Рішення № 33887788, 25.09.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел./факс: 774-462

просп.Миру,20 тел.:698-166

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

25 вересня 2013 р. Справа № 927/1142/13

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

до відповідача: Військової частини А 4245,

військове мистечко № 12, м. Прилуки, Чернігівська область, 17504

про стягнення 18057,00 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: Маркович А.Ю. - юрисконсульт, дов.б/н від 25.04.13 р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Військової частини А 4245 про стягнення 18057,00 грн. заборгованості за поставлений згідно договору про постачання № 25 від 13.11.12 р. товар, а також 2300,00 грн. витрат на адвокатські послуги та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору .

Ухвалою суду від 09.09.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/1142/13, розгляд справи призначено на 25.09.13 р.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві б/н від 02.09.13 р. позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 25 про постачання від 13.11.12 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого за договором товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 18057,00 грн.

В судове засідання 25.09.13 р. з'явився уповноважений представник відповідача, позивач або його уповноважений представник не з'явилися.

Про дату та час проведення судового засідання позивача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400602860851.

Про поважні причини неявки позивача або його уповноваженого представника суд не повідомлено.

Заяв та клопотань процесуального характеру від позивача на час слухання справи не надходило.

До початку судового засідання на виконання вимог ухвали суду від 09.09.13 р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання б/н від 20.09.2013 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

В судовому засіданні представником відповідача подано клопотання від 25.09.13 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів, серед яких, зокрема, відзив на позовну заяву № 934 від 24.09.13 р. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

В відзиві відповідач повідомляє, що Військова частина А 4245 є структурним підрозділом збройних Сил України. Згідно ст. 15 Закону України „Про Збройні Сили України" фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядником бюджетних коштів.

Як вказує відповідач, Військовою частиною А 4245 були оформлені платіжні доручення для оплати поставлених матеріалів і направлені до Прилуцького УДКСУ для проведення платежів, проте на кінець 2012 р. кошти сплачені не були, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до наданих позивачем копій листів Прилуцького УДКСУ № 1-16/1899 від 28.12.12 р. та № 1-18/249 від 20.02.13 р., листа Головного Управління ДКСУ у Чернігівській області № 04-09/59/522 від 16.01.13 р. Державною казначейською службою в першу чергу та в стислі терміни забезпечується виконання захищених статей видатків, перелік яких визначений ч. 2 ст. 55 Бюджетного кодексу України.

Як зазначено в листі Прилуцького УДКСУ № 1-18/249 від 20.02.13 р., станом на 01.01.13 р. за бюджетною програмою 2101020 „Забезпечення діяльності Збройних Сил України та підготовка військ" кредиторська заборгованість по загальному фонду по КЕКВ 1150 „Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення" складає 88271,00 грн., по спеціальному фонду КЕКВ 1134 „Оплата послуг (крім комунальних)"- 2193,52 грн.

Розписом видатків на 2013 рік по КПКВК 2101020 по загальному фонду не передбачені видатки по КЕКВ 2260 „Видатки та заходи спеціального призначення" , по спеціальному фонду видатки не заплановані. Таким чином, кредиторська заборгованість станом на 01.01.13 р. по вказаним КЕКВ не перереєстрована під кошторисні призначення 2013 року і проведення розрахунків за виконані роботи та надані послуги за 2012 рік не виявляється можливим.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає виникнення заборгованості Військової частини А 4245 перед ФОП ОСОБА_1 не з його вини, оскільки відповідачем вжиті всі залежні від нього заходи щодо недопущення порушення умов Договору № 25 про постачання від 13.11.12 р.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт існування заборгованості перед позивачем та підтримав пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково представник відповідача надав усні заперечення щодо стягнення з Військової частини А 4245 витрат на адвокатські послуги в частині оплати представництва в суді.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, позивач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, а також те, що представник відповідача проти розгляду справи у відсутності позивача або його представника не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності позивача або його представника, виключно за наявними у справі матеріалами.

Подане представником відповідача письмове клопотання від 25.09.13 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволене. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.13 р. повідомив суд, що права та обов"язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником відповідача не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

13 листопада 2012 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Продавець за договором, позивач у справі) та Військовою частиною А 4245 (Покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 25 про постачання (далі - Договір).

