Ухвала суду № 33896511, 20.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2013 року Справа № 178790/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.,

судді Кузьмич С.М.

секретар судового засідання Коцур В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року у адміністративній справі за позовом ПП «Еко-Техсервіс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ПП «Еко-Техсервіс» звернулось з позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львів, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03 березня 2012 року № 0000122340 та від 28 травня 2012 року №0000282340, №0000302340.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки з питань господарських відносин ПП «Еко-Техсервіс» з ПП «Ново-Ком» за період: лютий, березень, квітень 2011 року, складено Акт перевірки №148/23-4/32681982 від 21 лютого 2012 року, яким встановлено порушення платником податку ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188 Податкового кодексу України завищено суму податкових зобов'язань на суму 26 615,74 грн. та п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податкового кредиту на загальну суму 26 615, 74 грн. Зазначає, що на підставі вищенаведеного Акту відповідачем 03 березня 2012 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000122340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 7 678,20 грн. за платежем податок на додану вартість та 28 травня 2012 винесено податкові повідомлення-рішення №0000282340, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 7 206,37 грн. за платежем податок на додану вартість та №0000302340, яким встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 11 7131,17 грн. Стверджує, що ним з дотриманням вимог Податкового кодексу України сформовано податковий кредит на загальну суму 26 615,74 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Ново-Ком» та визначено суму податкових зобов'язань на суму 26 615,74 грн. з ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар». Зазначає, що господарські операції з ПП «Ново-Ком» підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а щодо здійснення господарських відносин з ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар», розрахунок зобов'язань по податках та зборах перед бюджетом підтверджуються як первинними документами так і відповідною звітністю, які надано до ДПІ у Франківському районі м. Львова.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 03 березня 2012 року № 0000122340 та від 28 травня 2012 року №0000282340, №0000302340.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції ДПІ у Франківському районі м. Львова подано апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне.

Працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка з питань господарських відносин позивача з ПП «Ново-Ком» за період: лютий, березень, квітень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки №148/23-4/32681982 від 21 лютого 2012 року. При проведенні перевірки встановлено, що за період: лютий, березень, квітень 2011 року позивач проводив взаєморозрахунки з ПП «Ново-Ком». На підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, викладених в акті та правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на те, що господарські операції ПП «Еко-Техсервіс» з ПП «Ново-Ком» фактично не відбувалися, наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту, не є безумовною підставою для віднесення сум податкового кредиту. Відтак, представлені до перевірки видаткові та податкові накладні не підтверджують факт поставки товару на адресу підприємства, не є свідченням реальності господарської операції, містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції. Представлені позивачем накладні, податкові накладні підписані з ПрАТ «Моршинський завод Мінеральних Вод» «Оскар» не можуть слугувати належними первинними документами щодо підтвердження факту використання ТМЦ у господарській діяльності, з огляду на той факт, що не підтверджується придбання ТМЦ у ПП «Ново-Ком», який у свою чергу не володіє трудовими ресурсами, транспортними засобами та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Зазначає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує. Просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до направлення від 08.02.2012 року №23-4/69, згідно із пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу від 08.02.2012 року №77 ДПІ у Франківському районі м. Львова проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Еко-Техсервіс» з питань господарських відносин з ПП «Ново-Ком» за період: лютий, березень, квітень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки №148/23-4/32681982 від 21 лютого 2012 року.

Згідно висновків Акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 03 березня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення 0000122340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 7 678,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн. та 28 травня 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000282340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 7 206,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн., №0000302340, яким встановлено завищення суми від"ємного значення податку на додану вартість в розмірі 11 731,17 грн.

Як вбачається з Акту перевірки дану перевірку проведено за результатами перевірки Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією контрагента позивача - Приватного підприємства «Ново-Ком».

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відтак, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що за період: лютий, березень, квітень 2012 року Приватним підприємством «Еко-Техсервіс» проводились взаєморозрахунки з ПП «Ново-Ком» та отримані матеріали від ПП «Ново-Ком» були використані при проведенні будівельно-монтажних робіт на ПрАТ «Моршинський завод Мінеральних Вод «Оскар».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні; видаткові накладні; платіжні доручення; договори на проведення робіт, укладених позивачем та ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар»; копія договору, укладеного з ТОВ «БК «СІММ» № 31 від 26.11.2010 року, акти приймання виконаних будівельних робіт.

Долучені до справи первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають у суду апеляційної інстанції сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та ПП «Ново-Ком» за період лютий, березень, квітень 2011 року.

За приписами п.201.8. ст.208 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Аналіз наведених пп. 201.4, 201.7, 201.10 свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його оподатковуваних операціях, має юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 183 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, контрагент позивача ПП «Ново-Ком» на день виписки податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ.

Статтею 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно ст.188 цього ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На викладену позицію суду першої інстанції звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03).

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року у адміністративній справі 2а-5944/12/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Запотічний І.І.

Кузьмич С.М.