Постанова № 33891283, 26.09.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2779/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючої судді Маєцької Н.Д., суддів Плеханова З.Б., Скраль Т.В. за участю секретаря судового засідання Сологуб Д.Я. та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідачів: Щадей С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання провести виплату одноразової грошової допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 26 вересня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 вересня 2013 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України, про визнання рішення МВС України №15/5-4015 від 11.07.2013 року протиправним та зобов'язати МВС України провести позивачу виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Постанови Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 1953 по 1988 рр. проходив службу в органах внутрішніх справ Закарпатської області. Кадрова служба та військово-лікарська комісія УМВС України в Закарпатській області в 2010-2011 рр. констатували, що в 1985 році позивачу заподіяно травму при виконанні службових обов'язків, а в період 1985-1988 рр. - захворювання. Мукачівська міжрайонна МСЕК в 2010 році підтвердила рішення ВЛК та встановила позивачу першу групу інвалідності, а Закарпатська обласна контрольна МСЕК встановила втрату працездатності на 90 %. Тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до умов Закону України «Про міліцію» та Постанови Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007 року. Для отримання допомоги закон зобов'язує органи внутрішніх справ, в якому проходив службу працівник, надати Міністерству внутрішніх справ України висновок про проведення виплати. Такий висновок був наданий, однак рішенням МВС України № 15/5-4015 від 11.07.2013 року у виплаті було відмовлено, оскільки таку допомогу отримують тільки ті працівники міліції, які були звільнені зі служби після 01.01.1991 року. Позивач вважає дане рішення незаконним та просить суд зобов'язати відповідача провести виплату одноразової грошової допомоги.

10.09.2013 року протокольною ухвалою суду замінено неналежного відповідача на Міністерства внутрішніх справ України та залучено другого відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях на заперечення, просив суд їх задовольнити.

Відповідач-1 МВС України надав письмові заперечення проти позову, згідно яких позов не визнає повністю та вважає таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Позивач вважає, що у зв'язку із встановленням групи інвалідності у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої чинним законодавством. Однак право на виплату одноразової грошової допомоги у працівників міліції та пенсіонерів міліції виникає на підставі ст. 23 Закону України «Про міліцію», а порядок проведення такої виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року. Оскільки, ст. 23 Закону України «Про міліцію» набрала чинності 29.06.1991 року, то у осіб, звільнених зі служби з органів внутрішніх справ до прийняття вищезазначених нормативно-правових актів, не має підстав на отримання одноразової грошової допомоги.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у письмових запереченнях, та просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.10.1988 року ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ. Згідно з довідкою Мукачівської міжрайонної МСЕК серії 10 ААА № 080284 від 20 серпня 2010 року позивачу встановлено 1 групу інвалідності безтерміново. Згідно з висновками МСЕК інвалідність настала внаслідок захворювання, яке сталося під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Відповідно довідки обласної контрольної МСЕК серії 10 ААА № 018757 від 14 травня 2012 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 90%.

Позивач звертався до керівництва УМВС України в Закарпатській області з проханням надати висновок МВС України про проведення виплати одноразової грошової допомоги як інваліду 1 групи внаслідок захворювання, яке сталося під час виконання службових обов'язків в органах внутрішніх справ, але УМВС України в Закарпатській області було відмовлено в наданні такого висновку.

У зв"язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з позовом до УМВС України в Закарпатській області про визнання рішення нечинним та зобов'язання подати висновок МВС України щодо проведення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2012 року у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 29.08.2012 року було скасовано, та прийнято нову постанову, якою було зобов'язано УМВС України в Закарпатській області подати висновок МВС України щодо можливості проведення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

УМВС України в Закарпатській області до МВС України було направлено висновок № 5/41-17 про можливість проведення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Рішенням № 15/5-4015 від 11.07.2013 року МВС України повернуто без права на виплату матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оскільки особи, звільнені зі служби з органів внутрішніх справ до набуття чинності Законом України «Про міліцію» не мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю регулюються ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 «Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції». Виплати згідно з вказаною постановою здійснюються з 1 січня 2007 р. (ч. 2 зазначеної постанови).

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку,що сталися під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Частиною 2 вказаного Переліку визначено які саме службові обов'язки, пов'язані з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Відповідно до ч. 7 Порядку працівник міліції може пред'явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.

Також слід зазначити, що одноразова грошова допомога є різновидом страхової виплати, право на отримання якої мають особи, які були застраховані на підставі ст. 23 Закону України «Про міліцію», Постанови Кабінету Міністрів України №59 від 29.06.1991 року «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ».

З аналізу вказаних норм вбачається, що право на виплату одноразової грошової допомоги у працівників міліції та пенсіонерів міліції виникає на підставі ст. 23 Закону України «Про міліцію», а порядок проведення такої виплати визначений підзаконним нормативно-правовим актом, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707. Закон України «Про міліцію» був прийнятий Верховною Радою УРСР 20 грудня 1990 року та введений в дію з 01 січня 1991 року, за винятком ст.8, пунктів 10-12 статті 11, статей 18 і 23, постановою Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про міліцію» від 25 грудня 1990 року. П. 3 вказаної постанови визначено, що стаття 23 набирає чинності після прийняття відповідних актів законодавства.

29 червня 1991 року Кабінетом Міністрів УРСР прийнято постанову № 59 «Про порядок та умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ», що була скасована постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707. Таким чином, ст. 23 Закону України «Про міліцію» набрала чинності 29 червня 1991 року.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи те, що позивач звільнився ще в 1988 році, тобто до прийняття вище зазначених законодавчих актів, підстав для одержання одноразової грошової допомоги немає.

За приписами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність винесеного рішення від 11.07.2013 року № 15/5-4015, а отже, позовні вимоги щодо визнання рішення протиправним та зобов'язання провести виплату одноразової грошової допомоги - є необґрунтованими, не відповідають вимогам закону та не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання провести виплату одноразової грошової допомоги - відмовити повністю.

2. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуюча: суддя Н.Д. Маєцька

Судді: З.Б. Плеханова

Т.В. Скраль