Ухвала суду № 33886385, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2013 р. м. Київ К/800/1751/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Державної податкової служби

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012

та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.10.2012

у справі № 2270/5507/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська дорожна система»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільська дорожна система» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Державної податкової служби, № 0003671600/2469 від 16.07.2012.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Подільська дорожна система» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інтекссервіс-2011» за вересень 2011 року та ТОВ «Збутпроект-1» за грудень 2011 року, складено акт № 4105/15-2/34420210 від 03.07.2012, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвели до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 212 435 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003671600/2469 від 16.07.2012 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 318 653 грн., в т.ч.: 212 435 грн. основного платежу та 106 218 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору № 5-09-11 від 19.09.2011, укладеного між позивачем та ТОВ «Інтекссервіс-2011», останній зобов'язувався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар.

28.11.2011 між позивачем та ТОВ «Збутпроект-1» укладено договір № 46/2811 про надання послуг, відповідно до умов якого ТОВ «Збутпроект-1» зобов'язалось надати замовнику (позивачу) послуги по ремонту механізмів на дорожньо-будівельних об'єктах позивача. Даний договір укладений на виконання договору субпідряду № 250/2/СУБ від 21.10.2011, укладеного між ПП «Аграрна компанія 2004» (генпідрядник) та позивачем (субпідрядник), згідно якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи з поточного ремонту автомобільних доріг державного значення, а генпідрядник прийняти та оплатити їх.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварність та/або фіктивний характер здійснених позивачем операцій; первинними документами підтверджується реальність господарських операцій.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

В даному випадку, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Також, судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, судами обох інстанцій по даній справі не досліджено питання щодо фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Інтекссервіс-2011», ТОВ «Збутпроект-1», з підтвердженням відповідними доказами; факту сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг); фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагентів позивача до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій, відповідно.

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено наявності у позивача товарно-транспортних накладних для встановлення факту поставки товару контрагентом - ТОВ «Інтекссервіс-2011».

Проте, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів обох інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.10.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів, після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний