Рішення № 33898830, 02.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. Справа № 911/2973/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м.Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", с.Мархалівка Васильківського району

2) Фізичної особи-підприємця Войного Олександра Валентиновича, смт.Васильківка Дніпропетровської області

про стягнення 196384,49 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (надалі відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Войного Олександра Валентиновича (надалі відповідач-2) про стягнення 196384,49 грн., з яких: 110538,97 грн. пеня, 23860,04 грн. 3% річних та 61985,48 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару за договорами поставки на умовах товарного кредиту від 04.03.2008 року № ТК 01/03/08-Х та від 01.04.2008 року № ТК 01/04/08-Х.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2013 року порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.09.2013 року.

08.08.213 року через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву у якому останній позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2013 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів розгляд справи відкладено на 02.10.2013 року.

В судове засідання представники відповідачів не з'явилися, про причини неявки представників відповідачі суд не повідомили, хоча про день, час і місце розгляду справи останні були повідомлені належним чином ухвалами господарського суду від 31.07.2013 року та 11.09.2013 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103238717314 та №0103238717306.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

04.03.2008 року та 01.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (далі постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Войним О.В. (далі покупець, відповідач-2 у справі) було укладено договори поставки на умовах товарного кредиту № ТК 01/03/08-Х та ТК/01/04/08, відповідно до умов яких постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар - насіння сільськогосподарських культур та засоби захисту рослин на загальну суму 303685,06 грн.

Згідно з 2.2 договорів за користування товарним кредитом відповідач сплачує позивачу проценти у розмірі 3 % річних від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожен день користування товарним кредитом.

Відповідно до п.2.5 договорів покупець зобов'язався оплатити позивачеві вартість договору в українських гривнях у безготівковому порядку (шляхом перерахування платіжним дорученням грошових коштів на його поточний рахунок) у строки згідно з додатками до договорів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009 року у справі №26/95-09, у зв'язку з невиконанням ФОП Войним О.В. покладених на останнього умовами договорів поставки від 04.03.2008 року та 01.04.2008 року №№ТК 01/03/08-Х та ТК/01/04/08 обов'язків щодо оплати товару поставленого продавцем, вимоги ТОВ «Корпорація «Агросинтез» задоволено, присуджено до стягнення з ФОП Войного О.В. 149723,38 грн. основного боргу, суму індексації 78567,71 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 30.03.2008 року по 27.03.2009 року, 2375,06 грн. відсотків за понадстрокове користування товарним кредитом, 87660,89 грн. пені за порушення терміну оплати, нарахованої за період з 30.03.2008 року по 27.03.2009 року, 91957,01 грн. штрафу, 4102, 78 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказана заборгованість ФОП Войним О.В. станом на дату звернення позивача з позовом до суду не сплачено, що підтверджується листом Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.05.2013 року №Г-1021-02.

15.11.2012 року між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор, позивач у справі) було укладено угоду №15-11/12-128 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) (надалі угода), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фізичною особою-підприємцем Войним Олександром Валентиновичем (ідентифікаційний номер 2639015495), що іменується надалі боржник, зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% - річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК01/03/08-Х від 04 березня 2008 року та договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК01/04/08-Х від 01 квітня 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки мовах товарного кредиту №ТК01/03/08-Х від 04 березня 2008 року та договору поставки на умовах товарногокредиту №ТК01/04/08-Х від 01 квітня 2008 року.

Відповідно до п. 1.2. угоди, у редакції додаткової угоди №2 від 23.04.2013року, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК01/03/08-Х від 04 березня 2008 року та договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК01/04/08-Х від 01 квітня 2008 року.

Згідно з п. 2.1. угоди, у редакції додаткової угоди №2 від 23.04.2013року, вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою станом на 22.04.2013 року, становить 189222,81 грн.

З моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту МТК01/03/08-Х від 04 березня 2008року та договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК01/04/08-Х від 01 квітня 2008 року, по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК01/03/08-Х від 04 березня 2008 року та договору поставки на умовах товарного кредиту МТК01/04/08-Х від 01 квітня 2008 року (п. 2.4. угоди, у редакції додаткової угоди №2 від 23.04.2013року).

05.06.2013 року на виконання умов угоди ТОВ «Корпорація «Агросинтез» надіслало на адресу відповідача-2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується належним чином завіреною копією фіскального чеку від 05.06.2013 року № 2106 та описом вкладення у цінний лист від 05.06.2013 року.

Приписами частини першої ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно частини першої ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

21.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп" (поручитель, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс" (кредитор, позивач у справі) було укладено договір поруки № 21-12-2012-21 (надалі договір поруки), згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФОП Войним О.В. щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (далі - основний договір).

У разі порушення боржником обов'язку за основною угодою кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1. договору поруки).

Згідно п 3.1. договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою пені у сумі 5000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

25.12.2012 року представник позивача вручив директору ТОВ „ПК Трейдсервісгруп" Назаркевичу О.В. вимогу № 27-21/12 від 27.12.2012 року, згідно якої позивач просить відповідача-1 виконати зобов'язання відповідно до договору поруки, що підтверджується підписом директора на вказаній вимозі.

Листом від 09.01.2013 року № 79 відповідач-1 повідомив позивача, що останній не в змозі виконати взяті на себе за договором поруки зобов'язання у зв'язку з скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно частини першої та другої ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, відповідач-2 заборгованість у розмірі 149723,38 грн. за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК01/03/08-Х від 04 березня 2008 року та договором поставки на умовах товарного кредиту МТК01/04/08-Х від 01 квітня 2008 року, станом на дату звернення позивача до суду з позовом, не сплатив. Доказів іншого сторонами суду не надано.

У зв'язку з несплатою відповідачем-2 вказаного боргу, позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 5000,00 грн. пені та стягнути з відповідача-2 105538,97 грн. пені, 61985,48 грн. інфляційних втрат та 23860,04 грн. 3% річних .

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.п. 5.3.1 договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК01/03/08-Х від 04 березня 2008 року та договору поставки на умовах товарного кредиту МТК01/04/08-Х від 01 квітня 2008 року за порушення строків сплати по договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,25 %, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також додатково штраф в розмірі 30% вартості договору за кожний факт порушення строку платежу. .

Право вимоги щодо сплати пені за вказаним договором продавцем, як зазначено вище, було уступлено позивачеві.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 5.4. договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК01/03/08-Х від 04 березня 2008 року та договору поставки на умовах товарного кредиту МТК01/04/08-Х від 01 квітня 2008 року сторони погодили, що частина шоста ст. 232 ГК України не розповсюджується на порядок нарахування неустойки (штрафних санкцій) за прострочення виконання обов'язків по вказаних договорах.

Таким чином, сторонами було, у порядку встановленому ч.6 ст. 232 ГК України (договірному порядку), продовжено строк нарахування штрафних санкцій за невиконане зобов'язання до повного виконання зобов'язань за вказаними договорами.

Зробивши розрахунок пені, за період з 28.03.2009 року по 26.07.2013 року включно (період вказаний у розрахунку позивача), суд встановив, що відповідний розрахунок, виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів солідарно пені у розмірі 5000,00 грн. суд задовольняє повністю, а вимогу щодо стягнення з відповідача-2 пені, суд задовольняє частково, а саме у розмірі 105398,65 грн.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних, за період з 31.03.2008 року по 22.04.2013року включно (період вказаний у розрахунку позивача), з урахуванням того факту, що у справі №26/95-09 вимоги щодо стягнення 3 % річних не розглядалися, суд встановив, що відповідний розрахунок, виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2 3% річних за несплату заборгованості суд задовольняє частково, а саме у розмірі 22753,85 грн.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

З розрахунку позивача вбачається, що останнім не враховано індекси інфляції за липень та серпень 2008 року, липень та серпень 2009 року, квітень - липень 2010 року та липень, серпень, жовтень 2011 року та квітень - серпень, жовтень, листопад 2012 року, лютий - квітень 2013 року, оскільки індекси інфляції за місяці у вказані періоди становлять менше одиниці, що суперечить вимогам ст. 625 ЦК України, де вказано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватись за весь час прострочення.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, врахувавши зазначені вище роз'яснення Вищого господарського суду України, за період з 01.04.2008 року по 31.05.2013 року (період вказаний у розрахунку позивача), суд встановив, що результат розрахунку суду більший суми розрахунку позивача, а тому вимоги останнього щодо стягнення з відповідача-2 інфляційних втрат за несплату заборгованості суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 61985,48 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 22753,85 грн. 3% річних, 105398,65 грн. пені, 61985,48 грн. інфляційних втрат та солідарно з відповідачів на користь позивача 5000,00 грн. пені, загалом 195137,98 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п. 5.2. роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Таким чином, суд, здійснивши відповідний розрахунок, встановив, що позивачу у зв'язку з внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0,31грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Войного Олександра Валентиновича (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул.Крупської, буд. 20, кв. 7; ідентифікаційний номер - 2639015495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м.Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23; код ЄДРПО України - 38039872) - 22753 (двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят три) гривні 85коп. 3% річних, 105398 (сто п'ять тисяч триста дев'яносто вісім) гривень 65 коп. пені, 61985 (шістдесят одну тисячу дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 48 коп. інфляційних втрат та 3802 (три тисячі вісімсот дві) гривні 76 коп. судового збору..

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (08633, Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка, вул.Комсомольська, буд. 22; код ЄДРПО України - 38267861) та Фізичної особи-підприємця Войного Олександра Валентиновича (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул.Крупської, буд. 20, кв. 7; ідентифікаційний номер - 2639015495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул.Академіка Заболотного, буд. 38, кв.23; код ЄДРПО України - 38039872) - 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. пені та 100 (сто) гривень 00 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв.23; код ЄДРПО України - 38039872) з Державного бюджету України частину, сплаченого за платіжним дорученням № 365 від 29.07.2013 року, судового збору, а саме у розмірі 0 (нуль) гривень 31 коп. (оригінал платіжного доручення у матеріалах справи).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.10.2013 року.

Суддя А.В. Лопатін