Ухвала суду № 33896449, 26.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9906/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій з прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001612230 від 08 лютого 2013 року та № 0007082230 від 21 травня 2013 року з порушенням встановленого законодавством строку для їх прийняття; про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001612230 від 08 лютого 2013 року та № 0007082230 від 21 травня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 19 грудня 2012 року по 25 грудня 2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вторметекспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за липень-жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт № 2270/22-30/30127924 від 25 грудня 2012 року.

У ході перевірки встановлено порушення: п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 17 688 255,60 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 23 538 966,00 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001612230 від 08 лютого 2013 року, згідно з яким нарахований податок на прибуток в сумі 17 688 256,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 8 844 128,00 грн.; № 0001622230 від 08 лютого 2013 року, згідно з яким нарахований ПДВ в сумі 23 538 959,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 11 769 479,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Вторметекспорт» звернулось із первинною скаргою до ДПС у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві № 3402/10/12-1-03 від 12 квітня 2013 року скарга підприємства задоволена частково, податкове повідомлення-рішення № 0001622230 від 08 лютого 2013 року скасовано в частині основного платежу в розмірі 299 993,00 грн. та в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 149 996,00 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено податкове повідомлення-рішення № 0007082230 від 21 травня 2013 року, податкове зобов'язання за яким становить: за основним платежем - 23 238 966,00 грн., за штрафними санкціями - 11 619 483,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Вторметекспорт» мало господарські відносини із ТОВ «Негоциант Агро», ТОВ «К-В-С».

На підтвердження виконання умов укладених між ними договорів, включення позивачем витрат на оплату послуг (робіт) до складу валових витрат підприємства, контрагентом виписані позивачу первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, акти про надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало те, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт № 6526/22-5/34598778 від 26 жовтня 2012 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Негоциант-Агро» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2012 року, в якому зазначено наступне.

16 жовтня 2012 року ТОВ «Негоциант-Агро» надано копію довідки від 19 липня 2012 року за № 31/22 ЖРЗПЗ-6626, видану ГУМВС України в Одеській області Шевченківським ВМ Приморського РВ Одеського міського управління, про винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України у зв'язку з відсутністю складу злочину по втраті документів за 2012 рік.

Як вбачається з аналізу наданої до перевірки довідки про відмову в порушенні кримінальної справи, заява ТОВ «Негоциант-Агро» про втрату документів, а саме: податкових накладних, прибуткових накладних, видаткових накладних, договорів, актів прийому-передачі, актів виконаних робіт, банківських виписок, журналів ордерів, прибутково-розрахункових ордерів та інших первинних документів бухгалтерського, податкового обліку за 2012 рік, надана та зареєстрована ЖРЗПЗ Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ м. Одеси 19 липня 2012 року.

16 жовтня 2012 року розпочато позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Негоциант-Агро». На момент отримання наказу та пред'явлення направлень жодних листів, заяв щодо втрати документів за липень 2012 на адресу ДПІ не надходило.

Таким чином, податковим органом встановлено факт умисного наміру ухилитися від надання документів для проведення документальної перевірки, про що складено акт ненадання документів до перевірки № 56/22-5 від 16 жовтня 2012 року.

Також, встановлено, що ТОВ «Негоциант-Агро» під час ведення фінансово-господарської діяльності у липні 2012 року придбало у підприємства ПП «Робота плюс» товар.

При відпрацюванні ланцюга постачання встановлено, що підприємство ТОВ «Інфостіл 2008», від якого ПП «Робота плюс» формує податковий кредит, у подальшому ланцюгу формує податковий кредит підприємству ТОВ «Негоциант-Агро».

Також, ДПІ у Печерському районі м. Києва по контрагенту-постачальнику ТОВ «Негоциант-Агро» - ПП «Робота Плюс» складено акт № 3797/2209/24257092 від 20 вересня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Робота Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, яким встановлено: стан ПП «Робота Плюс» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ПП «Робота Плюс» контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Тому, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Вторметекспорт» неправомірно сформовано податковий кредит у сумі 3 314 641,00 грн. за рахунок суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «Негоциант Агро», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ця податкова накладна не має статусу юридично значимої, в чому вбачається порушення вимог п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Під час проведення перевірки взаємовідносин між ТОВ «Вторметекспорт» та ТОВ «К-В-С» встановлено, що ТОВ «Ферко» було отримано від ТОВ «К-В-С» акти виконаних робіт, договори, видаткові накладні, які вказуються в акті перевірки.

Згідно з актом ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 26 листопада 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «К-В-С» щодо підтвердження сум податкового зобов'язання та податкового кредиту, задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість за серпень-жовтень 2012 року встановлено: стан ТОВ «К-В-С» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

У процесі перевірки встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Тому, податковим органом зроблений висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «К-В-С» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право- та дієздатності, а тому фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «К-В-С» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 0001612230 від 08 лютого 2013 року та № 0007082230 від 21 травня 2013 року, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період підтверджуються відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.