Рішення № 33897264, 25.09.2013, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3759/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

головуючого судді Кочко В.К.,

при секретарі Снігур М.Г.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики договором купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з позовом про визнання укладеним договору позики як договору купівлі-продажу, визнання права власності на ? частину домоволодіння та надворних споруд за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки (пай) із земель, що перебували в колективній власності колишнього КСП «Україна», що належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 23.05.2012 року, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2248017 від 08.08.2013 року, зобов'язання зареєструвати право власності на вказане майно.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що грошові кошти не отримував від позивача.

Дослідивши письмові докази по справі, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 628 ЦПК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У позовній заяві та поясненнях у судовому засіданні позивач посилався на те, що укладений між ними договір позики є змішаний, та має риси договору купівлі-продажу. Однак, дослідивши матеріали справи, у тому числі надану копію договору позики від 23.02.2013 року, суд дійшов висновку, що вказаний договір не є змішаним, а лише договором з умовою подальшого оформлення договору купівлі-продажу в рахунок виникнення несплаченого боргу за договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідач у судовому засіданні надав пояснення, що вказаний договір позики підписаний був, однак коштів від позивача він не отримував. Вказана сума у 4000 доларів США мала бути оплатою за надання послуг ОСОБА_1 за ведення справи у суді щодо отримання законного права на частину спадку після смерті сина ОСОБА_2, ОСОБА_3

Згідно ст. 1047 ЦПК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

25 вересня 2013 року позивач додала до матеріалів справи копію розписки, яка має підтверджувати факт передачі грошових коштів за вказаним вище договором позики. Договір позики було укладено 23 лютого 2013 року на суму 4 000 доларів США (тобто за курсом НБУ станом на дату укладання договору дорівнює приблизно 32 000 гривень), розписка складена 14 січня 2013 року на суму 20 000 гривень.

Розписка є документом, який підтверджує укладання договору позики, отже не може бути складена раніше самого договору позики. Крім того, сума коштів, вказана у договорі позики та розписці не співпадає, що дає підстави для сумніву щодо відношення вказаної розписки до вказаного договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦПК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Позивач зазначає, що факт видачі довіреності, якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 на вчинення певних дій в інтересах ОСОБА_2, є підтвердженням факту домовленості між сторонами фактичного укладення договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, що є помилковим розумінням правової природи документу позивачем.

Таким чином, суд вважає за доцільне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог на підставі досліджених фактів по справі, оскільки не були доведені фактичні дані, необхідні для задоволення рішення.

Керуючись ст.ст. 10,11, 88, 209,212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 235 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики договором купівлі-продажу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя В.К.Кочко