Ухвала суду № 33890214, 24.09.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/2226/13 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/783/5138/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія: 20

У Х В А Л А

24 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя Шумська Н.Л.

судді: Струс Л.Б., Шандра М.М.

секретар Березюк О.З.

особи, які беруть участь у справі: пр.-ки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс» в особі генерального директора Бурака О.Т. та ОСОБА_6 на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 07 березня 2013 року та апеляційні скарги ОСОБА_7 та ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс» в особі генерального директора Бурака О.Т. на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 11 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, третя особа Приватний нотаріус Львівського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 07 березня 2013 року заяву про забезпечення позову задоволено; накладено заборону вчиняти будь-які дії щодо нежитлового будинку за адресою АДРЕСА_1, який належить ТзОВ «Західно-український Торговий Центр «Медсервіс» на праві власності; заборонити ТзОВ «Західно-український Торговий Центр «Медсервіс» та іншим фізичним та юридичним особам, а саме розпоряджатися майном, у тому числі: здійснювати перереєстрацію права власності, відчуження у будь-який спосіб, передавати в оренду, іпотеку, заставу, безоплатне користування третім особам, продаж, обмін, дарування, передачу в оперативне управління чи до статутних фондів, тощо, нежитлового будинку за адресою АДРЕСА_1, що належить ТзОВ «Західно-український Торговий Центр «Медсервіс» на праві власності.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 11 березня 2013 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, третя особа Приватний нотаріус Львівського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Ухвали Франківського районного суду м.Львова від 07 березня 2013 року оскаржили ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс» в особі генерального директора Бурака О.Т. та ОСОБА_6, ОСОБА_7. ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс» у доводах в апеляційній скарзі покликається на незаконність обох ухвал суду. Зокрема зазначає, що виконання Рішення суду в даній справі жодним чином не може бути утруднене, оскільки позов (про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток у статутному фонді товариства) не стосується майна товариства, на яке накладено арешт. Крім того, при винесенні ухвали про забезпечення позову суд вийшов за межі прохальної частини заяви позивачів. Таким чином, суд вчинив спробу повністю заблокувати діяльність Товариства, до якого позивачем не пред»явлено жодної позовної вимоги. Просить ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 07 березня 2013 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвала про відкриття провадження прийнята з грубим порушенням норм процесуального права. Спір є корпоративним оскільки пред»явлений колишнім учасником товариства до товариства, учасників товариства. Просить ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 11 березня 2013 року скасувати та відмовити у відкритті провадження.

ОСОБА_6 в апеляційній скарзі покликається на незаконність оскаржуваних ухвал. Зокрема зазначає, що всі позовні вимоги позивачів стосуються визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, а позов забезпечено забороною вчиняти будь-які дії щодо нежитлового будинку, що є власністю господарського товариства, однак, таким способом не може бути забезпечений позов про визнання недійсними договорів. Також вказує, що оскаржуваною ухвалою заборонено ТзОВ «Західно-український Торговий Центр «Медсервіс» розпоряджатися майном, однак така юридична особа за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрована. Правильна назва підприємства ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс». Крім того, при винесенні ухвали про забезпечення позову суд вийшов за межі прохальної частини заяви позивачів. Таким чином, суд вчинив спробу створити перешкоди в господарській діяльності ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс», що суперечить чинному законодавству. Просить ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 07 березня 2013 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

ОСОБА_7 в апеляційній скарзі покликається на порушення норм процесуального права. Зокрема зазначає, що позов пред»явлений колишнім учасником товариства до товариства і за суб»єктним складом сторін такий спір є корпоративним, а отже, підвідомчий Господарському суду Львівської області. Крім того, жодних позовних вимог до ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс» не пред»явлено, тому воно не може бути відповідачем по справі і в такому випадку справа підсудна Галицькому районному суду м.Львова. Тому вважає, що Франківський районний суд м.Львова неправильно застосував норми процесуального права, прийнявши справу до свого провадження. Просить ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 11 березня 2013 року скасувати та відмовити у відкритті провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши правовідношення сторін та обставини справи, колегія суддів знаходить підстави для скасування ухвал суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг.

Суд не з»ясував зміст позовних вимог та суб»єктний склад учасників правовідношення, не врахував, що сторонами справи зазначено учасників господарського товариства (колишніх і наявних) і господарське товариство, а спір стосується відчужених часток у статутному капіталі ТЗОВ, що невід»ємно пов»язано з корпоративними правами осіб учасників.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, корпоративні спори виникають з корпоративних правовідносин, тобто є спором учасників товариства, в тому числі вибувших, з товариством, а також спори між учасниками, пов'язані зі створенням, управлінням, діяльністю та припиненням товариства, підвідомчі господарським судам та розглядаються за місцезнаходженням такого товариства. В свою чергу, корпоративними правовідносинами є відносини, що виникають з корпоративних прав. При цьому, чинне законодавство України визначає корпоративні права як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарського товариства, що включають право на участь цієї особи в управлінні господарським товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даного товариства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші права, передбачені законом та статутними документами.

