Ухвала суду № 33896991, 04.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/276/13-ц Головуючий у І інстанції Дутчак І.М.Провадження № 22-ц/780/5139/13 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 26 04.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

01 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Лащенка В.Д.,

за участю секретаря Токар Т.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми позики, трьох процентів річних від простроченої суми та процентів за користування позикою, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання розписки недійсною.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми позики, трьох процентів річних від простроченої суми та процентів за користування позикою, посилаючись на те, що 24 жовтня 2009 року вона надала відповідачу у позику грошові кошти у розмірі 14 тисячі доларів США, що еквівалентно 111 902 грн., які остання зобов'язувалась повернути до 01 січня 2010 року. Оскільки ОСОБА_2 не повертає отримані кошти, то позивач просила стягнути з відповідача 111 902 грн. основного боргу та 10 080 грн. 37 коп. за прострочення зобов'язання та 32 564 грн. 60 коп. проценти за користування позикою.

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання розписки недійсною, посилаючись на те, що 24 жовтня 2009 року вона під психологічним тиском ОСОБА_3 склала розписку на суму 14 тисяч доларів США. Проте суми, вказаної у розписці, ОСОБА_2 не отримувала ні від відповідача ОСОБА_1, ні від ОСОБА_3 У зв'язку з цим просила визнати розписку від 24 жовтня 2009 року недійсною.

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 27 червня 2013 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму позики в розмірі 14 тисяч доларів США, що станом на 27 грудня 2012 року еквівалентно 111 902 грн., та 3 % річних від суми позики за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 10 070 грн. 29 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог та зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про стягнення 32 564 грн. 60 коп. процентів за користування позикою та 1 832 грн. 90 коп. судового збору, та 37 грн. 36 коп. сплачених за перерахування судових зборів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 24 жовтня 2009 року ОСОБА_2 взяла у борг у позивача 14 тисяч доларів США та зобов'язувалась повернути до 01 січня 2010 року, про що видала розписку (а. с. 8).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову, суд обгрунтовано виходив з положень ст. ст. 526, 530, 625, 627, 1048, 1049, 1050 ЦК України та прийшов до правильного висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума основного грошового зобов'язання та 3 % річних від простроченої суми..

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 32 564 грн. 60 коп. процентів за користування позикою, суд обґрунтовано виходив з положень ст..ст.1048 та 627 ЦК України та прийшов до правильного висновку про те, що договором позики між сторонами не передбачено одержання позикодавцем процентів за надання позики, у зв»язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у цій частині.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: