Рішення № 33898869, 30.09.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 вересня 2013 року Справа № 913/2329/13

Провадження №8пд/913/2329/13

За позовом Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", м. Алчевськ Луганської області,

до Луганської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Луганськ, -

про зобов'язання укласти договір про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Польова В.В. - начальник юридичного відділу, - довіреність №65 від 01.01.2013;

від відповідача - Брюховецька Я.І. - представник, - довіреність №б/н від 01.03.2013; Гнатенко І.І. - голова організації, - постанова Луганської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів №б/н від 22.04.2010; посвідчення №008 від 23.04.2010, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача укласти договір №305/1 про надання послуг з централізованого теплопостачання від 03 січня 2013 року у запропонованій ним редакції.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/2329/13.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 18.09.2013 до 30.09.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 30.09.2013 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на безпідставність позовних вимог, оскільки з 18.09.2013 договір оренди нерухомого майна №547, укладений між ним (відповідачем) та Управлінням економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, предметом якого є нежитлове приміщення площею13,2м2, що знаходиться за адресою: м.Алчевськ,вул.Калінана,2, - припинив свою дію на підставі додаткової угоди №4 від 17.09.2013; крім того, відповідач стверджує, що лист позивача з пропозицією укласти договір про надання послуг (без номеру та без дати), до якого була додана фотокопія договору від 03.01.2013 №305/1, він отримав 05.08.2013, а датою його відправлення згідно штемпелю "Укрпошти" на конверті є 31.07.2013; інші пропозиції до нього не надходили (відзив на позовну заяву від 17.09.2013 за вих. №б/н (а.с.44-45); пояснення від 18.09.2013 за вих. №б/н (а.с.40)).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

10.02.2009 між Управлінням економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради Луганської області (далі - Управління економіки, - орендодавець) та Луганською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів (далі - ЛОО ВСА, - орендар) у простій письмовій формі був укладений договір оренди нерухомого майна №547, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Алчевська, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - частину вбудованого нежитлового приміщення площею 13,2 м2, яке розташоване за адресою: м.Алчевськ, вул. Калініна, 2 та перебуває на балансі орендодавця, вартість якого на день укладення договору становить 9209,44 грн. (п.1.1).

До числа обов'язків орендаря сторони віднесли самостійне укладення угод на тепло-, водо-, електропостачання та вивезення сміття (п.5.8).

Зі змісту договору вбачається, що сторони досягли домовленості з усіх інших його істотних умов (а.с.62-66; 67-72).

Вищезгадане приміщення використовувалося відповідачем як службовий кабінет голови Алчевської міської ради ЛОО ВСА Зеленохат В.П. (а.с.44-45).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що відповідач як орендар за вищезгаданим договором не дотримався приписів пункту 5.8 останнього та не уклав окремий договір на теплопостачання орендованого приміщення.

Так, позивач надав до справи акти №17 від 17.11.2011 (а.с.17) та №54 від 06.11.2012 (а.с.18), згідно яким у вищезгаданому нежитловому приміщенні, яке знаходиться за адресою: вул. Калініна, 2 м. Алчевська, під час здійснення обстеження комісією у складі представників теплопостачальної організації, житлово-експлуатаційної ділянки №1 м.Алчевська та Алчевської міської ради ЛОО ВСА у кожному випадку були встановлені факти обладнання його опалювальними приладами системи централізованого опалення.

Обидва акти підписані усіма учасниками обстеження, крім голови Алчевської міської ради ЛОО ВСА Зеленохат В.П., який, як пояснив позивач, відмовився від їх підписання.

У судовому засіданні позивач пояснив, що, починаючи з 10.02.2009, у т.ч. після складення вищезгаданих актів, - тобто підтвердження фактів користування відповідачем централізованим опаленням, - він до 03.01.2013 не вживав будь-яких заходів, спрямованих на приведення правовідносин з відповідачем до законодавчо визначених рамок.

Лише 03.01.2013 він склав супровідного листа за вих. №1 на ім'я голови Луганської обласної організації ВСА Гнатенка І.І., до якого додав 2 примірники спірного договору (а.с.7-17), - але спрямував їх не на адресу ЛОО ВСА (м. Луганськ, вул. Клубна, 2), а на адресу голови Алчевської міської ради ЛОО ВСА Зеленохат В.П., тобто: м. Алчевськ, вул. Калініна, 2, - що документально підтверджено поштовою квитанцією №9733 від 08.01.2013 (а.с.37-39).

З наданого до справи статуту відповідача відомо, що статус юридичної особи має тільки він (а.с.49-59), а Алчевська міська рада ЛОО ВСА такого статусу не має.

25.01.2013 голова Алчевської міської ради ЛОО ВСА Зеленохат В.П. помер (а.с.61).

