Ухвала суду № 33896600, 19.09.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"19" вересня 2013 р. Справа № 806/3509/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Охрімчук І.Г.

Хаюка С.М.,

при секретарі Кошиль О.Ю. ,

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Володарсько-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" липня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" до Володарсько-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської міжрайонної ДПІ Житомирської області ДПС від 29.04.2013 р. № 0000152200, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 941475,00 грн.

В ході розгляду справи судом проведено заміну первісного відповідача на Володарсько-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 р. позов задоволено. Визнано неправомірним та скасоване податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської МДПІ Житомирської області ДПС від 29.04.2013 р. № 0000152200.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст.200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест", з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., про що складено акт № 9/5/22-07/33093694 від 17.04.2013 р.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення п.138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: завищення товариством суми від'ємного значення з податку на прибуток за 2012 рік всього у сумі 941475 в тому числі за 3 квартал 2012 року 465682 тис. грн. та за 4 квартал 2012 року в сумі 475793 грн.

На підставі акту перевірки Володарсько-Волинською міжрайонної ДПІ Житомирської області ДПС 29.04.2013 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 941475,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство України не пов'язує право платника податку формувати валові витрати з тим, чи був отриманий дохід за результатами конкретної господарської операції, а твердження відповідача, що операції із придбання товарів (послуг) не можна вважати господарською діяльністю позивача тільки на основі того, що виготовлена за допомогою них продукція була реалізована за ціною, нижчою її собівартості - помилкові.

Колегія суддів такі висновки суду вважає законними та обґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджено, що основним напрямком господарської діяльності позивача є видобування гранітних блоків Маславського родовища з подальшою реалізацією.

Порядок обчислення, визнання, склад доходу та витрат підприємства визначено в Розділі ІІІ Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Так п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України визначено, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно, п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно, п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно, п.п.14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Тобто, поняття "дохід" для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються платником податку у власність чи на його користь і мають вартісне вираження. При цьому здійснення господарської діяльності не пов'язується з фактом перевищення надходжень до такого платника податків над його витратами.

При цьому визначення розміру витрат підприємства шляхом визначення їх на рівні отриманого доходу, Податковим кодексом України не передбачено.

Крім того, п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України визначено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Обґрунтованими також є висновки суду першої інстанції про те, що представниками відповідача не надано доказів вчинення дій, спрямованих на встановлення рівня звичайних цін у господарських операціях позивача.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни. Тобто реалізація товарів продавцем за цінами нижчими від ціни собівартості чи придбання не є законодавчо забороненою.

Згідно п.п.14.1.71 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Стаття 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом.

За змістом ст.7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" позивачу надано право самостійно визначати та реалізовувати будь-яку продукцію, крім тієї, по якій здійснюється державне регулювання цін і тарифів, за вільними (договірними) цінами.

Тобто, чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу.

При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Недосягнення мети, як то отримання прибутку, не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства за умови, що судами була перевірена економічна доцільність відповідних господарських операцій.

В певних випадках реалізація продукції за цінами, що нижче собівартості, може сприяти отриманню прибутку по результатах діяльності підприємства в цілому (реалізація залишків продукції за умови низького попиту на неї тощо).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не здійснював реалізацію товарів, ціни на які регулюються законодавством, а при визначенні ціни на граніт ТОВ "Надра Інвест" виходило із оцінки ситуації на відповідному ринку та низької якості сировини, що відноситься до власних ризиків підприємницької діяльності.

У 3,4 кварталах 2012 р. у позивача були нерозподілені постійні загальновиробничі витрати на загальну суму 941475 грн., які останній включав до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення і це значною мірою було пов'язано з проведенням робіт по запуску кар'єру Маславського родовища гранітів та переходом на нову систему видобування с застосуванням канату для різки каменю замість вибухових методів.

Первинними бухгалтерськими документами, дослідженими в ході розгляду справи встановлено, що всі витрати товариства, які віднесені до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), були використані в його господарській діяльності.

Обов'язковою умовою віднесення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат на витрати підприємства Податковий кодекс України визначає вимогу, щодо подальшого використання виготовлених за допомогою останніх товарів у власній господарській діяльності.

Отже, з урахуванням того, що ціна продажу готової продукції позивачем визначалась виходячи із звичайних цін, а відповідач згідно ч.2 ст. 71 КАС України зворотного не довів, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ "Надра Інвест" правомірно включено до складу собівартості реалізованої продукції нерозподілені постійні загальновиробничі витрати на загальну суму 941475 грн. в періоді їх виникнення та обґрунтовано визнав протиправним і скасував спірне податкове повідомлення-рішення.

Оскільки, постанову від 02.07.2013 р. Житомирським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Володарсько-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч

судді: (підпис) (підпис) І.Г. Охрімчук С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "24" вересня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" вул. Червона площа, 14,смт.Володарськ-Волинський,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12101

3- відповідачу Володарсько-Волинська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул. Володарського,4,м.Володарськ-Волинський,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12100