Умовами п.1.1. Договору передбачено, що Продавець зобов'язується поставити Покупцю товар спеціального призначення, зазначений у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Код Товару згідно з Державним класифікатором ДК 016-97 52.46.11.000, 52.46.12.000, 28.73.11.500.

Згідно п.п. 1.2, 1.3 Договору номенклатура, асортимент, кількість Товару, який продавець зобов'язується передати Покупцю, зазначається у Специфікації (Додаток № 1 до Договору). Місце постачання товару: склад Покупця.

Відповідно до умов п.п.2.1, 2.2 Договору постачання товару здійснюється протягом 30 днів з дня підписання цього Договору, вантажоодержувачем є військова частина А 4245, 17504, м. Прилуки, військове містечко 12.

Згідно п.п. 4.1-4.3 Договору загальна вартість товару (сума Договору) за цінами, визначеними у специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), становить 18057,00 грн., включаючи ПДВ 18057,00 грн.. У випадку перевищення суми договору, сума перевищення оплаті не підлягає. Ціна на Товар залишаються незмінними до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором. Вартість тари, упаковки, витрати, пов'язані з перевезенням товару на склад Вантажоодержувача, включено до загальної вартості товару.

За умовами п.3.3. Договору приймання товару оформляється видатковою накладною та актом прийому - передачі, який підписується представниками Покупця і Продавця при прийманні товару та затверджується командиром Військової частини А 4245. Належним чином оформлений акт прийому - передачі є підтвердженням приймання товару (Додаток № 2 до Договору).

Товар, поставлений з порушенням умов цього Договору, не вважається прийнятим. Всі витрати, які при цьому виникають, несе Продавець (п.3.5 Договору).

Згідно п.3.6 Договору датою виконання зобов'язань по постачанню продукції є дата підписання Замовником актів прийому - передачі (додаток № 2 до Договору).

У відповідності до п.9.1. Договору Договір діє з дати набрання ним чинності у відповідності до п.8.1 Договору, а саме з дати його підписання Сторонами.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

На виконання умов вищевказаного Договору ФОП ОСОБА_1 було здійснено поставку Покупцю товарів на суму 18057,00 грн. згідно специфікації (додаток № 1 до Договору), що підтверджується видатковою накладною від 13.11.12 р. № 972, а також підписаним та затвердженим 16.11.12 р. обома сторонами актом приймання - передачі товару згідно з Договором № 25 від 13.11.12 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до п.4.2. Договору товар відповідає сертифікату відповідності чи іншим документам, які відносяться до даного виду продукції, згідно до чинного законодавства України

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору якість товару, його тара та упаковка, маркування повинні відповідати вимогам ДСТУ БВ.2.7-38-95 та технічним умовам підприємства виробника. Документи на товар, які покупець повинен передати Покупцю: видаткову накладну. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі Вантажоодержувача в присутності представника Продавця.

Відповідно до п.6.1 Договору Продавець гарантує, що товар, який передається Покупцю за цим Договором, відповідає вимогам ДСТУ БВ 2.7-38-95 та технічним умовам підприємства виробника.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості та кількості товару, а також термінів поставки від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ФОП ОСОБА_1 умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання по передачі товару Військовій частині А 4245 на підставі укладеного між сторонами Договору, факт передачі позивачем товару по Договору належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами розділу 4 Договору, зокрема, згідно п.п. 4.4 Договору розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати поставленого та належним чином прийнятого товару протягом 5 (п'яти) календарних днів після надання Продавцем Покупцю в установленому порядку наступних документів: рахунку - фактури, видаткової накладної та акту прийому -передачі (додаток № 2 до Договору) за умови надходження бюджетних коштів на рахунок військової частини А 4245 за кодом надходжень КПК 2101020/7, КЕКВ 1150 стаття 3602 (загального фонду).

На виконання умов п.4.4. Договору позивачем було виставлено рахунок на оплату поставленого товару № 972 від 13.11.12 р. на суму 18057,00 грн., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки оплата поставленого товару у визначені Договором строк відповідачем проведена не була, ФОП ОСОБА_1 направлена на адресу Військової частини А 4245 претензія б/н від 25.07.13 р., у відповідь на яку листом № 780 від 05.08.13 р. відповідач повідомив позивача, що Договір № 25 про постачання від 13.11.12 р. було зареєстровано в Прилуцькому УДКСУ та останньому направлені відповідні платіжні доручення на оплату товару. Проте Прилуцьке УДКСУ листом № 1-16/1899 від 28.12.12 р. довело до відома відповідача про здійснення платежів в загальному порядку як за незахищеними статями видатків, а також про відображення зареєстрованих та непроплачених на кінець бюджетного періоду в обліку управління бюджетних фінансових зобов'язань відповідача у звітності як кредиторської заборгованості, що дає установі право погашати таку заборгованість за загальновстановленим порядком в наступному бюджетному періоді. Крім того, згідно листа відповідача № 780 від 05.08.13 р. наприкінці 2012 р. невикористані кошти Військової частини А 4245, в тому числі 18057,00 грн., були перераховані Прилуцьким УДКСУ до Державного бюджету України.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 18057,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача станом на 02.09.13 р. утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку позивач просить стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 25 про постачання від 13.11.12р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 25 про постачання від 13.11.12 р. у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 18057,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на відсутність його вини щодо виникнення заборгованості за Договором внаслідок не оплати платіжних доручень Прилуцьким УДКСУ судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Згідно з частиною першою ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором № 25 про постачання від 13.11.12 р., і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі № 3-28гс12, від 13.10.09 р. (судової палати в адміністративних справах), від 15.05.12 р. у справі № 11/446 (судової палати у господарських справах).

Таким чином, посилання відповідача щодо наявності заборгованості Військової частини А 4245 перед ФОП ОСОБА_1 за відсутності вини відповідача не звільняє останнього від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування плати за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги в сумі 2300,00 грн., в тому числі 500,00 грн. за підготовку позовної заяви та 1800,00 грн. за участь в суді, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписом частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

За умовами ст. 26 даного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частина 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України відносить до числа судових витрат суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфкомісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. № 6/VI, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

На підтвердження розміру витрат на оплату послуг адвоката позивачем надані копії укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням „Адвокатська контора „ЛОГОС" договору № 43 про надання адвокатських послуг від 07.08.13 р., свідоцтва про реєстрацію адвокатського об'єднання № 432 від 21.09.04 р., свідоцтва № НОМЕР_2 про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_3 від 17.01.06 р., оригінали ордеру на надання правової допомоги серії ЧН № 114 від 07.08.13 р. та квитанції № 31 від 07.08.13 р. до прибуткового касового ордеру АО "АК "Логос" про сплату позивачем 2300,00 грн.

Крім того, згідно поданого позивачем розрахунку від 07.08.13 р. обчислений позивачем розмір витрат на правову допомогу складає 2294,00 грн., з яких: 1 година - опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи; 2 години - підготовка процесуальних документів по справі (претензійна робота, позовна заява, адвокатські запити, тощо); 2 години - судове представництво, разом 5 годин. При цьому при розрахунку гонорару позивачем взято до уваги Постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", щодо граничного розміру компенсації витрат у цивільних справах, який згідно п. 1.1 Додатку до Постанови не повинен перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи і згідно розрахунку позивача становить 458,80 грн.

У відповідності до п.6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Судом зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 р. № 127 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590, а саме у додатку до постанови виключено, зокрема, п.1.1, на який як на підставу розрахунку посилається позивач. Окрім цього, згідно протоколу судового засідання від 25.09.13 р. уповноважений представник позивача в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про поважні причини такої неявки, що в свою чергу спростовує факт надання послуг адвоката позивачу, а саме в частині судового представництва з виплатою гонорару згідно наданого розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню в сумі 1376,40 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 617, 626, 629, 655, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А 4245 (військове мистечко № 12, м. Прилуки, Чернігівська область, 17504, код 08302611, р/р 25219038000559 в ГУДКУ у Чернігівській області м. Чернігів, МФО 853592) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) 18057,00 грн. боргу, 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору та 1376,40 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 30 вересня 2013 року.

Суддя А.М.Селівон