Постанова № 33888165, 25.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р. Справа № 804/8699/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Голубєвої А.О. Карпової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сілур» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сілур» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000982250 та №0000972250 від 12.06.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає, що пода ткові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, суперечать діючому пода тковому законодавству та підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сілур» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Логістік Центр» (код ЄДРПОУ 35585925) за період лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2013 року №1339/22.5-08/3593319.

12.06.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000982250, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 156 825,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000972250, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 124 465,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сілур» (покупець) та приватним підприємством «Логістік центр» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу товару №0029п1 від 29 лютого 2012 року, згідно умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність ТОВ «НВП «Сілур» товар (промислову продукцію), який покупець зобов'язаний прийняти і оплатити на умовах даного договору. Кількість, найменування товару постачається у відповідності до підписаних Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. Передача (постачання) товару здійснюється на умовах ЕХW франко-автомобіль, склад постачальника, що знаходиться за адресою: м.Харків, Харківський р-н, смт. Васищево, вул. Овочева, 13, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення торгівельних терміні «Інкотермс» (в редакції 2000 року).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано виписані та оформлені ПП «Логістік центр» видаткові та податкові накладні, проте документів щодо транспортування товару та підтвердження якості товару до перевірки надано не було.

Суд звертає увагу, що умовами договору купівлі-продажу товару №0029п1 від 29.02.2012 року передбачено, що постачання товару вважається здійсненим належним чином з моменту передачі постачаємого товару покупцю разом з усіма товаросупроводжувальними документами та документами, які підтверджують якість поставленого товару.

Таким чином, всупереч вимогам вищезазначеного договору відсутні документи щодо підтвердження поставки товару від постачальника (ПП «Логістік Центр») до покупця (ТОВ «НВП «Сілур»), а саме документи щодо транспортування та підтвердження якості товару та його походження (сертифікати відповідності, свідоцтва якості тощо).

Відповідно до пункту 44.1 статті 41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно пункту 8.25 Правил час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Відповідно до пункту 8.26 Правил вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Відсутність товарно-транспортних накладних має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображенні результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було підтверджено фактичне переміщення товару від продавця до покупця, що, у свою чергу, спростовує доводи позовної заяви про реальність спірної господарської операції і, як наслідок, правомірного формування податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що у разі відсутності первинної транспортної документації, яка підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у тому числі товарно-транспортної накладної, при обчисленні об'єкта оподаткування позивач не має підстав їх враховувати при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, довів факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сілур» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко