Ухвала суду № 33886485, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/43639/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Голубєвої Г.К. Ланченко Л.В. за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача - Кліментьєва І.Л., Липницька В.І.,

від відповідача - Гучок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р.

у справі № 2а-19639/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лєкутр»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лєкутр» (далі - позивач, ТОВ «Лєкутр») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000900701 від 21.12.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 0000900701 від 21.12.2011 р.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях № 131 від 10.09.2013 р. та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 21.11.2011 р. по 02.12.2011 р. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Лєкутр» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 2 095 205 грн., заявленої до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, за результатами якої складено акт перевірки №13902/07-012/1-37063637 від 09.12.2011 р. та встановлено порушення позивачем вимог статті 185, статті 196, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1-200.4, пункту 200.14 статті 200, пункту 201.4, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року на 2 074 050 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 21.12.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000900701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 074 050 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 518 512,50 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 13902/07-012/1-37063637 від 09.12.2011 р., податковий орган приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення виходив з висновків перевіряючих про те, операції з реалізації органами державної виконавчої служби арештованого майна через спеціалізовані організації не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України. В акті перевірки зазначено, що позивачем було включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по контрагенту ПрАТ «Санаторій «Аквадар», яка не підтверджена фактом поставки товару та попередньою оплатою, в зв'язку з чим, як стверджує податковий орган, у контрагента позивача не було підстав для складання податкової накладної. Також ДПІ у Солом'янському районі м. Києва вказує на не нарахування ПрАТ «Санаторій «Аквадар» податкового зобов'язання з податку на додану вартість за результатами продажу майна на прилюдних торгах та на те, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 р. було заборонено ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» проводити прилюдні торги з реалізації майна ПрАТ «Санаторій «Аквадар».

Заперечуючи такі висновки податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України зазначає, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно підпункту «е» пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачанням товарів також вважається передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Таким чином, виходячи з вищевказаних правових норм, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що ознакою постачання товарів є факт передачі права на розпорядження товарами як власник, а також передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно протоколу №1-017/11 від 11.08.2011р. про проведення прилюдних торгів і протоколу № 1-018/11 від 11.08.2011р. про проведення аукціону та на підставі актів № 222/7 від 12.08.2011 р. про реалізацію предмета іпотеки та № 222/7 від 12.08.2011 р. про проведення прилюдних торгів (аукціону), затверджених начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, ТОВ «Лєкутр» придбало на прилюдних торгах нерухоме майно, а саме: санаторій та дитячо-оздоровчий центр «Колос» з артезіанською свердловиною № 323-В та основні засоби згідно Додатка №1, що є невід'ємною частиною іпотечного договору, які розташовані за адресою: Черкаська область, Маньківський район, смт. Маньківка, що належало на праві власності ПрАТ «Санаторій «Аквадар» на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії САА № 959407 від 23.03.2005 р. та серії ЯЯЯ № 115991 від 08.02.2006 р.

Ціна реалізації об'єкту нерухомості ПрАТ «Санаторій «Аквадар», згідно названих документів, склала 11 901 158 грн., вартість основних засобів 664 500,00 грн., яка включала суми податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями № 112 та № 115 від 11.08.2011 р. позивач здійснив перерахування на рахунок ДВС України грошових коштів за санаторій та дитячо-оздоровчий центр «Колос» на загальну суму 11 785 950 грн., в тому числі 1 964 325 грн. податок на додану вартість та за основні засоби на загальну суму 658 350 грн., в тому числі 109 725 грн. податок на додану вартість.

Наявними в матеріалах справи документами, а саме: свідоцтвом, виданим 23.08.2011 р. приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу, актом про реалізацію предмета іпотеки № 227/7, зареєстрованим в реєстрі за № 2189, свідоцтвом від 23.08.2011 р., зареєстрованим в реєстрі за № 2191, витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно Маньківського виробничого відділу комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» та копіями балансів позивача станом на 30.06.2011 р. та станом на 30.09.2011 р., підтверджується належність придбаних об'єктів на праві власності ПрАТ «Санаторій «Аквадар» та перехід права власності на них до ТОВ «Лєкутр» за наслідками проведення прилюдних торгів, а отже відбулось і постачання товару в розумінні положень Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про наявність об'єкта оподаткування податком на додану вартість та спростовує доводи податкового органу в цій частині.

Таким чином, оскільки у даному випадку об'єктом оподаткування є операція з відчуження арештованого майна, а не операція з його вилучення, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що твердження ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, що операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, є помилковим.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, ПрАТ «Санаторій «Аквадар» є платником податку на додану вартість, однак, в порушення наведених правових норм, податкові накладні на відповідну суму податку позивачу не надав.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Так, керуючись вказаними положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Лєкутр» разом з податковою декларацією по податку на додану вартість за серпень 2011 року подано скаргу на ПрАТ «Санаторій «Аквадар», яке не видало податкові накладні на придбаний позивачем комплекс «Колос» та основні засоби.

Виходячи з вищенаведених правових норм та встановлених обставин справи, враховуючи, що позивачем виконані всі вимоги, передбачені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, які визначають підстави віднесення платником податків до податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними в разі відмови продавця у їх видачі, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 21.12.2011 р. № 0000900701, вимоги щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2013 р. у справі №2а-19639/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) Г.К. ГолубєваПомічник судді (підпис) Л.В. Ланченко З оригіналом гідно Т. В. Давидовська