Постанова № 33892607, 01.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 5008/1014/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.перевіривши матеріали касаційної скарги Відділу державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиціїна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р.у справі№ 5008/1014/2012Господарського судуЗакарпатської області за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне об'єднання "Тиса"на діїВідділу державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиціїза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне об'єднання "Тиса"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бульвар"простягнення 290780 грн.за участю представників:позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відділу державної виконавчої службине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне об'єднання "Тиса" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бульвар" 290780 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.12.2012р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. стягнуто з ТОВ "Бульвар" на користь ТОВ "Проектно-будівельного об'єднання "Тиса" 290780 грн. та 5815,60 грн. відшкодування судового збору. На виконання рішення видано наказ від 15.03.2013р.

11.06.2013р. ТОВ "Проектно-будівельне об'єднання "Тиса" подало до Господарського суду Закарпатської області скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції та просило скасувати Постанову Відділу державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції ВП №38150817 від 27.05.2013р. про відмову у відкритті виконавчого провадження згідно з наказом Господарського суду Закарпатської області № 5008/1014/2012 від 15.03.2013 р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.06.13р. (суддя: Русняк В.С.) скаргу ТОВ Проектно-будівельне об'єднання "Тиса" на дії ВДВС Берегівського районного управління юстиції задоволено; визнано незаконною та скасовано постанову ВДВС Берегівського районного управління юстиції ВП №38150817 від 27.05.2013р. про відмову у відкриті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) при виконанні наказу Господарського суду Закарпатської області № 5008/1014/2012 від 15.03.2013р.

Ухвала суду вмотивована статтями 22, 47, 49 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на відсутність такої підстави для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, оскільки стягувачу надано право після повернення виконавчого документа повторно пред'явити його до виконання, що тягне за собою обов'язок органу ДВС вжити заходів до його примусового виконання.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. (судді: Костів Т.С. - головуючий, Малех І.Б., Желік М.Б.) ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.06.13 р. залишено без змін з підстав її законності та обгрунтованості.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Відділ державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне об'єднання "Тиса" відмовити.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 11, 26, 47 , 50 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки суди не врахували, що у зв'язку з поданням ТОВ "Проектно-будівельне об'єднання "Тиса" заяви про повернення наказу Господарського суду Закарпатської області № 5008/1014/2012 від 15.03.2013р. виконавче провадження було завершено та винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, а завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Сторони відзиви на касаційну скаргу не надали та не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 26.12.2012 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 р. видано наказ від 15.03.2013р. на примусове виконання рішення.

01.04.2013р. Відділом державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 15.03.2013р. та надано боржнику строк для самостійного виконання судового рішення до 08.04.2013 р.

На підставі заяви стягувача від 05.04.2013р. йому було повернуто наказ відповідно до пункту 1 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Заявою від 23.05.2013 р. № 209 стягувач повторно звернувся до відділу ДВС з проханням прийняти до виконання наказ та відкрити виконавче провадження.

27.05.2013р. Відділом державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову ВП №38150817 від 27.05.2013р. про відмову у відкритті виконавчого провадження згідно з наказом Господарського суду Закарпатської області № 5008/1014/2012 від 15.03.2013 р.

ТОВ "Проектно-будівельне об'єднання "Тиса" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії ВДВС Берегівського районного управління юстиції та просило скасувати постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа.

Задовольняючи позов, господарські суди виходили з порушення відділом державної виконавчої служби приписів статей 22, 47, 49 Закону України "Про виконавче провадження", які передбачають, що стягувачу надано право після повернення виконавчого документа повторно пред'явити його до виконання, що тягне за собою обов'язок органу ДВС вжити заходів до його примусового виконання.

Судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 7 статті 26 цього Закону визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Відповідно до пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача; повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відтак, згідно з вказаними нормами Закону повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах строку передбаченого статтею 22 цього Закону стягувач повторно подав заяву про прийняття до провадження виконавчого документу.

Дослідивши наявність передбаченої пунктом 7 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій вірно вказали про неправомірність відмови органу Державної виконавчої служби у відкритті виконавчого провадження та обгрунтовано задовольнили вимоги Товариства.

Отже, висновок місцевого та апеляційного господарських судів про задоволення скарги ТОВ "Проектно-будівельне об'єднання "Тиса" відповідає матеріалам справи та є законним.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. у справі № 5008/1014/2012 Господарського суду Закарпатської області та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2013р. залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач