Ухвала суду № 33892823, 03.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 жовтня 2013 року Справа № 905/5524/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівКролевець О.А. Попікової О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4на ухвалу від та на постанову відгосподарського суду Донецької області 09.08.2013 Донецького апеляційного господарського суду 03.09.2013у справі господарського суду№ 905/5524/13 Донецької областіза позовомПриватного підприємства "Геракліт"до1.Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф"провизнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/17-216/07 від 29.01.2007

ВСТАНОВИВ:

Подана скаржником касаційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 09.08.2013 та на постанову Донецької апеляційного господарського суду від 03.09.2013 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Як вбачається з поданої заявником касаційної скарги, остання підписана особою без зазначення її прізвища, імені та по батькові та/або посадового становища.

З огляду на наведене, заявником не доведено підписання касаційної скарги уповноваженою особою скаржника, що є підставою для повернення касаційної скарги згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

При цьому платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, інші документи про сплату судового збору подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору (пп. 2.21 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Проте на підтвердження сплати судового збору скаржником додано до касаційної скарги копію квитанції № ПН1612 від 12.03.2013, яка, з огляду на викладене, не може бути належним доказом сплати судового збору.

Колегія суддів також зазначає, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві листом від 07.02.2012 № 06-08/512-1512 повідомило реквізити рахунку для зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету при зверненні до Вищого господарського суду України, а саме: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код за ЄДРПОУ - 38004897, рахунок отримувача - 31211254700007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019.

Однак у наданій скаржником копії квитанції № ПН1612 від 12.03.2013 про сплату судового збору неправильно зазначені рахунок отримувача (31218206782006), отримувач коштів (УДКС у Київському районі м. Донецька), код отримувача (38034002), банк отримувача (ГУ ДКСУ у Донецькій області), код банку отримувача (834016).

Враховуючи викладене, скаржником не надано належного доказу сплати судового збору у встановленому порядку, що зумовлює повернення касаційної скарги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Також відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази надіслання її копії іншій стороні у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в якості доказу надіслання сторонам у справі копій касаційної скарги від 05.09.2013 заявником надано не засвідчені копії фіскальних чеків № 2059, № 2065, № 2063 та № 2064, які датовані 13.08.2013, тобто раніше, ніж було складено касаційну скаргу та прийнято Донецьким апеляційним господарським судом оскаржувану постанову.

За таких обставин заявником не надано належних доказів надіслання копій касаційної скарги сторонам у справі, що є підставою для повернення касаційної скарги відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Донецької області від 09.08.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013 у справі № 905/5524/13 повернути скаржнику.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Кролевець О.А.

Попікова О.В.