Постанова № 33898893, 03.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р.Справа № 916/1308/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник В.В. (довіреність № 14-327 від 16.03.2012 року)

від відповідача: Чуприна Л.С. (довіреність № 01/11-1094 від 29.12.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси"

на рішення господарського суду Одеської області від „08" серпня 2013 року, повний текст якого складено та підписано „09" серпня 2013 року

по справі № 916/1308/13

за позовом Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси"

про стягнення 1 290 980,40 грн.

В С Т А Н О В И В :

24.05.2013 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 290 980,40 грн., з яких: 83 265,76 грн. збитків від інфляції, 82 490,03 грн. 3% річних, 48 653,90 грн. пені, 1 076 570,72 грн. 7% річних та відшкодувати судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю природного газу № 57-12-БО-23/1 від 19.01.2012 року. Так, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" протягом січня 2012 року - червня 2012 року поставило КП „Теплопостачання міста Одеси" природний газ в обсязі 18 190,108 тис.куб.м. на загальну суму 71 776 355,06 грн., який відповідач оплатив з простроченням, не у встановленні п.6.1 Договору строки, у зв'язку з чим позивачем, відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства, нараховані відповідачу відповідні штрафні та фінансові санкції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.08.2013 року по справі № 916/1308/13 (суддя Гуляк Г.І.) позовні вимоги ПАТ "НАК „Нафтогаз України" задоволені повністю. Стягнуто з КП „Теплопостачання міста Одеси" на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" 83 265,76 грн. збитків від інфляції, 82 490,03 грн. 3% річних, 48 653,90 грн. пені, 1 076 570,72 грн. 7% річних та витрат по сплаті судового збору в сумі 25 819,61 грн.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив вимоги договору та норми чинного законодавства, за отриманий протягом січня 2012 року - червень 2012 року газ розрахувався несвоєчасно, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відповідні штрафні та фінансові санкції, що складаються з загальної суми 1 290 980,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, КП „Теплопостачання міста Одеси" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Одеської області від 08.08.2013 року по справі № 916/1308/13 та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що місцевий суд не врахував заперечення відповідача, що дана заборгованість утворилась у зв'язку з різницею в тарифах, відповідно до ч.4 ст.31 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги".

За твердженням скаржника, до бюджетних організацій практично неможливо застосувати штрафні санкції за прострочення оплат послуг з централізованого теплопостачання, оскільки згідно п.п.9 п.21 „Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків на яких опубліковуються кошти державного та місцевих бюджетних установ", затвердженого постановою КМУ № 609 від 09.07.2008 року, у разі якщо кошторис боржника (крім спеціального фонду в частині власних надходжень) не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснити безспірне списання, орган Державного казначейства не здійснює безспірне списання коштів та повертає стягувану без виконання платіжну вимогу. Враховуючи, що штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання загалом не передбачаються бюджетним планом, кошторисом, а тому стягнення їх в примусовому порядку є неможливим.

Апелянт звертає увагу суду на те, що ч.1 ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, при цьому брати до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником та майновий стан сторін.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надав, але його представник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу КП „Теплопостачання міста Одеси" залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 19.01.2012 року між НАК „Нафтогаз України" (продавець) та КП „Теплопостачання міста Одеси" (покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу № 57-12-БО-23/1 (а.с.9-13).

Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язався поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.2.1 цього Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору (пункт 1.1 Договору).

Згідно вимог п.2.1 Договору, Продавець передає Покупцеві у період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року природний газ в обсязі до 45 720 тис.куб.м.

Пунктом 3.1 Договору встановлена ціна за 1000 куб.м. природного газу у розмірі 3 509,00 грн.

Розділом 4 Договору сторонами встановлений порядок здійснення оплати. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. (п.4.1 Договору).

Термін поставки газу: з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно.

Розділом 7 Договору встановлено відповідальність сторін. Так, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України (пункт 7.1 Договору).

Згідно із пунктом 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 4.1 цього Договору та відсутності заборгованості за цим Договором, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 1% від вартості газу, недопоставленого у відповідний період.

У разі порушення Покупцем умов п.4.1 Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (а.с.11).

Відповідно до пункту 10.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (5 робочих у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п.3 ч.2 ст.39 ЗУ „Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.01.2012 року, і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення

Додатком № 1 до Договору про закупівлю природного газу передбачено умови поставки і обліку газу та інші права та обов'язки Сторін (а.с.14-16).

Так, обсяг газу, визначений згідно з п.2.1 Додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за Договором у пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, поставленого Продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого Продавцем. Не пізніше 5 числа, наступного за місяцем поставки, Покупець зобов'язується надати Продавцю для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копію технічних актів приймання - передачі газу.

На виконання умов Договору про закупівлю природного газу № 57-12-БО-23/1 від 19.01.2012 року НАК „Нафтогаз України" поставило протягом січня 2012 року - червня 2012 року, а КП „Теплопостачання міста Одеси" отримало/прийняло природний газ в обсязі 18 190,108 тис.куб.м. на загальну суму 71 776 355,06 грн., що підтверджується відповідними складеними та підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с.17-22):

- акт приймання-передачі природного газу від 21.01.2012 року в обсязі 5 137,827 тис.куб.м. на суму 20 273 351,56 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2012 року в обсязі 7 027,699 тис.куб.м. на суму 27 730 597,48 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2012 року в обсязі 4 504,744 тис.куб.м. на суму 17 775 269,35 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2012 року в обсязі 1 489,434 тис.куб.м. на суму 5 877 157,62 грн.;

акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2012 року в обсязі 0,185 тис.куб.м. на суму 730,00 грн.

В свою чергу, КП „Теплопостачання міста Одеси" за отриманий від НАК „Нафтогаз України" протягом січня 2012 року - червеня 2012 року природний газ в обсязі 18 190,108 тис.куб.м. на загальну суму 71 776 355,06 грн. розраховувалося з постійним простроченням, про що свідчить наявна в матеріалах справи відомість про операції по підприємству КП „Теплопостачання міста Одеси" з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року (а.с.25-26).

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог НАК „Нафтогаз України" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги КП „Теплопостачання міста Одеси", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - НАК „Нафтогаз України", як продавцем, та КП „Теплопостачання міста Одеси", як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з закупівлею (природного газу), про що 19.01.2012 року було укладено відповідний договір № 57-12-БО-23/1.

Так, Договір № 57-12-БО-23/1 від 19.01.2012 року є підставою для виникнення у сторін (ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та КП „Теплопостачання міста Одеси") господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, НАК „Нафтогаз України" (Продавець) свої зобов'язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі, а саме поставило відповідачу протягом січня 2012 року - червень 2012 року природний газ в обсязі 18 190,108 тис.куб.м. на загальну суму 71 776 355,06 грн.

КП „Теплопостачання міста Одеси" (Покупець) в порушення норм чинного законодавства та умов вказаного Договору, за отриманий від позивача газ розраховувалося з постійним простроченням.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з позовними вимогами НАК „Нафтогаз України" та висновком місцевого господарського суду про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 83 265,76 грн. збитків від інфляції та 82 490,03 грн. 3 % річних та 1 076 570,72 грн. - 7% річних, відповідно до 7.3 Договору.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу поставлений/отриманий природний газ за договором № 57-12-БО-23/1 від 19.01.2012 року КП „Теплопостачання міста Одеси" виконало несвоєчасно, чим порушило умови договору та норми чинного законодавства. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частини 1, 2, 4 ст.217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно із пунктом 7.2 Договору, у разі порушення Покупцем умов пункту 4.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, судова колегія погоджується з позовними вимогами НАК „Нафтогаз України" та висновками суду першої інстанції в тій частині, що КП „Теплопостачання міста Одеси" в порушення норм чинного законодавства та умов Договору за отриманий від позивача газ своєчасно (як то встановлено законом та договором) не розрахувалось, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано пеню.

Крім того, всі наведені КП „Теплопостачання міста Одеси" в апеляційній скарзі обставини, а саме ненавмисне затримання виконання грошового зобов'язання та те, що до бюджетних організацій практично неможливо застосовувати штрафні санкції на які посилається відповідач не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що Договір укладений між сторонами та скріплений печатками підприємствами є обов'язковим для виконання, а тому і відсутні будь-які правові підстави для неналежного його виконання.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012 передбачено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічна правова позиція наведено у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10.

Крім того, КП „Теплопостачання міста Одеси" не представило доказів, які б могли бути підставою для зменшення розміру пені у відповідності до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, п.п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Більш того, згідно із зазначеними нормами чинного законодавства, зменшення пені є правом суду, а не його обов'язком.

Судова колегія вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги КП „Теплопостачання міста Одеси", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

КП „Теплопостачання міста Одеси" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог НАК „Нафтогаз України".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду, Одеської області від 08.08.2013 року по справі № 916/1308/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга КП „Теплопостачання міста Одеси" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „08" серпня 2013 року по справі № 916/1308/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „04" жовтня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров