Рішення № 33892812, 02.10.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"02" жовтня 2013 року Справа № 927/1016/13

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агропул",

91000, вул. Братів Махових,2з, м.Луганськ;

до відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Батьківщина"

17311, вул. Незалежності, 51, с. Калюжниці,

Срібнянського р-ну,Чернігівської обл.;

предмет спору: стягнення 375200,00 грн;

за участю представників сторін:

від позивача: Мащенко С.О.(дов №б/н від 20.12.2012р.)-представник;

від відповідача: Пода В.В. (дов. № б/н від 20.07.2013 р.) -представник

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю "Агропул" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмежено відповідальністю "Батьківщина" про стягнення заборгованості з оплати товару, поставленого згідно видаткових накладних № РН-0000032 та №РН-0000033 від 13.07.2013р. в сумі 375200,00грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.08.2013р. розгляд справи призначено на 28.08.2013р., після чого розгляд справи відкладався до 19.09.2013р. та 02.10.2013р.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог та вважає, що вони заявлені передчасно, оскільки позивачем не було вчинено дій, які передбачені актами цивільного законодавства, тому, відповідно, прострочення відповідача не настало. Так, відповідач стверджує, що позивачем на даний час не було надано доказів якості поставленого товару як того вимагає ч. 2 ст. 662 ЦК України. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару відповідач має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. Представник відповідача зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про пестициди і агрохімікати» пестициди і агрохімікати вітчизняного та іноземного виробництва повинні відповідати певним вимогам. Відповідач вказує, що термін реєстрації міндобрива «Оракул» закінчився 31.12.2012 р., отже його подальше використання можливе тільки після отримання відповідного дозволу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно видаткових накладних № РН-0000032 від 13.07.2012 р. на суму 225000,00 грн. та № РН-0000033 від 13.07.2012 р. на суму 244000,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, передав відповідачу товар на загальну суму 469000,00 грн.

Факт передачі товару належним чином доведений, документально підтверджений вищевказаними накладними, довіреностями № 184 та № 185 від 13.07.2012р., і не спростований представником відповідача.

У видаткових накладних № РН-0000032 від 13.07.2012 р. на суму 225000,00 грн. та № РН-0000033 від 13.07.2012 р. на суму 244000,00 грн. сторонами вказані асортимент, вартість та кількість товару, що була відпущена.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі - продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Таким чином, угода купівлі - продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, була укладена між сторонами шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивачем, на оплату поставленого товару, було виставлено відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000039 від 03.07.2012р. на суму 225000,00 грн.; № СФ-0000040 від 03.07.2012р. на суму 244000,00 грн., всього на загальну суму 469000,00 грн.

Відповідач виставлені позивачем рахунки-фактури оплатив частково, сплативши 13.07.2012 р. 93800,00 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи. Так, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 375200,00 грн.

Крім того, між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.12.2012 р., який також підтверджує факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 375200,00 грн.

12.07.2013 р. позивачем направлено відповідачу вимогу про оплату поставленого товару на суму 375200,00 грн., яка була отримана відповідачем 16.07.2012 р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, яка міститься в матеріалах справи.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по видатковим накладним № РН-0000032 від 13.07.2012 р. на суму 225000,00 грн. та № РН-0000033 від 13.07.2012 р. на суму 244000,00 грн. сторонами визначено не було і видаткова накладна є первинним обліковим документом, яка є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов'язання по спірних накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а саме 13.07.2012 року.

Обов'язок щодо повної оплати отриманого товару відповідачем не виконаний, що є порушенням ст. ст. 525,692 ЦК України і ст.193 ГК України.

Станом на час вирішення спору заборгованість відповідача в повній сумі не погашена, тому позовні вимоги в частині стягнення 375200,00 грн. основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання позивача на ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України для визначення настання строку виконання зобов»язання відповідачем не може бути прийнято судом до уваги, оскільки, строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, чітко встановлений спеціальною нормою статті 692 Цивільного кодексу України та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012.

Твердження відповідача про те, що позивачем не було передано разом з товаром усіх необхідних документів щодо якості товару, судом до уваги не приймається, оскільки, факт отримання відповідачем товару з документами від позивача підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача на спірних видаткових накладних, доказів надсилання позивачу вимоги про недостачу та направлення відповідачу всіх документів щодо якості переданого товару відповідачем суду надано не було. Крім того, відповідач продовжував користуватися переданих товаром та не повернув його позивачу. Посилання відповідача на закінчення терміну реєстрації міндобрива «Оракул» 31.12.2012 р. суд також до уваги не приймає, скільки товар відповідачем було отримано ще в липні 2012 р.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 7504,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» (17311, вул. Незалежності, 51, с. Калюжниці, Сребнянського р-ну, Чернігівської обл., код ЄДРПОУ 30875436, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агропул» (91000, вул. Братів Махових, 2з, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 35628942, відомості про банківські реквізити відсутні) 375200,00 грн. основного боргу, а також 7504,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 03 жовтня 2013 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна