Постанова № 33893545, 06.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №479/240/13-к 06.08.2013 06.08.2013 06.08.2013

Номер провадження 11-кп/784/145/13

Провадження № 11-кп/784/145/13 Категорія ст. 286 ч. 1 КК України

Головуючий 1 інстанції суддя Микитей Л.Л.

Доповідач апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючої: Погорєлової Г.М.

Суддів: Губи О.О.

Гребенюк В.І.

За участю: секретаря Чоботаренко Т.І.

прокурора Цибух Т.І.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2013 року, яким обвинуваченого

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Скородне Нижньо-Устрікського району Польщі, громадянина України, українця, з базовою загальною середньою освітою, вдівця, пенсіонера, раніше не судимого, проживаючого на АДРЕСА_1; -

- засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3 400 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 6 787 грн. 34 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн. - на відшкодування моральних збитків та 3 000 грн. на відшкодування моральних збитків, спричинених малолітньому сину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5.

Прийнято рішення про відшкодування процесуальних витрат і постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області витрати за проведення авто-технічної та технічної експертизи транспортних засобів в сумі 1 891 грн. 19 коп.

В С Т А Н О В И Л А :

За вироком суду обвинувачений ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинені за таких обставин.

25 липня 2012 року приблизно о 16.00 год. обвинувачений ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «FORD FIESTA COURIER» номерний знак НОМЕР_1, рухався на ділянці автодороги М -05 «Київ - Одеса» 293 км. + 260 м, де, в порушення п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України перед початком виконання маневру розвороту не переконався в тому, що даний маневр буде безпечним і не створить небезпеки або перешкоди іншим учасникам дорожнього руху в процесі його виконання, не надав перевагу в русі зустрічному транспортному засобу, смугу руху якого він перетинав при виконанні маневру розвороту, виїхав на ліву смугу руху дороги, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, та зупинився, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем марки «TOYOTA CALDINA» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався зі швидкістю 90 км/год. по лівій смузі руху в напрямку м. Одеса.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автомобіля «TOYOTA CALDINA» - потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, а транспортним засобам - механічні пошкодження.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить змінити вирок в частині вирішення цивільного позову, та ухвалити в цій частині новий вирок, притягнувши до участі у справі як співвідповідача на стороні відповідача юридичну особу - страховика ВАТ «HCK «OPAHTA» за цивільним позовом ОСОБА_5

Твердить: що суд першої інстанції не звернув уваги, що на час дорожньо - транспортної пригоди його цивільно - правова відповідальність була застрахована в ВАТ «HCK «OPAHTA» згідно з полісом № АА/7365064, який діяв з 17.08.2011 року по 17.08.2012 року;

що суд першої інстанції, встановивши відсутність його згоди компенсувати моральні та матеріальні збитки за позовом повинен був залучити субсидіарного відповідача - СК ОРАНТА, та стягнути з останньої суму, що покривається вказаним полісом.

Докладно наводить положення ст. ст. 3, 22 Закону України від 01.07.2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо захисту інтересів страхувальника - заподіювача шкоди та щодо відшкодування страховиком оцінену у встановленому цим Законом порядку шкоду, заподіяну у ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи; а також і положення ст. 1194 ЦК України щодо обов'язку особи, яка застрахувала свою відповідальність, сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданою неї шкоди.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги обвинуваченого; доводи потерпілого ОСОБА_4 про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2; доводи прокурора Цибух Т.І. про часткове задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та скасування вироку в частині вирішення цивільного позову з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, вивчивши кримінальне провадження (справу), обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наведені у вироку суду висновки про винність ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, викладеним у вироку суду, які ніким не оспорюються, в тому числі і апелянтом ОСОБА_2

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, що також самим апелянтом не оспорюється.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_2 про ухвалення апеляційним судом нового вироку в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_5, з притягненням до участі у справі як співвідповідача на стороні відповідача юридичну особу - страховика ВАТ «HCK «OPAHTA», то вони не ґрунтуються на законі.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України щодо меж перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12012160250000051, направленого суду прокурором Кривоозерського району без зазначення будь - яких процесуальних підстав 29.03.2013 року № (15-20)-759-вих-13, в них міститься страховий поліс № АА/7365064 на ім'я обвинуваченого ОСОБА_2 (а. с. 13, 48 матеріалів кримінального провадження).

Проте, згідно журналу судового засідання від 19 квітня 2013 року при дослідженні документів в суді першої інстанції не досліджувався страховий поліс № АА/7365064 про страхування ВАТ «HCK «OPAHTA» цивільно - правової відповідальності обвинуваченого ОСОБА_2 на період часу з 17.08.2011 року по 17.08.2012 року. При цьому жодних клопотань з приводу дослідження вказаного документу ані обвинувачений ОСОБА_2, ані його захисник ОСОБА_7 не заявляли. В тому числі і після закінчення з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами при з'ясуванні головуючим у судовому засіданні у учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме в порядку ст. 363 КПК України (а. с. 63 - 64 матеріалів судового провадження).

А відповідно до положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

При цьому під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

А суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Таким чином, захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_2 на власний розсуд розпорядилися своїм правом заявляти клопотання під час розгляду справи судом першої інстанції щодо приєднання до матеріалів справи та дослідження певних доказів, і не просили суд дослідити вказаний страховий поліс.

Зазначене позбавляє можливості апеляційний суд дослідити цей доказ в силу ч. 3 ст. 404 КПК України.

За таких обставин вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілої не підлягає скасуванню або зміні, а апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 про обов'язок суду першої інстанції залучити до участі у справі субсидіарного відповідача - СК «ОРАНТА», також не ґрунтується на законі, оскільки діючий кримінальний процесуальний закон не передбачає такого учасника кримінального провадження.

Також знаходяться поза межами компетенції апеляційного суду доводи апелянта стосовно притягнення безпосередньо апеляційним судом до участі у справі як співвідповідача юридичну особу - страховика ВАТ «HCK «OPAHTA» та вирішення по суті заявленого цивільного позову безпосередньо в суді апеляційної інстанції,

Керуючись ст. ст. 404 ч. 3, 405, 407, 424, 426, 532 ч. 3 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Залишити без змін вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2, засудженого - засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І :

Погорєлова Г.М. Губа О.О. Гребенюк В.І.