Постанова № 33896434, 04.10.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/3290/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

при секретарі - Дурицькій К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Федеральна пасажирська компанія» до Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Федеральна пасажирська компанія» (далі - ВАТ «Федеральна пасажирська компанія») звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України в якому, з урахуванням уточнення, просить суд скасувати постанову Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень від 14.06.2013 року №2253/1. Свої вимоги мотивує тим, що позивач не має статусу перевізника в розумінні Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», оскільки перевізником на території України та належним суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена вищевказаним законом, може бути лише господарюючий суб'єкт, який відповідно до транспортного та ліцензійного законодавства України має ліцензію, яка дає право на здійснення відповідних перевезень. ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» є іноземним господарюючим суб'єктом, зареєстрованим на території Російської Федерації та не має необхідних для перевезення пасажирів і багажу ліцензій на території України. На території України транспортування багажних та вантажних вагонів, які належать ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» здійснює національний перевізник - Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця». Таким чином, і відповідальність, передбачену статтею 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» повинен нести саме господарюючий суб'єкт, в якого наявна відповідна ліцензія - Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця». Крім того, позивач зазначив, що відповідно до статей 38 та 45 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення, стороною, якого виступає Україна, перевізник не має права контролювати дотримання пасажирами паспортних правил, встановлених при проїзді залізничним транспортом в міжнародному сполученні. Також, позивач посилається на порушення відповідачем процедури та порядку винесення оскаржуваної постанови. З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що постанова від 14.06.2013 року №2253/1, якою накладено штраф на перевізника у зв'язку зі здійсненням міжнародних перевезень, винесена відповідачем незаконно та необґрунтовано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що стаття 39 Угоди про міжнародне залізничне пасажирське перевезення кореспондує, до положень статті 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», якою безпосередньо встановлюється обов'язок перевізника перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для виїзду до держави прямування, транзиту, що представниками ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» виконано не було. Тому, представник зазначив, що оскаржувана постанова про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень від 14.06.2013 року №2253/1, винесена Чернігівським прикордонним загоном державної прикордонної служби України у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.05.2013, на території Хоробичської сільської ради. Городнянського району Чернігівської області, в пункті контролю для залізничного сполучення «Хоробичі», прикордонним нарядом відділу прикордонної служби «Деревини», у потязі № 457 сполученням «Херсон - Санкт-Петербург», під час здійснення прикордонного контролю та перевірки документів, у вагоні № 3 виявлено громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у якого були відсутні документи, які надають право на перетинання державного кордону України і в'їзду до Республіки Білорусь.

Вказані обставини зафіксовані у протоколі про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень від 30.05.2013 №530193. Лінійний начальник потягу громадянин РФ ОСОБА_2, від дачі будь яких пояснень та отримання другого примірника протоколу відмовився (а.с.67-68).

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону було прийнято рішення від 30.05.2013 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку ОСОБА_1 (а.с. 66).

Постановою першого заступника начальника Чернігівського прикордонного загону про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних перевезень від 14.06.2013 №2253/1 на ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» накладено штраф у розмірі 85000 грн. (а.с.16-19, 71-74).

Листом від 17.06.2013 №29/4540 Генеральному директору ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» направлено повідомлення про винесення постанови по справі про правопорушення (а.с.14-19, 69-70), яке було отримано ВАТ «Федеральна пасажирська компанія».

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Закон України від 04.07.1996 №273/96-ВР «Про залізничний транспорт» (далі - Закон №273/96-ВР) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.

Стаття 22-1 Закону №273/96-ВР передбачає, що під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, крім обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, зобов'язаний до початку перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи.

Закон України від 10.01.2002 №2920-III «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» (далі - Закон №2920-III) відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 1 та статті 2 Закону №2920-III підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники) за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.

Разом з тим, спірні правовідносини також врегульовані Угодою про міжнародне пасажирське сполучення від 01.11.1951, сторонами якої є 23 країни - учасники Організації співдружності залізничних доріг, в тому числі Російська Федерація та Україна.

Відповідно до вимог статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 2 статті 19 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV «Про міжнародні договори України» передбачено, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Угода про міжнародне пасажирське сполучення від 01.11.1951 регулює порядок перевезення пасажирів, багажу та товаробагажу в міжнародному залізничному сполученні по залізничним дорогам країн-учасниць Організації співдружності залізничних доріг, учасниками Угоди.

Статтею 38 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення від 01.11.1951 передбачено, що пасажир, відправник і отримувач багажу або товаробагажу зобов'язані дотримуватися паспортно-адміністративних (у тому числі візових), митних та інших правил, встановлених при проїзді залізничним транспортом в міжнародному сполученні, як відносно себе, так і відносно своєї ручної поклажі, багажу та товаробагажу. Перевізник не вправі контролювати дотримання вказаних правил, за винятком встановлених міжнародними угодами в галузі залізничного транспорту, та не несе відповідальності за невиконання цих правил пасажиром, відправником та отримувачем багажу або товаробагажу.

Статтею 2 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення від 01.11.1951, передбачено, що договірний перевізник - юридична особа, що уклала з пасажиром (відправником) договір перевезення, відповідно до якого зобов'язується доставити пасажира, довірений відправником багаж та товаробагаж із пункту відправлення в пункт призначення, а також видати багаж та товаробагаж в пункті призначення, або передати пасажира, багаж та товаробагаж наступному перевізнику. Наступний перевізник - юридична особа, що прийняла від договірного перевізника зобов'язання щодо подальшого перевезення пасажира, багажу та товаробагажу в пункт призначення, або зобов'язання щодо передачі пасажира, багаж та товаробагаж наступному перевізнику. Оператор вагонів - юридична особа, що має пасажирські або багажні вагони на праві власності або іншому праві та така, що приймає участь на підставі договору з перевізником при здійсненні перевізного процесу з використанням вказаних вагонів.

При цьому, національний перевізник - Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця» здійснює транспортування рухомого складу, що належить ВАТ «Федеральна пасажирська компанія», територією України на підставі Правил про розрахунки в міжнародному пасажирському та вантажному залізничному сполученні, зі змінами та доповненнями станом на 15.02.2011 року, виданих Організацією співробітництва залізничних доріг.

За таких обставин, суд вважає, що перевізником на території України в розумінні статті 2 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення від 01.11.1951, є Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця».

Суд також зауважує, що частиною третьою статті 8 Закону України № 273/96-ВР встановлено, що господарська діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом провадиться на підставі ліцензії, яка видається в порядку, встановленому законодавством.

Закон України від 01.06.2000 №1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі - Закон №1775-III) визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Згідно з пунктом 25 частини 3 статті 9 Закону №1775-III ліцензуванню підлягає, зокрема, такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом.

Видана ВАТ «Федеральна пасажирська компанія», уповноваженими органами Російської Федерації, ліцензія серії ППБ №7705192 від 18.03.2010, щодо здійснення перевезень пасажирів та багажу залізничним транспортом (а.с. 37) діє лише на території Російської Федерації.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для накладення штрафу на ВАТ «Федеральна пасажирська компанія», передбаченого частиною 1 статті 1 Закону №2920-III.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» до Чернігівського прикордонного загону державної прикордонної служби України, підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Федеральна пасажирська компанія» задовольнити повністю.

Скасувати постанову Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень від 14.06.2013 року №2253/1

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Постанова суду від 27.09.2013 року ___ набрала законної сили.

Суддя В.І. Д'яков