Відтак, спір між сторонами,що виник з приводу відчуження часток у статутному капіталі господарського товариства, які передані у власність товариству, і нерозривно пов»язані з іншими корпоративними правами учасників пов»язані з діяльністю товариства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів від 15 грудня 2006 року N 483-V визначено виключну підсудність корпоративних спорів відповідниим господарським судам. Законом України від 15 грудня 2006 р. N 483-V до підвідомчості господарських суд віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно Постанови Верховного Суду України від 24.10.2008року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»,винесеної з метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства, яке регулює корпоративні відносини, формування єдиноїсудоовї практики у цій сфері, суд, при розгляді справ, що виникають із корпоративних відносин, повинен з»ясувати,якими нормами матеріального права регулюються відносини, з врахуванням підвідомчості (підсудності). Усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору (п.6 Постанови).У зв'язку з тим, що такі права відповідно до частини першої статті 167 ГК належать до корпоративних, зазначені справи є такими, що виникають із корпоративних відносин. Підвідомчими (підсудними) господарським судам на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК є також спори між учасниками (засновником) господарського товариства та господарським товариством щодо права власності на майно, переданого товариству як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви з мотивів неоднакового застосування судами норм матеріального права у подібних відносинах, є обов»язковими для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Згідно ч.2ст.122 ЦПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Однак, судом першої інстанції ця процесуальна норма дотримана не була.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при відкритті провадження порушено норми матеріального та процесуального права, що згідності п.2ч.1ст.312 ЦПК, тягне скасування ухвали.

Колегія суддів також погоджується з доводами скарг про незаконність ухвали про забезпечення позову.

Згідно ч.1ст.153 ЦПК заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження. Однак, суд першої інстанції не дотримав процесуальні норми, виніс ухвалу про забезпечення позову одноособово 07.03.2013року, коли ще справа не перебувала у його провадженні, а відкрив провадження у справі лише 11.03.2013року, хоча позовну заяву до Франківського районного суду подано 05.03.2013року(вівторок).

Крім того, ухвалюючи про задоволення заяви про забезпечення позову, суд обрав способи забезпечення позову, про які позивачами не заявлялось. У заяві (а.с.8) позивачі просили суд забезпечити їх позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі господарського товариства шляхом заборони ТЗОВ вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи надання у заставу нежитлового будинку по вул. Антонича, 128 в м. Львові, що належить ТЗОВ на праві власності. Однак суд без належних для того підстав, заборонив ТЗОВ та іншим фізичним чи юридичним особам розпоряджатись майном, у тому числі перереєстрацію права власності, здачу в оренду, іпотеку, заставу, безоплатне користування третім особам, продаж, обмін, дарування, передачу в оперативне управління чи до статутних фондів.

Згідно Постанови Верховного Суду України від 24.10.2008року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»,винесеної з метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства, яке регулює корпоративні відносини, формування єдиної судової практики у цій сфері, суди при розгляді справ, що виникають із корпоративних відносин, можуть застосовувати заходи забезпечення позову лише за умови, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, перелік заходів є вичерпним. Заходи забезпечення позову не повинні призводити до фактичної неможливості господарського товариства здійснювати діяльність. При вирішенні питання про забезпечення позову господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності таких заходів, наявності зв»язку між конкретними заходами до забезпечення і предметом позову, імовірністю ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів

Однак судом першої інстанції було прийнято заяву про забезпечення позову без належного обґрунтування, що передбачено ст.151 ЦПК, не перевірено співмірність позову, як того вимагає ч.3ст.152ЦПК, оскільки будівля не є предметом спору,накладено заборону здавати в оренду нежиле приміщення, хоча це відноситься до статутної діяльності товариства.

Не враховано також судом першої інстанції роз»яснення Постанов Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 N2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», від 22.12.2006 N 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Апеляційний суд, згідно п.2,3ч.1ст.312 ЦПК, скасовує ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову, скасовує ухвалу про відкриття провадження та повертає справу до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.303, п.2ч.2ст.307, п.2.3ч.1сст.312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс», ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 07 березня 2013 року про забезпечення позову скасувати. У клопотанні про забезпечення позову ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовити.

Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 11 березня 2013 року про відкриття провадження скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра