Рішення № 33898575, 03.10.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" жовтня 2013 р. Справа № 906/1221/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Балан О.С. - дов. № 14 від 09.01.13р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконті" (м. Житомир)

до Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод" (смт.Лугини Житомирської області)

про стягнення 7973,67 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 7973,67 грн., з яких: 7810,85 грн. боргу відповідно договору про постачання товару № 0000000682 від 04.03.13р., 134,09 грн. пені та 28,73 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав. На адресу суду 09.09.2013р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю директора на підприємстві.

Явка представників сторін в дане судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.

Відповідно до пп.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Також, ст.77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд вважає за необхідне та можливе прийняти рішення у справі за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами відповідно до ст.75 ГПК України.

Крім того, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підтверджено будь-якими доказами. У зв'язку з викладеним, господарський суд залишає дане клопотання без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.12р. між сторонами був укладений договір № 0000000682 про постачання товару (а.с.8).

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору та додатків до договору (якщо такі укладені), які є невід'ємною частиною вказаного договору.

Згідно з п.2.5 договору, датою приймання товару вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженим представником покупця або самим покупцем.

Ціна товару визначається на підставі прайс-листів постачальника і вказується в заявці зробленій покупцем. Ціна товару формується на підставі видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору та (або) додатків до договору (п. 3.1 договору).

Відповідно п.3.2 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в готівковому або безготівковому порядку протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару. Днем здійснення оплати за поставлений товар, вважається день зарахування суми, яка підлягає оплаті на розрахунковий рахунок постачальника або внесення готівки в касу постачальника відповідальною особою покупця (п. 3.4 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № 27282 від 05.06.13р. на суму 2196,39 грн., № 27557 від 05.06.13р. на суму 132,60 грн., № 27568 від 05.06.13р. на суму 1861,17 грн., № 30606 від 12.06.13р. на суму 3620,69 грн., на загальну суму 7810,85 грн. (а.с. 9-15).

Відповідач в порушення умов договору розрахунків за поставлену продукцію не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору становить 7810,85 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.16) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Також, відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.8 зазначеного Закону - головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що акти звірки взаємних розрахунків не є первинними документами, проте в силу ст.ст. 33, 34 ГПК України - є доказами, які в сукупності з іншими доказами можуть встановлювати юридичний факт - наявність заборгованості відповідача.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач вчиняв дії, які за своїм змістом спрямовані на визнання боргу, оскільки оформив та підписав акт звірки взаємних розрахунків станом на 06.09.13р. на суму 7810,85 грн. (а.с. 21).

На підставі викладеного, заборгованість в сумі 7810,85 грн. підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

Крім того, згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь ас прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В разі несплати ціни товару або прострочення оплати покупець сплачує постачальнику суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 6.2 договору).

Згідно розрахунку позивача, відповідачу нарахована пеня за період з 12.06.13р. по 29.07.13р. в сумі 134,09 грн. та 3% річних в сумі 28,73 грн.

Суд погоджується з даним розрахунком.

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 7810,85 грн. боргу, 134,09 грн. пені та 28,73 грн. 3% річних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод" (11301, Житомирська область, смт.Лугини, вул. Донського, 56, код 00378796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконті" (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 79, код 36269783) - 7810,85 грн. боргу, 134,09 грн. пені та 28,73 грн. 3% річних. та 1720,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.10.73

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 -у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід.)