Ухвала суду № 33886349, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/65527/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Полохіна Т.М.,

відповідача - Савицька І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2012

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012

у справі № 0670/11814/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30.11.2011 № 0003762301, № 0003772301, № 0003792301. В задоволенні позову про скасування повідомлення-рішення від 30.11.2011 №0003782301 - відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 в частині відмови в задоволенні позову; позовні вимоги задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на її правонаступника - Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, складено акт № 5945/23-1/35299597/0110 від 17.11.2011, в якому зафіксовано порушення вимог:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 8.1.2, 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на 222463,00 грн. (у тому числі: за IV квартал 2010 року - 210794,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - 11699,00 грн.);

- п. 138.1 ст. 138, ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на 215297,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на 935288,00 грн.;

- пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.3, 198. 6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 250000,00 грн. (у тому числі: за вересень 2009 року 203167,00 грн., жовтень 2010 року - 46833,00 грн.)

В акті перевірки зазначено, що вчинені позивачем правочини, а саме, укладені з ТОВ "Фаворит - ЛМ" і ТОВ "Віктрейд ЛТД" договори, здійснені без мети настання реальних наслідків, тобто, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Відповідач дійшов висновку про віднесення позивачем до складу валових витрат та до складу податкового кредиту сум ПДВ з цін придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Фаворит - ЛМ", ТОВ "Віктрейд ЛТД", які не задекларували свої податкові зобов'язання, на підставі нікчемних правочинів.

На підставі акта перевірки, 30.11.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003762301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 275163,00 грн., у тому числі: 222463,00 грн. основного платежу та 52700,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003772301 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 312500,00 грн., у тому числі: 250000,00 грн. основного платежу та 62500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003782301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1150585,00 грн., у тому числі: за І квартал 2011 року - 215297,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 935288,00 грн.;

- № 0003792301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року на 26188,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодися з наведеними висновками податкового органу та вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно скасовані спірні повідомлення-рішення від 30.11.2011, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Фаворит - ЛМ" були укладені договори купівлі-продажу: №20-П від 03.09.2010, предметом якого є козловий кран моделі ККС-10 25-20-У1 з підкрановими шляхами довжиною 75 метрів, та №2010/305 від 10.09.2010, предметом якого є машина термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000" (а.с. 59-61 т. І); та з ТОВ "Віктрейд ЛТД" - договір поставки сталі круглого прокату марки 40Х №8 від 10.01.2011 (а.с. 75 т. І).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Фаворит - ЛМ" та ТОВ "Віктрейд ЛТД" підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: видаткові та податкові накладні, платіжні доручення.

Колегія суддів не може погодитися з висновком податкового органу про збільшення суми податку на прибуток та податку на додану вартість з підстав відсутності у видаткових накладних окремих реквізитів, оскільки, як було вірно зазначено судами, окремий недолік видаткової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення такої накладної сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак, і позбавлення покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Доводи податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару, правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки за умовами договорів, за якими здійснювалися спірні операції, перевезення товару здійснюють контрагенти позивача, а тому всі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо цих контрагентів, а не щодо покупця товару (позивача). Отже, відсутність у позивача таких накладних не може бути доказом фіктивності спірних господарських операцій.

Також, судами правомірно не прийняті до уваги доводи відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Фаворит - ЛМ" та ТОВ "Віктрейд ЛТД", оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Зокрема, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності таких договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, в акті перевірки вказано, що позивачем завищено суму амортизаційних відрахувань основних фондів групи ІІ - машини термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000" у сумі 84317,00 грн., оскільки вказаний основний засіб отримано безоплатно.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Як було вірно встановлено судами, факт придбання і отримання позивачем вказаного засобу підтверджується податковими і видатковими накладними, платіжними дорученнями, укладеним з ТОВ "Фаворит - ЛМ" договором, протоколом від 10.09.2010, а також, висновками в акті перевірки самих перевіряючих.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на 215297,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на 935288,00 грн., з чим погодився суд першої інстанції, колегією суддів слід зазначити наступне.

Так, матеріали справи свідчать, що у рядку 06 Декларацій "Інші витрати" за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 підприємством задекларовано інших витрат у сумі 1659720, 00 грн., які сформовані із суми амортизації тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами загальновиробничих витрат у сумі 479893,00 грн., адміністративних витрат у сумі 188360,00 грн., витрат на збут у сумі 5485,00 грн., інших витрат звичайної діяльності тата інших операційних витрат у сумі 13517,00 грн., від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) або від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у сумі 972465,00 грн.

При визначенні показника від'ємного значення об'єкта оподаткування за минулий звітний період підприємство врахувало від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане відповідно до Декларації про податок з прибутку підприємства за І кв. 2011 року.

Як встановлено судами, зменшення збитків за 1 квартал 2011 року в сумі 215297 грн. здійснено податковим органом шляхом виключення зі складу валових витрат 130940 грн. - вартості придбаної у ТОВ "Віктрейд ЛТД" сталі круглого прокату та зменшення амортизаційних відрахувань в сумі 84317 грн., нарахованих на вартість машини термічної порізки металу.

Однак, оскільки судами встановлено правомірність віднесення до складу валових витрат ТМЦ, придбаних позивачем за договором купівлі-продажу у ТОВ "Віктрейд ЛТД", та здійснення амортизаційних нарахувань на вартість машини термічної порізки металу, придбаної у ТОВ "Фаворит ЛМ", то спростовується зменшення збитків за 1 квартал 2011 року в сумі 215297 грн.

Що стосується зменшення збитків другого кварталу 2011 року в сумі 972465 грн., то судом апеляційної інстанції правомірно враховано наступне.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III "Податок на прибуток " цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств " втрачає чинність 01.04.2011.

Отже, в період з 01.01.2011 по 01.04.2011 правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 - положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми даного пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону, відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, від'ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у той час.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що оскільки пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 видатків, які виникли до 01.01.2011, а отже, такі видатки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на її правонаступника - Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль