Постанова № 33892691, 02.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 5004/1550/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Луцький м'ясокомбінат № 1", м. Луцьк Волинської області на постанову та ухвалувід 29.05.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 р. господарського суду Волинської областіу справі№ 5004/1550/12 господарського суду Волинської області

за заявою фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Луцьк Волинської області до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Луцький м'ясокомбінат № 1", м. Луцьк Волинської областіпровизнання банкрутомрозпорядник майна арбітражний керуючий Шевчук О.П. в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Західінкомбанк"Петруша О.В., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.12.2012 року порушено провадження у справі № 8/5004/1550/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький м'ясокомбінат № 1" (далі - Боржник, Товариство) за заявою фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі - Кредитор, Підприємець) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.04.2013 року (суддя - А.М. Кравчук) затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства із визначенням визнаних вимог кредиторів, розмірів їх вимог та черговістю задоволення, у тому числі вимоги публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (далі-Банк) на суму 3 036 602 грн. 60 коп. - 1 черга задоволення, 814 грн. 75 коп. - 4 черга задоволення, 1 033 534 грн. 40 коп. - 6 черга задоволення. В задоволенні вимог Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Луцьку в сумі 135 346 грн. 77 коп. відмовлено. При цьому, розпорядника майна зобов'язано вжити заходи, відповідно до закону, спрямовані на проведення зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький м'ясокомбінат № 1" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу господарського суду Волинської області від 17.04.2013 року скасувати в частині включення до реєстру кредиторів грошових вимог Банку на суму 3 036 602 грн. 60 коп. - 1 черга задоволення, 814 грн. 75 коп. - 4 черга задоволення, 1 033 534 грн. 40 коп. - 6 черга задоволення.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року (головуючий суддя - Бригинець Л.М., судді: Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 17.04.2013 року в частині вимог публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький м'ясокомбінат № 1" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Волинської області від 17.04.2013 року в частині включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог Банку на суму 3 036 602 грн. 60 коп. - 1 черга задоволення, 814 грн. 75 коп. - 4 черга задоволення, 1 033 534 грн. 40 коп. - 6 черга задоволення, так і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 14 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Вищий господарський суд України відхиляє заявлене скаржником в надісланій касаційному суду 01.10.2013 року телеграмі клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із чим зазначає про наступне. Так, вказане клопотання обґрунтоване неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання 02.10.2013 року через хворобу цього представника. При цьому, не було направлено жодних доказів на підтвердження цих причин та обставин, що є порушенням норм ст.ст. 33, 34, 77 ГПК України. До того ж Боржником не було враховано приписів ст. 28 ГПК України щодо всього кола осіб, що мають право представляти інтереси юридичної особи в суді в господарському процесі. Також не було надано у справу доказів того, що визначений у згаданій телеграмі представник - О.В. Теперик, є єдиним представником Товариства, що має довіреність та має право представляти інтереси скаржника та брати участь у відповідному судовому процесі.

Крім цього касаційний суд зазначає, що в ухвалі від 17.09.2013 року про порушення касаційного провадження за скаргою Товариства та призначення її до розгляду на 02.10.2013 року об 11 год. 00 хв. вказано, що нез'явлення представників у засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду касаційних скарг.

У зв'язку із викладеним у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для відкладення розгляду вказаної касаційної скарги.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Західінкомбанк", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи реєстр вимог кредиторів, із включенням до нього кредиторських вимог Банку на спірну суму, місцевий суд встановив, що згідно реєстру вимог кредиторів, складеного та поданого на затвердження суду розпорядником майна, кредиторські вимоги Банку є такими, що забезпечені заставою майна Боржника, були визнані відповідно до даних бухгалтерського обліку Товариства, однак без врахування рішення суду в іншій справі (про прийняття якого Боржник знав), згідно якого з Товариства, як солідарного боржника, було стягнено суму заборгованості перед Банком за кредитним договором, нараховані суми процентів та штрафу - загалом у більшому розмірі, ніж визначено розпорядником майна в реєстрі вимог кредиторів. Крім цього суд врахував, що Банк відмовився від частини вимог, зазначивши також, що на вимоги Банку, як такі, що забезпечені заставою майна Боржника, не розповсюджуються приписи щодо граничного тридцятиденного строку з моменту публікації оголошення про порушення справи про банкрутство подання заяви із кредиторськими вимогами. Визначення ж в бухгалтерському обліку невірної інформації стосовно заборгованості Боржника перед Банком не є підставою для невключення таких вимог до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство. Вказані висновки були підтримані апеляційним судом у повному обсязі.

