Ухвала суду № 33891407, 10.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 р.Справа № 2а-281/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на постанову Херсонського окружного адміністративного від 27 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У січнї 2012 року Державне підприємство (далі ДП) "Херсонський морський торгівельний порт" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2012 року №0000033500, №0000342301, №0000023500, №0000332301, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 536 683,25 грн., з податку на додану вартість на 591 980 грн., з земельного податку на 72 352,64 грн. та із плати за спеціальне використання води на 7 613,13 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що викладені в акті перевірки вказані висновки ДПІ у м. Херсоні стосовно нікчемності правочинів, укладених з контрагентами, порушенням вимог Податкового кодексу України щодо порядку формування податкового кредиту та валових витрат, необґрунтованим донарахуванням зобов'язань із земельного податку та із плати за спеціальне використання води, є безпідставними, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на законність і обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного від 27 червня 2012 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ДП "Херсонський морський торгівельний порт" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДП "Херсонський морський торгівельний порт", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

За правилами ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає,що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини справи, надані докази, правильно визначив юридичну природу спільних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 25 жовтня 2011 року по 19 грудня 2011 року посадовими особами ДПІ у м. Херсоні проведено планову виїзну перевірку ДП "Херсонський морських торговельний порт", предметом дослідження якої були питання дотримання позивачем вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 26 грудня 2011 року №4487/23-5/01125695, на підставі якого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року №№ 0000033500, 0000342301, 0000023500, 0000332301, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 536 683,25 грн., з податку на додану вартість на 591 980 грн., з земельного податку на 72 352,64 грн. та із плати за спеціальне використання води на 7 613,13 грн.

Згідно акту перевірки, позивачем порушено п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, в акті перевірки зазначалось про порушення позивачем Закону України «Про плату за землю», Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою КМУ від 16 серпня 1999 року №1494.

Податковим органом в акті перевірки було зроблено висновки щодо визнання нікчемним правочинів, здійснених з ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь", ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ТОВ "Машинтехімпорт", ТОВ "Авентус", ТОВ "Інком", ТОВ "Промпроект", ТОВ "Таврія Пак", ЗАТ "Южмормонтаж", що вплинуло на висновок відповідача щодо зменшення валових витрат позивача на 152 1116,55 грн. та податкового кредиту на 3 042 23,51 грн.

А також зроблено висновки відповідача щодо зменшення податкового кредиту з ПДВ по відносинам з ПП "Стальсервіс", ПП КФ "Бетта", ВАТ "Укрхліббуд", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" та ПП МБ "Лідер" на загальну суму 210 335,60 грн. через те, що ці постачальники не задекларували податкові зобов'язання з продажу товарів позивачеві та після здійснення поставок не знаходились за місцем реєстрації.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем наданими документами не доведено факту реальності здійснення господарських операцій з вказаними в акті перевірки контрагентами, а тому вважав правомірними зменшення йому податковим органом за наслідками перевірки валових витрат на 1 537 739,97 грн. та податкового кредиту на 514 559 грн. Крім того, суд вважав правомірним визначення відповідачем грошових зобов'язань з земельного податку за податковим повідомленням-рішенням від 11 січня 2012 року №00000230500, оскільки при визначенні ставки земельного податку вирішальним є напрямок використання земельної ділянки, а не структура земельної ділянки та грошових зобов'язань із збору за спеціальне використання води, оскільки позивачем при складанні податкового розрахунку було невірно визначено межі податкового періоду. Провадження стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо висновків відповідача про необхідність доперерахування до бюджету коштів від реалізації залежаного вантажу у сумі 795 970,83 грн. судом першої інстанції було закрито.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість",Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі ДП "Херсонський морських торговельний порт" вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки господарські операції ДП "Херсонський морських торговельний порт" з ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь", ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ТОВ "Машинтехімпорт", ТОВ "Авентус", ТОВ "Інтоком", ТОВ "Промпроект", ТОВ "Таврія Пак", ЗАТ "Южмормонтаж" мали реальний характер, тому позивачем правомірно визначені валові витрати та віднесено суму податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період. Апелянт вважав хибними висновки суду першої інстанції стосовно віднесення 110 га землі до земель промисловості та у зв'язку з цим з неправильним на погляд суду нарахуванням та сплатою коштів за земельний податок. Апелянт також зазначав, що здійснення розрахунку й сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за спеціальне користування водами для потреб гідроенергетики відбувалось ним з додержанням вимог чинного законодавства.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта,виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми щодо формування валових витрат містяться в п.138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми щодо формування податкового кредиту містяться в ст. 198 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи ДП "Херсонський морських торговельний порт" придбало: у лютому 2011 року у ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь" дизельне паливо та бензин А-76 на загальну суму 3 729 757,69 грн., у тому числі ПДВ 621 626,28 грн.; у серпні, жовтні 2010 року у ПП "Аллюр-2009" ремонтні послуги на загальну суму 14 680 грн., у тому числі ПДВ 2 446,67 грн.; у червні 2010 року у ПП "Промтехресурс-АТ" товар та ремонтні послуги на загальну суму 2 630 грн., у тому числі ПДВ 438,33 грн.; у грудні 2010 року у ТОВ НВО "Авіа" проектно-вишукувальні роботи на загальну суму 14 400 грн., у тому числі ПДВ 2 400 грн.; у грудні 2010 року у ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" ремонтні роботи на загальну суму 26 682,66 грн., у тому числі ПДВ 44 471,11 грн.; у грудні 2010 року у ТОВ "Маштехімпорт" товар на загальну суму 275 682,90 грн., у тому числі ПДВ 45 947,15 грн.; у травні 2011 року у ТОВ "Авертус" запчастини на загальну суму 99 760 грн., у тому числі ПДВ 16 626,67 грн.; у жовтні 2009 року у ТОВ "Інтоком" товар на загальну суму 9811,20 грн., у тому числі ПДВ 1635,20 грн.; у жовтні 2009 року у ТОВ "Промпроект" товар на загальну суму 11 107,20 грн., у тому числі ПДВ 1 851,20 грн.; у квітні, травні 2011 року у ПП "Таврія Пак" товар на загальну суму 23 908,02 грн., у тому числі ПДВ 39 84,67 грн.; у грудні 2009 року, червні 2011 року у ЗАТ "Южмормонтаж" запчастини на загальну суму 241 224,49 грн., у тому числі ПДВ 40 504,15 грн.

