Ухвала суду № 33891400, 24.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року Справа № 876/6507/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Макарика В.Я., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

21 січня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати наказ Івано-Франківського обласного військового комісаріату №242 від 25.12.2012 р., поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 10000 грн..

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд не вірно витлумачив та застосував законодавство, що регулює спірні відносини, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що його посада провідного спеціаліста у відділі обліково-мобілізаційної роботи не була скорочена, а тому його звільнення з цієї посади та призначення іншої особи на цю ж посаду є незаконним.

Суд також залишив поза увагою той факт, що відповідачем порушені вимоги закону щодо процедури його звільнення, які в подальшому вже унеможливлювали його звільнення. Так, відповідно до ст.49-2 КЗПП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Дата вивільнення працівника повинна зазначатись конкретно, а не приблизно. Про наступне звільнення з посади його попереджено 9.10.2012 року, однак, в графі ,,дата звільнення" вказано, що таке звільнення слід здійснити до 31.12.2012 року. Видачею наказу про його звільнення з 28.12.2012 року адміністрація порушила вищеназвані процесуальні строки і фактично продовжила з ним трудовий договір.

Суд не дослідив тієї обставини, що при призначенні його 30.12.2008 року на посаду провідного спеціаліста у адміністрації не виникало жодних застережень щодо його освітянського рівня, хоча відповідач керується однією ж тією нормативною базою. Крім того, в 2009 році його атестували на відповідність займаній посаді без будь-яких застережень, його рейтинг серед працівників складав 129 балів, що вище від працівників, які залишені працювати на посадах.

Суд допустив неповноту судового розгляду, оскільки відповідачем не було надано документальних доказів, а саме: копії Директиви МОУ від 09.07.12р. № Д-322Л/9дск, Директиви МОУ від 17.10.12р. № Д-322/1/15дск. Директиви командувача Західного оперативного командування від 02.08.І2р. № 11/17/дск, розпорядження Західного оперативного командування про проведення скорочення працівників обласного військового комісаріату.

З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що 30.06.1999 року ОСОБА_1 зарахований на державну службу до Івано-Франківського обласного військового комісаріату та склав присягу державного службовця.

Відповідно до наказу від 30.12.2008 року №300 ,,Про перехід Івано-Франківського військового комісаріату на новий штат" позивач приступив до виконання обов'язків провідного спеціаліста відділення обліку та призначення офіцерів запасу відділу обліково-мобілізаційної роботи Івано-Франківського обласного військового комісаріату.

Згідно директиви Міністерства оборони України від 09.07.2012 року №Д-322/1/9ДСК та додаткової директиви від 17.10.2012 року № Д-322/1/15ДСК Івано-Франківський обласний військовий комісаріат переведений на штат №03/542 шляхом проведення скорочення чисельності військовослужбовців та працівників ОВК.

Наказом від 01.10.2012 року №366 ,,Про попередження особового складу обласного військового комісаріату про заплановане звільнення з посад" всіх працівників та військовослужбовців ОВК попереджено про наступне звільнення, в тому числі й позивача, про що свідчить його розписка від 09.10.2012 року.

За результатами засідання комісії з визначення питань, щодо розміщення працівників Івано-Франківського ОВК на посадах у зв'язку із проведенням організаційних заходів, оформленого протоколом від 16.11.2012 року №704, вирішено рекомендувати звільнити ОСОБА_1 з роботи у зв'язку із скороченням чисельності працівників та відсутністю вакантних посад, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, про що персонально повідомлено позивача.

Наказом №242 від 25.12.2012 року позивача звільнено із займаної посади з 28 грудня 2012 року відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що згідно попереднього штату №03/513 від 29.11.2008 року у складі відділу обліково-мобілізаційної роботи було всього 6 (шестеро) працівників, а саме: відділення обліку та призначення офіцерів запасу в складі 3 (трьох) працівників; відділення обліку та призначення сержантів і солдатів запасу, кількістю -1 (один) працівник; група обліку та призначення техніки національної економіки, кількістю -1 (один) працівник; група комплектування резервістами, кількістю -1 (один) працівник.

Після проведеної реорганізації, згідно штату №03/542 від 19.10.2012 року відділ обліково-мобілізаційної роботи реформовано шляхом скорочення вище вказаних відділень та посад працівників, внаслідок чого загальна кількість працюючих склала 3 працівники, а саме: 2 (два) головних спеціалісти та 1 (один) провідний спеціаліст.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що всі посади за новим штатом ОВК мають вимоги до рівня освіти ,,повна вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем ,,спеціаліст", а рівень світи позивача не відповідав вимогам облікової спеціальності посад, передбачених цим штатом.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, статтею 30 Закону України ,,Про державну службу" визначено, державна служба припиняється на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України та у інших випадках, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю (КЗпП) України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, передбачених у пунктах 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

За змістом статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16 серпня 2012 року № 923 затверджено Класифікатор професій станом на 1 вересня 2012 року, відповідно до якого кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією.

Згідно з статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Суд першої інстанції достеменно дослідив обставини справи та встановив, що однією із головних вимог щодо працівників за новим штатним розписом була наявність повної вищої освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем ,,спеціаліст".

Вимоги щодо наявності у державного службовця відповідної освіти містить також стаття 4 Закону України ,,Про державну службу".

Суд першої інстанції встановив, що позивач з відзнакою закінчив Івано-Франківську спеціальну середню школу міліції МВС СРСР в 1983 році та отримав юридичну спеціальність за кваліфікацією ,,юрист". Наказом №254 від 05.07.1994 року він був зарахований на навчання за заочною формою до Національної академії внутрішніх справ України, проте наказом №397 від 05.07.2000 року відрахований з числа слухачів.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рівень освіти позивача не відповідав вимогам облікової спеціальності посад, передбачених штатом №03/542.

Таким чином, відповідачем при звільненні позивача був дотриманий встановлений порядок вивільнення працівника, передбачений частиною 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, обставин, які надають переважне право на залишення на роботі передбачені статтею 42 Кодексу законів про працю України не має, а тому суд першої інстанцій дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову.

Мотиви та доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки звільнення позивача із займаної посади відбулось з дотриманням порядку та гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України при звільненні в зв'язку із скороченням штату.

В матеріалах справи наявні достатні докази на підтвердження скорочення штату Івано-Франківського обласного військового комісаріату, а тому досліджувати додаткові докази з цього питання, зокрема директиви МОУ, у суду не було потреби.

Стаття 49-2 КЗпП України не містить чітких вимог щодо зазначення в попередженні про наступне вивільнення конкретної дати, а тому попередження раніше ніж за два місяці не є порушенням приписів цієї статті.

Оскільки позивач не мав відповідного рівня освіти, передбаченого новим штатним розписом, відповідач не мав можливості надати позивачу іншу роботу.

Доводи апеляційної скарги про незаконність звільнення з тих мотивів, що посада, яку займав позивач не була скорочена, апеляційний також суд визнає безпідставними, позаяк проводилось загальне скорочення штату, під час якого на роботі залишались працівники з відповідною освітою.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року у справі № 809/253/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 30 вересня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді В.Я. Макарик

Р.Й. Коваль