Рішення № 33898479, 23.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

5

Справа №0909/5918/2012

Провадження №22ц/779/1818/2013

Категорія 23

Головуючий у 1 інстанції - Максимюк Р.Ю.

Суддя-доповідач - Томин О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої: Томин О.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Шишка А.І.,

секретаря: Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми коштів, за апеляційною скаргою представника приватного підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.06.2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми коштів. Вимоги мотивував тим, що згідно укладених між ними договорів оренди №42 та №43 від 21.06.2010 року він передав відповідачу в тимчасове платне володіння та користування обладнання - риштування будівельне. Термін дії вказаних договорів встановлено до 14.07.2010 року. Однак, ОСОБА_3 у встановлений строк обладнання йому не повернув, а орендну плату сплатив лише частково в сумі 1027,00 грн. Тому зазначив, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому вартість обладнання, сплатити орендну плату за весь час фактичного користування риштуванням, пеню, передбачену договорами, інфляційні збитки та 3% річних, а всього - 144724,85 грн.

04.03.2013 року ПП ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 153635,79 грн.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.06.2013 року позов приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь приватного підприємця ОСОБА_2 20383 грн. 84 коп. вартості риштування та 373 грн. 00 коп. орендної плати за користування риштуванням. В задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь приватного підприємця ОСОБА_2 судові витрати - 229 грн. 40 коп. судового збору та 180 грн. 00 коп. витрат на публікацію оголошення в газеті «Галичина» про виклик в судове засідання відповідача.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник приватного підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, постановлене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_3 жодного разу не з'явився в судове засідання по розгляду даної справи і належних спростувань доводів позивача не надав. Твердження представника відповідача про те, що робочі записи ОСОБА_2 на звороті договору оренди обладнання №43 від 21.06.2010 року є свідченням передачі коштів, вважає недоведеними. Що стосується посилань відповідача на неможливість повернення орендованого риштування у зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_5, то такі не звільняють відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань. На його думку, судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги, що вимоги чинного законодавства, відповідно до яких передбачено право особи на відшкодування завданих їй збитків та плати за користування майном, як і не було наведено жодних обґрунтованих підстав, які б свідчили про те, що наявність зобов'язання у відповідача є недостатньою підставою для стягнення коштів за благо, яке останнім було отримано та використовувалось згідно договорів оренди, а тому суд своїми діями фактично позбавив позивача належного йому права на отримання законної та обґрунтованої винагороди. Тому просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду залишити без зміни.

Вислухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 21.06.2010 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір оренди обладнання №42 відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне користування риштування будівельне площею 55 м.кв., вартістю 6770,84 грн. на 20 днів із закінченням терміну оренди 14.07.2010 року, розміром орендних платежів 0,5 грн./м.кв./добу, загальною сумою орендного платежу за вказаний термін 550 грн. (а.с. - 4).

Згідно Договору оренди обладнання №43 від 21.06.2010 року приватний підприємець ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв у тимчасове оплатне користування риштування будівельне площею 85 м.кв., вартістю 13616 грн. на 20 днів із закінченням терміну оренди 14.07.2010 року, розміром орендних платежів 0,5 грн./м.кв./добу, загальною сумою орендного платежу за вказаний термін 850 грн. (а.с. - 5).

Відповідно до розділу 6 Договорів після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 1 доби повернути майно, що орендується, орендодавцю за актом прийому-передачі. Майно, що орендується, повинно бути передано орендодавцю у справному стані.

Об'єкти оренди передані відповідачу за Актом прийому-передачі будівельного риштування в оренду від 21.06.2010 року (а.с. - 6).

Задовольняючи частково позовні вимоги ПП ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у передбачений договорами строк не повернув позивачу орендоване обладнання, а тому зобов'язаний відшкодувати вартість цього майна у грошовому виразі. Крім того, ОСОБА_3 оплатив орендну плату тільки частково у сумі 1027 грн. замість 1400 грн., які був зобов'язаний заплатити за 20 днів оренди риштування. Однак, вважав, що втрата риштування не є простроченням грошового зобов'язання у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому вимоги про стягнення боргу в сумі 60363 грн. та інфляційних витрат є безпідставними. Щодо вимоги про стягнення пені, то суд відмовив у її задоволенні, застосувавши строк позовної давності.

Однак, погодитися в повній мірі із таким висновком колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Ч.ч. 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як передбачено ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 611, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення дії договорів оренди обладнання відповідач у визначений спосіб не повернув орендодавцю об'єкти, що ним орендувалися, і акт передання-приймання вказаних об'єктів сторонами складено не було.

Згідно п.п. 1.2, 3.1 укладених сторонами договорів оренди від 21.06.2010 року орендна плата нараховується по 0,5 грн./м.кв./добу орендованої площі риштування, розмір якої складає 55 кв.м. та 85 кв.м., а всього 140 кв.м. Таким чином, розмір орендної плати за користування риштуванням за один день становить 140 кв.м. * 0,5 грн. = 70 грн. 00 коп.

Разом з тим, щодо вимоги про стягнення пені, суд враховує, що вона за своїм характером є похідною вимогою щодо основного зобов'язання.

Статтею 266 ЦК України встановлено, що строк позовної давності стосовно додаткових вимог (стягнення штрафу або пені), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно зі спливом строку давності щодо основної вимоги.

Виходячи із цього та враховуючи вимоги п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню в межах строку позовної давності за період фактичного невиконання зобов'язання, але не більше, як за один рік.

Згідно п. 7.2.1 договорів у випадку прострочення по здачі орендареві майна, що орендується, нараховується пеня в розмірі орендної плати.

На підставі зазначених положень закону, умов договору та з урахуванням вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також розрахунків, представлених позивачем, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ПП ОСОБА_2 20383 грн. 84 коп. вартості риштування, 60363 грн. 00 коп. заборгованості орендної плати, 25550 грн. 00 коп. пені, 2272 грн. 69 коп. інфляційних збитків, 2816 грн. 26 коп. - 3% річних.

Іншого розрахунку даних сум відповідачем не надано.

Твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_3 з бригадою оплатили позивачу 7200 грн. за оренду риштування, а не 1027 грн., про що на звороті Договору №43 ОСОБА_2 зробив відповідні позначки, не підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313 - 314, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника приватного підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.06.2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного підприємця ОСОБА_2 20383 грн. 84 коп. вартості риштування, 60363 грн. 00 коп. боргу, 25550 грн. 00 коп. пені, 2272 грн. 69 коп. інфляційних збитків, 2816 грн. 26 коп. - 3% річних, а всього - 111385 грн. 79 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного підприємця ОСОБА_2 судові витрати - 1138 грн. 85 коп. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Пнівчук О.В.

Шишко А.І.