Як вбачається з обставин справи, не отримавши від відповідача документального підтвердження результатів розгляду першої пропозиції про укладення договору (вих. №1 від 03.01.2013), позивач 04.07.2013 на ту ж адресу та у такий же спосіб повторно спрямував 2 примірники спірного договору, що підтверджується поштовою квитанцією №0332 від 04.07.2013 та описом вкладення у цінний лист від 04.07.2013.

Відповідач заперечив факт отримання першої та другої пропозицій про укладення договору, а позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів факт їх отримання відповідачем.

Не отримавши від відповідача документального підтвердження результатів розгляду другої своєї пропозиції, - позивач 31.07.2013 безпосередньо на адресу відповідача (м.Луганськ, вул. Клубна, 2) спрямував супровідного листа з пропозицією укласти спірний договір (без дати та без за вихідного номера) (а.с.43), до якого додав 2 його ксерокопії.

Факт надіслання позивачем саме ксерокопій договору, а не його оригінальних примірників підтверджено:

відзивом відповідача на позов (а.с.44-45), його письмовим поясненням стосовно отримання листа про спонукання укласти договір (а.с.40), а також його усними поясненнями, наданими в ході розгляду цього спору;

наданою відповідачем суду для огляду ксерокопією договору №305/1 від 03.01.2013, яку він (відповідач) отримав від позивача 05.08.2013, - при цьому за результатами її огляду суд дійшов висновку, що вона є ксерокопією з копії примірника спірного договору, який позивач разом з позовом надав до справи (а.с.7-16);

поштовою квитанцією № 5488 від 31.07.2013 та описом кладення до цінного листа від тієї ж дати.

Позивач не оспорив та не спростував доводи відповідача у цій частині.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач у даному випадку не дотримався приписів частини 2 ст. 181 Господарського кодексу України.

Під час розгляду цієї справи судом також встановлено, що 17.09.2013 управління економіки Алчевської міської ради та відповідач уклали додаткову угоду №4 до вищезгаданого договору оренди №547 від 10.02.2009, згідно якій з 18.09.2013 розірвали його (а.с.73).

Відповідач (орендар) 17.09.2013 повернув орендоване приміщення власнику (а.с.76), - тобто на день вирішення цього спору він не має права користуватися ним.

Підставою для звернення позивача до суду став факт усної відмови відповідача від укладення спірного договору.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пункту 1 частини 1 ст. 13 Закону України від 24.06.2004 №1875-VІ "Про житлово-комунальні послуги" останні за своїм функціональним призначенням розподіляються на 4 категорії, - до 1-ї з яких віднесено комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів), - при цьому, як визначено у частині 1 ст. 19 цього Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 19 спеціального Закону України від 02.06.2005 №2633-ІV "Про теплопостачання" встановлено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Право теплопостачальної організації на укладення зі споживачем договору купівлі-продажу теплової енергії передбачено абзацом другим частини 1 ст. 25 Закону "Про теплопостачання".

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила №630), пунктом 8 яких передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, форма якого затверджена тією ж постановою Кабінету Міністрів України.

З обставин справи вбачається, що спірний договір належить до категорії господарських.

Частинами 1 та 2 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

На підставі цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено вищезгаданий Типовий договір.

В силу ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Абзацом четвертим частини 4 ст. 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

За приписами частини 7 статті 179 Господарського кодексу господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

З огляду на вкладене позивач, маючи намір укласти спірний договір, повинен був дотримуватися приписів статті 181 ГК України, якою врегульовано загальний порядок укладення господарських договорів та відповідно до якої проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Принципово схожі положення містяться у статтях 641-644 Цивільного кодексу України.

Позивач, спрямувавши на адресу відповідача дві ксерокопії договору №305/1 від 03.01.2013, - замість їх оригіналів, не дотримався приписів частини 2 ст.181 Господарського кодексу України та у такий спосіб позбавив відповідача можливості дотриматися інших вимог цієї статті, якими врегульовано послідовність дій особи, яка отримала пропозицію про укладення господарського договору.

Крім того, дослідження судом змісту договору №305/1 від 03.01.2013 показало, що він не у повній мірі відповідає вищезгаданому Типовому договору.

Так, у проекті договору відсутні такі розділи, як "Точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві" та "Порядок встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг та розв'язання спорів", - що є порушенням вимог, викладених у вищецитованій частині 4 ст. 179 ГК України.

За таких обставин позов не підлягає задоволенню з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.641-644 Цивільного кодексу України, ст.ст.179,181 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,47,32-34,36,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" до Луганської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів - про зобов'язання укласти договір про надання послуг з централізованого теплопостачання - відмовити.

2.Сплату судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 30.09.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 04 жовтня 2013 року.

Суддя А.П. Середа