Постанова № 33893066, 03.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.10.2013 р. справа №908/2232/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Прилуцьких М.І.від позивача:ОСОБА_5, представник за дов. від 03.06.13р. № 810від відповідача:Волошина Є.В., представник за дов. від 08.07.13р. № 012 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід22.07.2013 рокуу справі№908/2232/13 (суддя Гандюкова Л.П.)за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Запоріжжядо відповідача Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради м. Запоріжжяпро визнання недійсним договору б/д про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради м.Запоріжжя про визнання недійсним договору б/д про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг ( а.с. 3-5).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.07.2013р. у задоволені позову відмовлено (а.с.97-100).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов»язує недійсність правочину, укладений договір відповідає вимогам ст.628 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, містить всі істотні умови, встановлені законом для даного виду договорів.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 м.Запоріжжя звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з»ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного прийняття рішення, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.07.2013р. у даній справі прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та призначити проведення комплексної почеркознавчої експертизи і технічної експертизи документів на предмет встановлення давності нанесення рукописного тексту у договорі про відшкодування витрат б/д та ідентифікації підпису, проведення якої доручити Запорізькій філії Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (69063, м.Запоріжжя, вул.Дзержинського,13) (а.с.111-115).

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що аналіз умов спірного договору б/д, який знаходиться у позивача свідчить про те, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов господарського договору, зокрема, не було узгоджено строк дії цього договору та його ціну.

У скарзі апелянт також зазначає, що під час розгляду справи представником позивача було заявлене клопотання про призначення комплексної судової експертизи, проте місцевий суд відхилив його, як необґрунтоване.

Апелянт вважає, що питання, які поставлені у клопотанні мають істотне значення для справи, оскільки відповідач в односторонньому порядку визначив строк дії договору, зокрема вніс відповідний рукописний текст до п.5.1 договору.

На думку апелянта, не може бути підставою відмови у задоволені позову не звернення до правоохоронних органів з приводу підробки дат, не подання зустрічного позову та ін.

Представник апелянта у судовому засідання підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Заслухавши представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджено копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.11).

Відповідач, Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради є юридичної особою (ідентифікаційний код 02136146), що підтверджено Статутом та довідкою із ЄДРПОУ (а.с.30, 31-55).

12.11.2012р. між Запорізькою обласною радою (за договором - орендодавець), Комунальним закладом "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради (за договором - балансоутримувач, далі - відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (за договором - орендар, далі - позивач) був укладений договір №92-ОР/2012 оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що обліковуються на балансі Комунального закладу "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради (а.с.18-21).

Згідно з п.п.1.1, 1.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області: нежитлове приміщення підвалу (майно) площею 94,4 кв. м., вбудовані в п»ятиповерхову будівлю літера «А-4» Інв. №10310001, корпусу Комунального закладу "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, та обліковується на балансі Комунального закладу "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради.

Передачу майна здійснює балансоутримувач, акт приймання - передачі підписується балансоутримувачем, орендарем та орендодавцем (п.1.4 догоовру).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами цього договору та акта приймання-передачі вказаного майна. В акті приймання - передачі вказується детальний опис та стан майна, що передається в оренду. Акт приймання - передачі складається в трьох примірниках, по одному для орендодавця, орендаря та балансоутримувача.

Розділом 3 договору сторони визначили орендну плату.

Так, орендна плата перераховується орендарем на розрахункові рахунки орендодавця та балансоутримувача щомісячно, до 15 числа, наступного за тим, що підлягає оплаті, в пропорціях, визначених Методикою, а саме: 30 відсотків орендної плати балансоутримувачу, 70 відсотків - до обласного бюджету (п.3.4 договору).

До суми орендної плати не входить, зокрема, відшкодування витрат балансоутримувача за надані орендареві комунальні послуги на обслуговування будинку і прибудинкової території. Відшкодування вищезазначених витрат відбувається відповідно до укладених угод між балансоутримувачем і орендарем та чинного законодавства України (п.3.8 договору).

Відповідно до п.5.3 договору оренди орендар зобов'язався укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування орендарем витрат на надані йому комунальні послуги.

Згідно з п.9.5 договору оренди балансоутримувач зобов'язався одночасно з підписанням договору оренди та акту приймання-передачі укласти з орендарем договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надані йому комунальні послуги.

Відповідно до п.12.1 договір оренди укладений строком на 2 роки 364 дні та діє з 12.11.2012р. по 10.11.2015р. включно. (а.с.20-21).

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Таким чином, укладаючи договір, сторони узгодили всі істотні умови, встановлені законом для даного виду договорів.

Додатком №1 до договору оренди від 12.11.2012р. №92-ОР/2012 є Акт приймання-передачі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Запоріжжя, АДРЕСА_1 переданих в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 (а.с.22)

Вказаним актом Запорізька обласна рада (орендодавець), за участю Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради (балансоутримувач) передали, а ФОП ОСОБА_7 (орендар) прийняв нерухоме майно, яке є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області, що обліковується на балансі Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради та розташоване за адресою: м.Запоріжжя, АДРЕСА_1 а саме: нежитлові приміщення підвалу пл.94,4 кв.м., вбудовані в п»ятиповерхову будівлю літера «А-4» Інв. №10310001, корпусу Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради. Додатком зазначеного акту є копія плану-схеми та експлікації з технічного паспорту БТІ.

Акт від 12.11.2012 року приймання-передачі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Запоріжжя, АДРЕСА_1 переданих в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7, є невід»ємною частиною договору оренди від 12.11.2012р. №92-ОР/2012, підписаний сторонами та скріплений печатками сторін (а.с. 22).

На виконання умов договору оренди №92-ОР/2012 від 12.11.2012р., між Комунальним закладом "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради (за договором - балансоутримувач, далі - відповідач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (за договором - орендар, далі - позивач) був укладений договір про відшкодування витрат комунального закладу "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" ЗОР на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (далі - договір), за предметом якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, загальною площею 2568,9 кв.м., а також утримання при будинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно займаної ним площі в цій будівлі. Орендар користується приміщенням загальною площею 94,4 кв.м., розміщене у підвальному приміщенні будівлі відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору (п.1.1 договору).

Відповідно до ч.2 п.2.1.1 договору розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

Орендар зобов»язується самостійно укласти угоди на постачання води з ДКП «Водоканал» та постачання електричної енергії з ВАТ «Запоріжобленерго» (п.2.2 п.п. 2.2.1 договору).

Не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування при будинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також за розрахункове обслуговування (п.2.2.4 договору).

Як зазначає позивач, його примірник договору про відшкодування витрат комунального закладу "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" ЗОР на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг не містить істотних умов господарського договору, а саме не має узгодження строку його дії.

Також з матеріалів справи вбачається, що Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості з орендної плати та витрат за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2013р. провадження у справі № 908/1739/13 зупинено до набрання судовим рішення законної сили по даній справі ( а.с.92-93).

За таких обставин позивач, посилаючись на положення ст.ст. 11, 15, 202, 203, 215, 631, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 180, 181 Господарського кодексу України, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про визнання недійсним договору про відшкодування витрат комунального закладу "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" ЗОР на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо визнання недійсним договору про відшкодування витрат комунального закладу "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" ЗОР на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг з огляду на відсутність істотних умов договору, а саме узгодження строку його дії.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім - чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.

Згідно приписів статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Сутність спору полягає у визнанні недійсним вищезазначеного договору з огляду на відсутність істотних умов договору, а саме узгодження строку його дії.

