Рішення № 33893848, 04.10.2013, Рутченківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Донецька)

2/258/2392/13 258/7541/13-ц

№ 2/258/2392/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2013 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Подолянчук І.М.

при секретарі Мінченковій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Шахта ім. А.Ф. Засядько»

Про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вказавши, що згідно наказу № 974 к від 21 липня 1999р. його було прийнято на ОП шахту ім. О.Ф. Засядько підземним прохідником 5-го розряду з повним робочим днем у шахті.

В 2004 році він почав почувати себе погано, оскільки йому не хватало повітря при фізичному навантаженні, його мучив кашель, слабкість, головний біль.

З цього приводу він звернувся спочатку до міської лікарні № 27, а потім - до міської лікарні № 24, де знаходився на стаціонарному лікуванні, але його стан не поліпшився і він з 20 листопада 2007р. по 07 грудня 2007р. перебував на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній лікарні професійних захворювань м. Донецька.

Після проходження курсу лікування у нього був встановлений діагноз: «Хронічне обструктивне захворювання легенів пильової етіології другої стадії, фаза загострювання.

Емфізема легенів, легенева недостатність другого ступеню. Захворювання професійне». Йому була протипоказана робота в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, переохолодження організму. Потім він був направлений на МСЕК.

Згідно висновку МСЕК від 20 грудня 2007р. у нього була встановлена втрата професійної працездатності на 40% та був встановлений діагноз: «Хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легенів, легенева недостатність 2-го ступеню. захворювання професійне» та встановлена 3-я група інвалідності.

Згідно наказу № 17к від 08 січня 2008р. він був звільнений з ОП Шахта ім. О.Ф.Засядько на підставі ст. 38 КзПП України (за власним бажанням) у зв'язку з переходом на пенсію.

Згідно наказу № 386к від 08 червня 2008р. він був прийнятий на роботу в ТОВ «Панаріум» охоронцем, де пропрацював до 31 березня 2009р. та був звільнений за власним бажанням.

На теперішній час він позбавлений можливості працювати за професією, оскільки в силу його стану здоров'я йому протипоказані фізичний труд в підземних умовах, несприятливі мете умови.

Позивач ввважає, що внаслідок отриманого професійного захворювання відповідачем йому було спричинено моральну шкоду, яка виражається не тільки в тривалому фізичному болі, але й в емоційних (моральних) хвилюваннях.

У нього з'явилася задишка при ходьбі, систематичний сухий кашель, впродовж дня він переживає почуття нестачі повітря, слабкість, швидку стомлюваність, тощо.

Після встановлення йому 40% втрати працездатності та визнання його інвалідом 3-ї групи, він вважає себе неповноцінною людиною, у нього знизилась працездатність, він змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя, він не може виконувати домашню роботу в тому обсязі, який виконував раніше, вимушений звертатися в медичні установи за медичною допомогою.

Враховуючи перелічені факти, а також те, що спричинена йому моральна шкода носить довготривалий характер, позивач вважає, що має законні підстави вимагати від відповідача відшкодування спричиненої йому моральної шкоди.

Для організації своєї життєдіяльності, спричинену моральну шкоду він оцінює в 100000грн., відшкодування якої просив суд стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в повному обсязі підтримав свої позовні вимоги та надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю позов ОСОБА_1 не визнав та суду пояснив, що вимоги позивача є безпідставними, так як з позову не вбачається вина ПАТ «Шахта ім.А.Ф. Засядько» в спричиненні позивачу моральної шкоди.

Розмір суми відшкодування моральної шкоди позивачем не доказаний, так як обутові умови позивача, незважаючи на професійне захворювання, не змінилися.

Відповідно до висновку МСЕК, позивач отримує від Фонду страхові виплати та суми додаткової допомоги на медичне обслуговування.

Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.5 абз.9 Рішення Конституційного Суду України від 08.10. 2008р. по справі №1-32-2008 застраховані громадяни, потерпілі внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання на підприємствах, мають право на відшкодування моральної шкоди у відповідності до ст.1167 ЦК України та ст.237 КЗпП України.

Власник чи уповноважений ним орган зобов'язані відшкодувати моральну шкоду, спричинену умовами виробництва, всіх потерпілих, в тому числі - в випадку встановлення тимчасової, стійкої, часткової чи повної втрати професійної працездатності.

Згідно вимог ст. 155 КЗпП України на усіх підприємствах створюються безпечні та нешкідливі умови праці.

Як вбачається з вимог ст. ст.1167, 1168, 268 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісчяних платежів.

На вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (тобто на вимогу про відшкодування моральної шкоди), позовна давність не поширюється.