Заперечуючи зазначені висновки судів, скаржник вказує на те, що від Банку протягом 30 днів з моменту публікації оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства не надходила заява із кредиторськими вимогами, тому вимоги Банку були включені в розмірі за даними бухгалтерського обліку.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені із невірним тлумаченням норм Закону про банкрутство.

Так, скаржник не врахував передбачені нормами ст. 14 вказаного закону особливості та підстави розгляду, визнання та включення до реєстру вимог кредиторів вимог, що забезпечені заставою майна боржника.

На відміну від конкурсних кредиторів, на яких розповсюджується порядок, підстави та строки звернення із кредиторськими вимогами, визначені приписами ч. 15 ст. 11 та частин 1, 2 ст. 14 Закону про банкрутство, на кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна Боржника відповідні порядок, підстави та строки не розповсюджуються. Однак, діють інші приписи - ч. 6 ст. 14 вказаного закону, якими передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Отже, виходячи з правового аналізу норм ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, незалежно від подання кредитором, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, заяви із вимогами у справі про банкрутство та незалежно від строків подання такої заяви, такі вимоги мають бути внесені окремо розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, із зазначенням окремо в реєстрі відомостей про майно, яке є предметом застави.

У зв'язку із цим є правомірними висновки судів про непорушення Банком порядку звернення із кредиторськими вимогами у справі, та, навпаки, помилкове визнання та включення розпорядником майна Товариства до реєстру вимог цього кредитора в розмірі, меншому, ніж дійсні, визначені Банком та підтверджені доказами у справі кредиторські вимоги до Товариства.

При цьому, касаційний суд враховує, що заява із кредиторськими вимогами була подана Банком до проведення місцевим судом попереднього засідання у справі і така заява по суті є не збільшенням кредиторських вимог, а уточненням для суду розміру (а не підстав) включених до реєстру його вимог. Як вже було вказано вище, вимоги щодо граничних строків звернення із заявою із кредиторськими вимогами, щодо збільшення, уточнення таких вимог на кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна Боржника, не розповсюджуються.

Також касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо обізнаності Боржника про рішення від 21.06.2012 року, яке набрало законної сили згідно постанови апеляційного суду від 17.09.2012 року у справі № 0108/8443/2012, за яким з Товариства, як з солідарного боржника на користь Банку було стягнуто заборгованість (включаючи нараховані проценти, штрафні санкції та пеню) за укладеним Боржником із Банком кредитним договором (а.с. 150-155). Доречи копії вказаних рішень були надані Банком у справу також до проведення відповідного судового засідання в суді першої інстанції.

У зв'язку із викладеним касаційний суд погоджується із висновком судів в оскаржуваних судових рішеннях в частині визнаних та включених до реєстру вимог кредиторів Боржника кредиторських вимог Банку, оскільки такі висновки відповідають обставинам справи, є обґрунтованими та зроблені із вірним застосуванням норм діючого законодавства.

До викладеного слід додати, що здійснюючи касаційне провадження у справі, касаційний суд виходить з того, що, заявником оскаржувані судові рішення заперечувались лише стосовно кредиторських вимог Банку. У зв'язку із цим та з метою дотримання прав інших учасників провадження у справі на оскарження ухвали суду першої інстанції у відповідній частині (щодо вимог інших кредиторів тощо) касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень був здійснений в частині кредиторських вимог Банку.

За таких обставин справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький м'ясокомбінат № 1" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів в частині розглянутих та визнаних вимог Банку підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 14, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький м'ясокомбінат № 1" залишити без задоволення

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р. та ухвалу господарського суду Волинської області від 17.04.2013 р. у справі № 5004/1550/12 в частині кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 03.10.2013 року.