Як вже зазначалось вище, на виконання умов договору оренди №92-ОР/2012 від 12.11.2012р., між Комунальним закладом "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради (за договором - балансоутримувач, далі - відповідач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (за договором - орендар, далі - позивач) був укладений договір про відшкодування витрат комунального закладу "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" ЗОР на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

У судовому засіданні було оглянуто два примірники договору про відшкодування витрат комунального закладу "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" ЗОР на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, які є оригіналами. У примірнику відповідача зазначені дата складання договору « 12 листопада 2012р.», про що також зазначено також в останньому розділі договору «Платіжні та поштові реквізити сторін». У розділі 5 «Строк чинності, умови зміни та припинення договору», у п.5.1 передбачено, що цей договір укладено на 2 (два) роки 364 дні та діє з 12 листопада 2012 по 10 листопада 2015 року.

З примірника позивача вбачається, що в ньому немає дати складання договору, а в п.5.1 не зазначено строк його дії.

Обидва примірника договору підписані та скріплені печаткою відповідача.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч.1 ст. 901 ЦК України).

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом приймання - передачі від 12.11.2012р. Запорізька обласна рада, за участю Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради передали, а ФОП ОСОБА_7 (орендар) прийняв нерухоме майно, яке є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області, що обліковується на балансі Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради та розташоване за адресою: м.Запоріжжя, АДРЕСА_1 а саме: нежитлові приміщення підвалу пл.94,4 кв.м., вбудовані в п»ятиповерхову будівлю літера «А-4» Інв. №10310001, корпусу Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради.

На підставі вищенаведеного був укладений оскаржуваний договір.

У судовому засіданні представник відповідача надала належним чином засвідчені копії актів здачі-приймання робіт, що підписані обома сторонами на виконання умов оскаржуваного договору (а.с.77-81).

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що сторонами узгоджені істотні умови договору, в тому числі строк його дії.

Аналізуючи умови спірного договору та керуючись наведеними вище нормами законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства; сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення їх було вільним та відповідало їх внутрішній воли; умови договору направлені на реальне настання наслідків, обумовлених даним договором, відбулося фактичне виконання умов даного договору, тому підстав для визнання недійсним договору б/д про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг не має.

Згідно з частинами 4, 7 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Аналогічні приписи встановлені ст. 638 ЦК України.

Згідно з ч.7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), але якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Ця правова позиція закріплена ч. 2 ст. 640 ЦК України, де зазначається, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, доводи позивача про відсутність істотної умови в обґрунтування підстав для визнання договору недійсним є необґрунтованими та такими, що не відповідають закону та встановленим судом обставинам.

Крім того, будь-які докази того, що позивачу був незрозумілий строк дії договору або він намагався додатково погодити його чи уточнити в матеріалах справи відсутні.

У матеріалах справи також відсутні будь-які докази звернення до правоохоронних органів з приводу підробки дат, підпису на спірному договорі, рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивач не довів позовні вимоги стосовно предмету спору.

У судовому засіданні представник апелянта повторно звернувся із клопотанням про проведення експертизи, про що зазначав і в апеляційній скарзі.

Стосовно доводів апелянта щодо заявленого клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи і технічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, про правову оцінку дій сторін, чи взагалі встановлення факту, який виходить за межі предмету спору, сфери господарських відносин тощо (зокрема, встановлення дати "створення" договору). Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. " Про деякі питання практики призначення судової експертизи".)

Призначення господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у даному випадку підстав для призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи і технічної експертизи не вбачається у зв»язку з необґрунтованістю та не доцільністю.

Вимогу апелянта про призначення проведення комплексної почеркознавчої експертизи і технічної експертизи документів на предмет встановлення давності нанесення рукописного тексту у договорі про відшкодування витрат б/д та ідентифікації підпису, проведення якої доручити Запорізькій філії Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, колегія суддів відхиляє з вищенаведеного та враховуючи те, що вказане клопотання вже було розглянуто місцевим господарським судом та мотивовано відхилено.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2013р. у справі № 908/2232/13 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.07.2013р. у справі №908/2232/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В. Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2-позивачу;3 -відповідачу;4 -ДАГС;5-ГС Запорізької обл.