Також позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ з контрагентами ПП "Стальсервіс", ПП КФ "Бетта", ВАТ "Укрхліббуд", ТОВ "Технологія транспортної інфраструктури", ППМБ "Лідер", з якими ДП "Херсонський морський торговельний порт" мало господарські відносини у жовтні, листопаді 2009 року, січні, лютому, березні, серпні, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року.

На підтвердження придбання у вказаних контрагентів товарів та послуг представником позивача надано договори (по деяким контрагентам), видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, акти здачі-приймання робіт.

Згідно пояснень представника позивача в суді першої інстанції товар доставлявся особистим транспортом постачальників.

Висновками актів перевірок інших податкових органів, які надійшли до ДПІ у м. Херсон, встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій вказаними контрагентами через відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходженням окремих підприємств за місцезнаходженням.

Згідно вказаних актів, контрагенти позивача зареєстровані в м.м. Києві, Донецьку, Мелітополі, Одесі, Львові, в той час коли ДП "Херсонський морський торговельний порт" зареєстровано в м. Херсоні.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із відсутністю основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів контрагенти не могли фактично здійснювати господарські операції з поставки позивачу товару, з рахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження суб'єктів господарювання, віддаленості контрагентів один від одного.

При цьому судова колегія зазначає, що наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцем товару та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що податковий кредит по вищезазначеним господарським операціям з контрагентами, позивачем завищено,з огляду на наступне.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обов'язок складання товаро-транспортних накладних під час перевезення вантажів передбачено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року №128/2568 (далі - Правила).

Згідно п.п.1 зазначених Правил, основними документами на перевезення вантажів є товаро-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажно-автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, зокрема встановлено, що для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, крім інших документів необхідно мати товарно-транспортну накладну, для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб - накладну, або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пп.11.1 п.11 Правил №363). Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (пп.13.1 п.13 Правил №363).

Позивачем не надано документи, які б містили достатню доказовість виконання робіт по відвантаженню, перевезенню, прийманню продукції, відсутні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника (покупця) (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування).

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що ПП "Стальсервіс", ПП КФ "Бетта", ВАТ "Укрхліббуд", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ППМБ "Лідер" за періоди, в яких були відносини з ДП "Херсонський морський торговельний порт", податкові зобов'язання не декларували.

Не підтверджуються документально надані позивачу послуги ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури". Оскількі вказані контрагенти не мали трудових ресурсів для здійснення робіт у таких обсягах, колегія суддів вважає, що вони не могли надата таки послуги.

Так, на підтвердження господарських відносин з вказаними контрагентами представником позивача надано акти приймання-здачі робіт.

Між тим, акти від ПП "Аллюр-2009" підписані ОСОБА_1, однак згідно акту від 19 травня 2011 року №749/23/364485510 "Про результати невиїзної документальної перевірки ПП "Аллюр-2009" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року" директором підприємства є Ніколаєв Д.М., загальна чисельність працюючих складає 1 особа.

Згідно акту від 23 грудня 2010 року №1518/23/36465342 "Про результати невиїзної перевірки ПП "Промтехресурс-АТ" з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 16 червня 2009 року по 30 червня 2010 року" загальна чисельність працюючих становить 1 особу.

Актами перевірок ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" встановлено відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.