Таким чином, потерпілий ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок роботодавця, так як стійку втрату працездатності у зв'язку з травмою на виробництві або професійним захворюванням вперше встановлено у період після 01 січня 2006р.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 21 липня 1999 р. працював ОП шахта ім. О.Ф. Засядько підземним прохідником 5-го розряду з повним робочим днем у шахті.

Звільнений з шахти 08 січня 2008р. на підставі ст.38 КЗпП України (за власним бажанням, у зв'язку з переходом на пенсію).

В результаті тривалої праці на шахті в шкідливих умовах праці він отримав професійне захворювання, а саме: «Хронічний обструктивний бронхіт, емфізему легенів, легеневу недостатність 2-го ступеню. Захворювання професійне» та йому була встановлена 3-я група інвалідності, що підтверджується Актом розслідування професійного захворювання по формі П-4 №180, затвердженого 14 грудня 2007р.

Позивач ОСОБА_1 тривалий час перебував на лікуванні і продовжував працювати в шахті, неодноразово лікувався стаціонарно, але лікування позитивних результатів не дало і на підставі вказаного Акту форми П-4 позивач пройшов обстеження у МСЕК.

Висновком МСЕК №1 від 20 грудня 2007р. серії ДОН-05 № 147549, за наслідками цього профзахворювання позивачеві ОСОБА_1 первинно було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40% безстроково, встановлена інвалідність 3-ї групи за профзахворюванням та визначена потреба у додаткових видах допомоги, таких як: санаторно-курортне та медикаментозне лікування, протипоказана праця в підземних умовах у контакті з пилом.

Суд вважає, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивачеві ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, яка виражається не тільки в тривалому фізичному болі, але й в емоційних (моральних) стражданнях.

У нього з'явилася задишка при ходьбі, систематичний сухий кашель, впродовж дня позивач переживає почуття нестачі повітря, слабкість, швидку стомлюваність, тощо.

Після встановлення йому втрати працездатності та визнання інвалідом 3-ї групи, позивач вважає себе неповноцінною людиною, у нього знизилась працездатність, він змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя, він не може виконувати домашню роботу в тому обсязі, який виконував раніше, вимушений звертатися в медичні установи за медичною допомогою.

Суд вважає, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивачеві ОСОБА_1 відповідачем було спричинено моральну шкоду, яка виражається не тільки в тривалому фізичному болі, але й в емоційних (моральних) стражданнях.

Право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникло після 01 січня 2006р., тобто після набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007р.», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Таким чином позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди від роботодавця, тобто від ПАТ «Шахта ім. А.Ф. Засядько».

З огляду на наведене суд визнає такими, що не відповідають обставинам справи доводи представника відповідача, стверджуючого у судовому засіданні, що роботодавець-шахта ім.А.Ф. Засядько за вказаних обставин не може бути відповідачем по справі, так як не спричиняв позивачеві ніякої моральної шкоди та не визнає вказані доводи в якості допустимого та належного доказу по справі при обгрунтуванні судового рішення.

Так як факт ушкодження здоров'я позивачем ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків встановлено Санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці позивача, Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 14 грудня 2007р., висновками МСЕК №3959 від 05 грудня 2007р. та № 147549 від 20 грудня 2007р., суд вважає доведеним заподіяння при цьому відповідачем позивачу ОСОБА_1 моральних страждань, тобто спричинення позивачу ОСОБА_1 моральної (немайнової) шкоди - фізичних і моральних страждань в результаті професійного захворювання на виробництві.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступені вини відповідача та інших обставин.

Зокрема, враховуються тривалість і характер страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених щмін у його життєвих і виробничих стосунках.

Положення частини четвертої ст.23 ЦПК України прямо вказують на те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана із розміром цього відшкодування, тому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує позивачеві щомісячні страхові платежі, оплачує стаціонарне лікування, медикаменти та санітарно-курортне лікування.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи ступінь перенесених позивачем ОСОБА_1 моральних та фізичних страждань, визнає вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 100000 грн. в відшкодування моральної шкоди необґрунтовано завищеними.

З урахуванням розумності та достатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - ПАТ «Шахта ім. А.Ф. Засядько» на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 12000 грн., в решті позовних вимог про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі - ПАТ «Шахта ім.А.Ф. Засядько» на користь держави судові витрати на суму 114,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.5 абз.9 Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008р. по справі №1-32-2008; п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з відповідними змінами та доповненнями; ст. ст. 23, 268, 1167, 1168 ЦК України; ст.155 КЗпП; ст.ст. 8, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Шахта ім. А.Ф. Засядько» (поточний рахунок 2600795249447 в філії ПАТ «ПУМБ» м. Донецька, МФО №№;851, ЄДРПОУ №00174846) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, 12000 (дванадцять тисяч) грн., в решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ПАТ «Шахта ім. А.Ф. Засядько» на користь держави судові витрати на суму 114 (двісті двадцять дев'ять ) грн.70 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: