Ухвала суду № 33888333, 19.09.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Ткачук Н.С.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"19" вересня 2013 р. Справа № 817/2261/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бучик А.Ю.

Капустинського М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" серпня 2013 р. у справі за позовом Малого приватного підприємства "Р.Т.Д. Сокіл" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Мале приватне підприємство «Р.Т.Д. Сокіл» (далі - МПП «Р.Т.Д. Сокіл») звернулося до суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Дубенська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000322200 та №0000312200 від 03.06.2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року позов задоволено. Постановлено визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби за №0000312200 від 03.06.2013 року, згідно з яким Малому приватному підприємству "Р.Т.Д.Сокіл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2147,45 грн., з яких 1717,96 грн. - основний платіж, 429,49 грн. - штрафні (фінансові) санкції та за №0000322200 від 03.06.2013 року, згідно з яким Малому приватному підприємству "Р.Т.Д.Сокіл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1976,04 грн., з яких 1580,83 грн. основного платежу та 395,21 грн. - - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до приписів ч.1 ст.55 КАС України в процесі апеляційного розгляду справи проведено заміну Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на правонаступника - Дубенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

В апеляційній скарзі Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області порушується питання про скасування постанови з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права, з прийняттям нової постанови про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді - доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 17.05.2013 року №313, виданого Дубенською ОДПІ Рівненської області ДПС, посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка МПП «Р.Т.Д. Сокіл» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Компанія «Техно» (код 30398674) за квітень-травень 2012 року, за результатами якої складено акт № 145/22/22565062 від 23.05.2013 року (а.с.9-22).

За висновками , викладеними в акті перевірки, встановлено порушення позивачем п. 138.2. ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем за 2 квартал 2012 року занижено податок на прибуток всього у сумі 7904,17 грн. ; та порушення п.198.2,198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 ПК України оскільки безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ по операціях з ТОВ "Компанія "Техно" в розмірі 1580,83 грн., в т.ч. з а квітень 2012 року в розмірі 102,50 грн., за травень 2012 року 1478,33 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень та травень 2012 року.

Порушення позивачем вказаних норм ПК України вмотивовані тим, що перевіркою встановлено, що МПП «Р.Т.Д. Сокіл» в порушення вимог Податкового кодексу України в ІІ кварталі 2012 року віднесло до складу витрат 7904,17 грн. по безтоварним операціям з ТОВ «КОМПАНІЯ «ТЕХНО», які не підтверджені документально і не є пов'язаними з господарською діяльністю підприємства.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення :

- №0000312200 від 03.06.2013 року, яким МПП «Р.Т.Д. Сокіл» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 2147,45 грн., в т.ч. 1717,96 грн. за основним платежем та 429,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.36);

- №0000322200 від 03.06.2013 року, яким МПП «Р.Т.Д. Сокіл» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1976,04 грн., в т.ч. 1580,83 грн. за основним платежем та 395,21 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.35).

Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, згідно з Договором №233 від 03.04.2012 року, укладеним між МПП «Р.Т.Д. Сокіл» та його контрагентом ТОВ «Компанія "Техно», позивач закупив в останнього пакети з полімерних матеріалів для вакуумного пакування молокопереробної продукції.

За умовами Договору, 03.04.2012 року було отримано від ТОВ «Компанія Техно» 5000 пакетів вартістю 615,00 грн. (в т.ч. 102,50 грн. - ПДВ), що підтверджується податковою накладною №16 від 03.04.2012 року та видатковою накладною №414 від 06.04.2012 року (а.с.23, 24). Оплата за поставлений товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №372 від 03.04.2012 року (а.с.27).

Даний товар отриманий позивачем на складі продавця та доставлений за власний рахунок транспортом МПП «Р.Т.Д.Сокіл», що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №143 від 06.04.2013 року (а.с.109).

Судом також встановлено, що 04.05.2012 року МПП «Р.Т.Д. Сокіл» у даного контрагента замовив та отримав 100 000 пакетів, що підтверджується видатковою накладною №540 від 04.05.2012 року (а.с.26) та податковою накладною від 04.05.2012 року №11 (а.с.25). Транспортування продукції здійснювалося МПП «Р.Т.Д. Сокіл», що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №191 від 04.05.2013 року (а.с.110). При цьому, оплата за придбаний товар підтверджується відповідним платіжним дорученням банку за №430 від 25.05.2012 року у сумі 8870, 00 грн.(а.с.28).

Вартість отриманих від ТОВ «Компанія "Техно " товарно-матеріальних цінностей включено позивачем на підставі отриманих видаткових накладних до складу витрат у квітні-травні 2012 року.

На виконання вказаного договору зазначений контрагент у перевіряємому періоді поставив позивачу товар, видав податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару.

Судом встановлено, що на момент укладання договору контрагент позивача - ТОВ «Компанія Техно» було належним чином зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість та мало право на видачу податкових накладних.

Суди першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228. ПК України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 ПК України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У той же час, згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами встановлено, що під час проведення відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено. У ході розгляду справи в суді представником відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловлено. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам, відповідач суду не надав.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 таПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на момент здійснення вказаних правовідносин контрагент позивача ТОВ "Компанія "Техно" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом- ТОВ "Компанія "Техно" яке на момент здійснення господарської діяльності було зареєстровані як платник податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" серпня 2013 р. без змін.

.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: А.Ю.Бучик М.М. Капустинський

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Мале приватне підприємство "Р.Т.Д. Сокіл" вул. Шевченка,36а,с.Теслугів,Радивилівський район, Рівненська область,35512

3- відповідачу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби вул. Грушевського,134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600