА_2 щодо бажання придбати частку ОСОБА_4 матеріали справи не містять. Таким чином, позивач не вчинивши будь-яких дій, які б надавали можливість реалізувати своє переважне право на придбання частки вибувшого з числа учасників товариства ОСОБА_4 свідомо від цього права відмовився.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів від 11.06.2004 року по другому, третьому, четвертому питанням.

Також не погоджується колегія суддів з висновками місцевого господарського суду, що на заявлені позовні вимоги не поширюється позовна давність з огляду на таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 цього Кодексу.

Що ж до вимог, які виникають з організаційно-господарських зобов'язань (стаття 176 ГК України), то позовна давність застосовується до них лише у випадках, коли це зобов'язання за своєю правовою природою є цивільним, зокрема, якщо відносини виникли між: суб'єктом господарювання і власником, який є засновником цього суб'єкта; суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, і органами управління цих об'єднань; суб'єктами господарювання у разі, якщо один є дочірнім підприємством іншого.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач захищає корпоративні права, які пов'язані з його майновим правом, тому апеляційний суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення про позовну давність.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач захищає своє переважне право купівлі частки у товаристві, яке у відповідності до ч.1 ст.100 ЦК України є особистим немайновим правом, а тому відповідно до ч.1 п.1 ст.268 ЦК України на ці вимоги не поширюється позовна давність, колегія суддів вважає такими, що не відповідають змісту позовних вимог, підставам та предмету позову, вищенаведеним нормам чинного законодавства України.

Так, згідно ч.ч. 2,4,5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки, встановлена ст.257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки для захисту права спливла і про це зроблено заяву відповідачем у справі до прийняття рішення, а причини пропущення позовної давності, на які посилається позивач, апеляційний суд не вважає поважними, оскільки останній був присутній на зборах 14.06.2004 року, колегія суддів вважає, що зазначене у відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Однак, враховуючи, що встановлені вище обставини відсутності законних підстав для задоволення позовних вимог є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, а також те, що в судовому рішенні неможливо поєднати підстави для відмови в задоволенні позову, як по суті так і по строку, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог не з підстав пропуску строку позовної давності, а в силу їх безпідставності.

З огляду на вищевикладене, колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що скаржником доведено невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, в зв'язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задоволити; рішення господарського суду Вінницької області в частині задоволення позовних вимог - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 30.07.2013 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення. В позові відмовити.

В решті - рішення залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Мамченко Ю.А.