Рішення № 33898568, 30.09.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" вересня 2013 р. Справа № 906/1294/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Думич А.М. - довіреність від 13.08.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (с. Ставчани Пустимитівського району Львівської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" (с.Щеніїв, Черняхівський район, Житомирська область)

про стягнення 28153,91 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 28153,91грн., з яких: 14472,95грн. основного боргу, 5486,66грн. 10% річних, 8194,30грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, повідомив, що станом на день судового засідання сума боргу відповідача не змінилась. Подав клопотання, яке було задоволено судом про долучення до матеріалів справи довідки про стан заборгованості (а.с. 45-46).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся вчасно та належним чином, доказом чого є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43).

Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 05.10.2012. між Товариством з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1" (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою "Агростем" (замовник, відповідач) укладено договір транспортного перевезення №051012-ЄШ/1 (далі - Договір (а.с.11-14)), згідно п.1.1. якого перевізник зобов'язався надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених у даному Договорі, автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню.

За умовами п. 1.2. Договору, кількість вантажу - визначається у товарно-транспортних накладних. Пункт завантаження та кінцевий пункт призначення згідно Додатків (п. 1.3. Договору).

В період з 05.10.2012 по 25.11.2012 сторонами було підписано 5 Додатків до Договору (а.с .15-19), в яких сторони погодили додаткові умови перевезення.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору та чинного законодавства було складено і підписано сторонами Акти виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 312588,80грн. Однак, відповідач частково розрахувався за надані послуги, сплативши 298115,85грн., внаслідок чого його заборгованість склала 14472,95грн..

У зв'язку з несвоєчасно проведеними розрахунками, посилаючись на п. 4.2. Договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача 5486,66грн. 10% річних та 8194,30грн. пені.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів сплати боргу не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник в процесі виконання ними умов Договору транспортного перевезення №051012-ЄШ/1 з Додатками №1-5 до нього (а.с. 11-19).

Статтею 909 Цивільного кодексу України та статтею 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Пунктом 2.1.7 Договору сторони визначили, що замовник зобов'язаний підписати і відправити зворотно перевізнику акт наданих послуг протягом 1 (одного) робочого дня з моменту його надсилання засобами факсимільного зв'язку або по електронній пошті, з послідуючим підписанням оригіналу та відправкою поштою протягом 3 (трьох) робочих днів з дня відсилання оригіналу перевізником. У разі коли акт наданих послуг не підписаний зі сторони замовника та немає обґрунтованих на це підстав то вважається, що цей акт є погоджений замовником та роботи вважаються виконаними на дату вказану в акті.

Також, п. 3.3. Договору, сторони погодили, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення перевізником та відповідно їх прийняття замовником є або підписаний сторонами акт виконаних робіт, або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим Договором.

Підписаними сторонами Актами виконання робіт (надання послуг) №29690 від 16.10.2012 на суму 31808,00грн., №34397 від 30.11.2012 на суму 29323,20грн., №34400 від 30.11.2012 на суму 77383,20грн., №34723 від 30.11.2012 на суму 174074,40грн. (а.с. 21-24) підтверджено, що в період з 16.10.2012 по 30.11.2012 позивачем, на виконання умов вищевказаного Договору було надано відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 312588,80грн.

За умовами п. 3.2. Договору, оплата наданих Перевізником послуг здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Перевізника протягом 5 (п'яти) днів після підписання акту виконаних робіт... При цьому, згідно п. 3.5. Договору, у випадку коли у замовника перед перевізником існує неоплачена заборгованість за надані послуги з перевезення, то кожне перерахування коштів від замовника на поточний рахунок перевізника, незалежно від цільового призначення, зараховується насамперед на погашення самої давньої заборгованості, яка існує перед перевізником.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок провести розрахунки по Акту виконання робіт (надання послуг) №29690 від 16.10.2012 у строк до 22.10.2012, по Актам виконаних робіт №34397, №34400, №34723 від 30.11.2012 - до 06.12.2012.

Однак, згідно виписок по особовому рахунку (а.с. 25-35), відповідачем було частково проведено розрахунки на суму 298115,85грн., які враховуючи приписи п. 3.5. Договору, позивачем правомірно було зараховано в погашення боргу в порядку черговості його виникнення.

Таким чином, зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті за надані послуги, як на дату звернення з позовом до суду, так і на дату вирішення спору склало 14472,95грн. (312588,80грн. - 298115,85грн.). Вказана сума боргу підтверджується відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків (а.с. 20) та вбачається з довідки позивача (а.с. 46).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 14472,95грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується нарахованих до стягнення з відповідача 8194,30грн. пені та 5486,66грн. 3% річних, слід зазначити наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 4.2. Договору сторони визначили, що при несвоєчасній оплаті послуг перевізника замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказані норми, у зв'язку з тим, що Договором перевезення не передбачено іншого періоду нарахування пені, останню слід нараховувати в межах шестимісячного строку.

З розрахунку позивача (а.с. 9) вбачається, що пеня останнім нарахована за період з 08.12.2012 по 28.08.2013, тобто, з порушенням приписів п. 6 ст. 323 ГК України. Здійснивши перерахунок пені за період з 08.12.2012 по 06.06.2012 (6 місяців з дати виникнення заборгованості, з врахуванням визначеного позивачем початку періоду її нарахування), судом було встановлено, що її обґрунтовано заявлена сума складає 7736,32грн. У стягненні 457,98грн. пені слід відмовити.

Перевіривши розрахунок 10% річних (а.с. 10), суд дійшов висновку, що останні нараховані позивачем з врахуванням приписів ст. 625 ЦК України та п. 4.2. Договору, їх розмір визначено вірно, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин суду не надав. При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню на суму 27695,93грн., з яких: 14472,95грн. основного боргу, 7736,32грн. пені та 5486,66грн. 10% річних. У стягненні 457,98грн. пені суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" (12344, Житомирська обл., Черняхівський р-н., село Щеніїв, вул. Поліщука, буд. 3, ід. код 37376945)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (81118, Львівська обл., Пустомитівський р-н., село Ставчани, ід. код 32602104):

- 14472,95грн. основного боргу;

- 7736,32грн. пені;

- 5486,66грн. 10% річних;

- 1692,51грн. судового збору.

3. У стягненні 457,98грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.10.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вруч.).