Крім того, судова колегія приймає до уваги, що між позивачем та ТОВ НВО "Авіа" було укладено договір №А-60/09, згідно якого ТОВ НВО "Авіа" прийняло на себе зобов'язання виконати роботи зі створення науково-технічної продукції за темою: "Комплексний екологічний моніторинг за ремонтним днопоглиблюванням на підхідному каналі, на акваторії порту та при видобуванні піску в кар"єрі у с.Рибальче у 2010 році".

16 грудня 2010 року сторонами підписано додаткову угоду №1 до вказаного договору, згідно якої сторони домовилися розірвати договір з 16 грудня 2010 року (п.1), з моменту укладення даної угоди до договору сторони не вважають себе зобов'язаними якими-небудь правами й обов'язками (п.ІІ).

Між тим, після розірвання договору 20 грудня 2010 року складено акт здачі-приймання науково-технічної продукції, з якого неможливо встановити обсяг виконаних робіт, та здійснено перерахування коштів у сумі, яка не підтверджена жодним доказом та суперечить ціні, визначеній п.3.1 договору №А-60/09, та кошторису.

Враховуючи викладене, а також те, що надані в судовому засіданні в суді апеляйної інстанції додаткові докази на підтверження реальності господарських операцій висновків суду першої інстанції не спростовують, судова колегія вважає правомірними зменшення валових витрат на 1 537 739,97 грн. за наслідками перевірки відносин з ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь", ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ТОВ "Машинтехімпорт", ТОВ "Авентус", ТОВ "Інтоком", ТОВ "Промпроект", ТОВ "Таврія Пак", ЗАТ "Южмормонтаж" та податкового кредиту на 514559 грн. за наслідками перевірки відносин з ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь", ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ТОВ "Машинтехімпорт", ТОВ "Авентус", ТОВ "Інтоком", ТОВ "Промпроект", ТОВ "Таврія Пак", ЗАТ "Южмормонтаж", ПП "Стальсервіс", ПП КФ "Бетта", ВАТ "Укрхліббуд" та ППМБ "Лідер".

Судом першої інстанції було встановлено, що для видобутку піску на території Голопристанського району позивач використовував землі виділені йому у довгострокове тимчасове та постійне користування загальною площею 270,0331 га.

Із загальної площі земельної ділянки актом від 15 жовтня 1992 року №205 позивачеві строком на 25 років для тимчасового користування для розширення кар'єру по видобутку піску виділено 110 га, в тому числі 83 га пасовищ та 27 га пісків.

Згідно Закону України "Про плату за землю" від 03 листопада 1992 року №2535 та розділу ХІІІ Податкового кодексу України землекористування для суб'єктів господарювання в Україні є платним. Така плата справляється виходячи з розміру земельної ділянки, грошової оцінки земельної ділянки та ставки податку, визначеної у залежності від напрямку використання цих земель.

З акту на право довгострокового тимчасового користування землею від 15 жовтня 1992 року №205 вбачається, що земельну ділянку площею 110 га надано ДП "Херсонський морський торговельний порт" для розміщення кар'єру по добуванню будівельного піску.

Отже, враховуючи те, що вказана земельна ділянка фактично використовується позивачем для добування будівельного піску, відповідачем правомірно визначені позивачеві грошові зобов'язання з земельного податку за податковим повідомленням-рішенням від 11 січня 2012 року №00000230500.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" від 16 серпня 1999 року №1494 та Інструкції про справляння цього збору від 01 жовтня 1999 року №231/539/118/219 підприємство, яке використовує воду із систем комунального господарства та артезіанських свердловин сплачує збір за спеціальне використання водних ресурсів. Обсяг використаної води платником визначається самостійно за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному кварталу. Розмір збору визначається виходячи з затверджених тарифів та показників лічильників.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач розмір спожитої води визначав виходячи з показників лічильників станом на 15 число останнього місяця звітного кварталу.

Враховуючи те, що позивачем при складанні податного розрахунку із плати за спеціальне використання води невірно визначено межі податкового періоду, за який справляється цей збір, і тим самим занижено розмір цього збору,суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність визначення відповідачем грошових зобов'язань позивача із збору за спеціальне використання води за податковим повідомленням-рішенням від 11 січня 2012 року №0000033500.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно закриття провадження в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо висновків відповідача про необхідність доперерахування до бюджету коштів від реалізації залежаного вантажу у сумі 795 970,83 грн., оскількі акт перевірки дотримання податкового законодавства не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке в силу п.1 ч.2 ст.17 КАС України може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства та позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтвердили створення, зміну або припинення прав та обов'язків для позивача за наслідками таких дій працівників ДПІ.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення позовних вимог ДП "Херсонський морський торговельний порт" без задоволення, оскільки позивачем порушено п.5.1,пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Закон України "Про плату за землю", Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту,затверджений постановою Кабінета Міністрів України від 16 серпня 1999 року №1494.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного від 27 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв