Рішення № 33898627, 01.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2013 р. Справа № 914/3385/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Мірт», м. Львів,

про: зобов'язання до виконання умов договору зберігання та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Білецька Т.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до Приватного підприємства «Мірт» про зобов'язання до виконання умов договору зберігання та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.09.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.09.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 06.09.2013 року рекомендованою поштою №79005 0735621 0, відповідач - 13.09.2013 року рекомендованою поштою №79035 1217269 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи 17.09.2013 року відкладено на 01.10.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

Представник позивача в судове засідання 01.10.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча 20.09.2013 року був належно повідомлений про час та місце розгляду справи під розписку, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення №79035 1217389 1.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 20847537, знаходиться за адресою: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Ф. Ліста, буд. 1, що підтверджується Довідкою з ЄДРЮО та ФОП серії АЄ №331895 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне підприємство «Мірт» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 22396799, знаходиться за адресою: 79038, Львівська область, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 81, кв. 12, поштова адреса: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Дністерська, буд. 16 (докази в матеріалах справи).

06.02.2012 року між Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради (надалі - позивач, поклажодавець) та Приватним підприємством «Мірт» (надалі - відповідач, зберігач) укладено договір на зберігання піску та солі №1-П-С (надалі - договір), за умовами поклажодавець в порядку та на умовах, визначених договором, згідно актів прийняття-передачі, які є невід'ємною частиною договору, передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку договору пісок та сіль (надалі іменується «матеріал»), у кількості 1425,0 м.З загальною вартістю 98 912,70 грн. (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот двадцять грн. 70 коп.) (з ПДВ) та 117,0 м.З загальною вартістю 99 157,50 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч сто п'ятдесят сім грн. 50 коп.), (з ПДВ) відповідно.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором зберігання відповідно до статті 936 ЦК України.

Згідно статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві в схоронності.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору на зберігання піску та солі від 06.02.2012 року №1-П-С станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Згідно пунктів 1.2. та 1.3. договору зберігання за договором є безоплатним. Строк зберігання встановлюється з моменту фактичної передачі піску та солі зберігачеві до повного використання.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що зберігач зобов'язаний, серед іншого, зберігати матеріал з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження матеріалу поклажодавця, а також повернути матеріал поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Згідно пункту 2.6. договору поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення матеріалу, який знаходиться на зберіганні (всього або його частини). Факт повернення оформляється актом прийняття-передачі, в якому зазначається кількість поверненого матеріалу.

Розділом 3 договору встановлено відповідальність сторін, розділом 4 - порядок вирішення спорів.

Так, пунктом 3.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору усі спори, що виникають з договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

Згідно пункту 5.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, Актами приймання-передачі №3 та №4 передав, а відповідач прийняв на зберігання 1425 м.3 піску вартістю 99 812 грн. 70 коп. та 117 м.3 солі вартістю 99 157 грн. 50 коп. Вказані акти підписано повноважними представниками та завірено відтисками печатки зберігача за договором (належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи).

В подальшому позивач за товарно-транспортними накладними (належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних та реєстрів товарно-транспортних накладних долучено до матеріалів справи) та Актами списання від 28.02.2012 року №7 та від 30.03.2012 року №8 отримав від відповідача матеріал, а саме 728м.3 піску та 117 м.3 солі. Вказані Акти підписано комісією (призначена розпорядженням позивача від 20.02.2012 року №89). Належним чином завірені копії Актів списання на отримання частини матеріалу долучено до матеріалів справи.

У зв'язку із неповерненням частини матеріалу відповідачем позивач 23.07.2013 року звертався до відповідача із претензією вих. №31-2818, у якій вимагав повернення до 01.08.2013 року матеріал (пісок) в кількості 697 м.3 (належним чином завірена копія претензії в матеріалах справи).

Окрім того, 02.09.2013 року позивач повторно звертався до відповідача із претензією вих. №31 вих.-1500 із вимогою про повернення піску в кількості 697 м.3. Належним чином завірена копія претензії долучена до матеріалів справи. Відповідачем вказані претензії залишено без відповіді та реагування.

Так, позивач у своїй позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу матеріал (пісок) в кількості 697 м.3 відповідно до умов договору на зберігання піску та солі від 06.02.2012 року №1-П-С.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з договору на зберігання піску та солі від 06.02.2012 року №1-П-С, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві в схоронності.

Приписами частини першої статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 147 грн. 00 коп. відповідно до статті 49 ГПК України покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог та стягнути його з відповідача на користь позивача, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 80, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати боржника: Приватне підприємство «Мірт» (79038, Львівська область, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 81, кв. 12, поштова адреса: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Дністерська, буд. 16; код ЄДРПОУ 22396799) повернути стягувачу: Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Ф. Ліста, буд. 1; код ЄДРПОУ 20847537) матеріал (пісок) в кількості 697 м.3 відповідно до умов договору на зберігання піску та солі від 06.02.2012 року №1-П-С.

3. Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Мірт» (79038, Львівська область, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 81, кв. 12, поштова адреса: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Дністерська, буд. 16; код ЄДРПОУ 22396799) на користь стягувача: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Ф. Ліста, буд. 1; код ЄДРПОУ 20847537) 1 147 грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

01.10.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 04.10.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.